без номерів
У Німеччині немає номерів квартир, взагалі немає. Номер будинку - так (Schillerstraße 25) і все. А для чого квартирний номер узагалі здався? Є два варіанти: для пошти і для гостей. Вирішуються ці проблеми легко і без номерного знака, як виявляється.
Поштові скриньки підписані хваміліями, листи вкидають попрізвищно. Двері до під’їздів зачинено (скриньки або в тамбурі, або зовні), а дістатися до кумпеля можна подзвонивши по домофону або в дзвоник. Там теж написано прізвище (Herr Müller).
Щодо зручності/незручності не беруся судити. От що безтолково: невідомо який поверх треба підкоряти, щоб зайти в гості. Приміром, я подзвонив у під’їзді до квартири Мюллерів, мені відкрили внизу двері. Піднімаюся сходами і читаю кожне прізвище на дверях, шукаючи, наче їжака в тумані, потрібні двері. Мудрі ґазди залишають двері квартири прочиненими, поки гість долає сходами поверхи. А може бути таке, що хтось виходив з будинку, в той час вдалося зайти до під’їзду. В такому випадку точно треба читати кожне прізвище.
Штоп! Кайне вербунг айнверфен! Поштовий ящик.
Набір дзвоників.
