ВОТЕЛО
То ще, як наші дідо були молодими, а Каська Гайдукова ходила в дівках, сталося мені видіти в нашім селі веселу виставу...
Ідного дня на Процайовій стодолі вивісили велицьозну шильду. Зліва на право покрученими літерами писало: (зверху над тим меншим і рівнішим) Ангельська вистава на штири дії, де хлоп має вдусити свою бабу; (знизу під тим троха дрібнішим) Хто би мав охоту прийти, ней має при собі іден злотий. Виставка буде при лямпах - за нафту тре платити.
На ролях будуть:
Вотело - Гицель Сафат.
Диздемона - Гайдукова Каська.
Початок перед вечером, як йно ся смеркне і запорайте худобу.
Тая дифіляда мала відбутися за місяць по новім році. Війт згодив музику з Романова, заплатити їм мусіли фірою гною й двома фірами лотави... Виставку провадив навчитель Габулька, дяк Гнегус мусів бути за підказувача, то той тлумач, що наказує з льоху, якбисьте не пам'ятали альбо забули роль... Гиндьові не дісталося жадної ролі - не надався в твари. Виступати йно мала Гиндьова кобила Базька, на якій Вотело гейбито виїздив на войну. Дідо з Рецьом і Яцком грали чорних жовнірів і зара з понеділка стругали шаблі й піки. Сафат з Каською провадили проби на день по штири рази. Перші дні Каська мліла зі страху і її годі було відталепати. Сафат здіймав руки й мав стілько злости, що Касьчин пес Доляр втік до ліса разом з будою, а кури цілу неділю не несли яєць. В нашій хаті дідо пробувалися з Юзьом і Рецьом. Товкли ідно другого шаблями, якби на манебри виїхала кавалерія. Дідо мали два роки войскової служби й добре чулися в руках... ті ж два бідаки не могли му дати ради й ходили з побитими писками, гамуючи кров і шукаючи попід лави вибиті зуби...
Убйори на дифіляду взяли з церковного вертепу. В той день людям рвався терпець. Габулька привів з школи всі штири кляси. Люди йшли з кріслами та лавками, аби й високо було сидіти й ноги було на шо поставити. В читальні пахло чосником і вонучами. Вже як впихали Гиндьову кобилу Базьку й вивалили одвірки в сінях, межи людьми пішов вітер і стало легше дихнути, Микольцьо збирав до капелюха гроші, але давали й в натурі - хто копу яєц, хто кавалок кобаси, хто фляшку вишнівки... Сцену заслонили. Вийшов Габулька й зробив зголощення: - Прошу бути в спокої. Виставка обійдеться без крови, то всьо гартисти. Відтягли матерію. Стухли лямпи. Дяк тихісько підсьпівував з льоху. Вийшов Вотело Сафат, але його мало хто впізнав, бо він мав твар вимальований на чорно й великий желізний кульчик на носі. Стара Штудриха від страху зачалася хрестити. Сафат, як зобачив стілько народа, забув про слова, але дяк тихонько прошептав з льоху:
- Стань лицем до народа!... До народа стань лицем!...
Осмілілий Гицель перекрочив до переду, по необачності заліз дякові на пальці й на цілу гартанку гаркнув до люда:
- Стань лицем до народа!!!!!!
То було так відразу, що з суфіта впала лямпа й зверищали від страху діти, ніби мала запастися земля... Як втихло, дяк, хухаючи на пальці, жалобливо шипів:
- Сафате, дідько би тебе забрав...
Гицель му не дав доказати, а кинув до зали ще раз:
- Грім би тя ясний спалив!!!
Нарід плескав і кричав «Файно! Файно!». П'єса тяглася зо дві години. Зара на четвертій акті, йно дідо зачали шаблюватися з Рецьом і Яцком, батяри з кольонії підняли гвавт і вже хтіли скакати на поміч. Дійшло до остатньої дії. Затяглася в плачі скрипка, якби хто мав вмерти... Тихенько зачав бити бубен...
Сафат здійняв руки й закричав, як на суді, до Каськи:
- Диздимона! Чи ти змовила на ніч молитву?!
Нарід знав, що буде кінець... Стихло, як в гробі... Гицель стояв, як упир. Каська зо страху впала на коліна, забувши роль. Дяк благав:
- Иой! Ви там чисто повар’ювали...
Каська повторила!
- Убий мя, як вже сь чисто зварював!!!
Сафат стиснув її за гортанку. Зімліло зо п'ять бібрецьких баб...
Зраня стару Штудриху мусіли везти до Львова на Куль-парків.
Шлюс!
© взято з народу
Ідного дня на Процайовій стодолі вивісили велицьозну шильду. Зліва на право покрученими літерами писало: (зверху над тим меншим і рівнішим) Ангельська вистава на штири дії, де хлоп має вдусити свою бабу; (знизу під тим троха дрібнішим) Хто би мав охоту прийти, ней має при собі іден злотий. Виставка буде при лямпах - за нафту тре платити.
На ролях будуть:
Вотело - Гицель Сафат.
Диздемона - Гайдукова Каська.
Початок перед вечером, як йно ся смеркне і запорайте худобу.
Тая дифіляда мала відбутися за місяць по новім році. Війт згодив музику з Романова, заплатити їм мусіли фірою гною й двома фірами лотави... Виставку провадив навчитель Габулька, дяк Гнегус мусів бути за підказувача, то той тлумач, що наказує з льоху, якбисьте не пам'ятали альбо забули роль... Гиндьові не дісталося жадної ролі - не надався в твари. Виступати йно мала Гиндьова кобила Базька, на якій Вотело гейбито виїздив на войну. Дідо з Рецьом і Яцком грали чорних жовнірів і зара з понеділка стругали шаблі й піки. Сафат з Каською провадили проби на день по штири рази. Перші дні Каська мліла зі страху і її годі було відталепати. Сафат здіймав руки й мав стілько злости, що Касьчин пес Доляр втік до ліса разом з будою, а кури цілу неділю не несли яєць. В нашій хаті дідо пробувалися з Юзьом і Рецьом. Товкли ідно другого шаблями, якби на манебри виїхала кавалерія. Дідо мали два роки войскової служби й добре чулися в руках... ті ж два бідаки не могли му дати ради й ходили з побитими писками, гамуючи кров і шукаючи попід лави вибиті зуби...
Убйори на дифіляду взяли з церковного вертепу. В той день людям рвався терпець. Габулька привів з школи всі штири кляси. Люди йшли з кріслами та лавками, аби й високо було сидіти й ноги було на шо поставити. В читальні пахло чосником і вонучами. Вже як впихали Гиндьову кобилу Базьку й вивалили одвірки в сінях, межи людьми пішов вітер і стало легше дихнути, Микольцьо збирав до капелюха гроші, але давали й в натурі - хто копу яєц, хто кавалок кобаси, хто фляшку вишнівки... Сцену заслонили. Вийшов Габулька й зробив зголощення: - Прошу бути в спокої. Виставка обійдеться без крови, то всьо гартисти. Відтягли матерію. Стухли лямпи. Дяк тихісько підсьпівував з льоху. Вийшов Вотело Сафат, але його мало хто впізнав, бо він мав твар вимальований на чорно й великий желізний кульчик на носі. Стара Штудриха від страху зачалася хрестити. Сафат, як зобачив стілько народа, забув про слова, але дяк тихонько прошептав з льоху:
- Стань лицем до народа!... До народа стань лицем!...
Осмілілий Гицель перекрочив до переду, по необачності заліз дякові на пальці й на цілу гартанку гаркнув до люда:
- Стань лицем до народа!!!!!!
То було так відразу, що з суфіта впала лямпа й зверищали від страху діти, ніби мала запастися земля... Як втихло, дяк, хухаючи на пальці, жалобливо шипів:
- Сафате, дідько би тебе забрав...
Гицель му не дав доказати, а кинув до зали ще раз:
- Грім би тя ясний спалив!!!
Нарід плескав і кричав «Файно! Файно!». П'єса тяглася зо дві години. Зара на четвертій акті, йно дідо зачали шаблюватися з Рецьом і Яцком, батяри з кольонії підняли гвавт і вже хтіли скакати на поміч. Дійшло до остатньої дії. Затяглася в плачі скрипка, якби хто мав вмерти... Тихенько зачав бити бубен...
Сафат здійняв руки й закричав, як на суді, до Каськи:
- Диздимона! Чи ти змовила на ніч молитву?!
Нарід знав, що буде кінець... Стихло, як в гробі... Гицель стояв, як упир. Каська зо страху впала на коліна, забувши роль. Дяк благав:
- Иой! Ви там чисто повар’ювали...
Каська повторила!
- Убий мя, як вже сь чисто зварював!!!
Сафат стиснув її за гортанку. Зімліло зо п'ять бібрецьких баб...
Зраня стару Штудриху мусіли везти до Львова на Куль-парків.
Шлюс!
© взято з народу