А й справді, чому ж не падуть, якщо краплини води, які їх складають, важчі від повітря?
Розмір водяних часточок дуже малий, а площа - колосальна в порівнянні з масою. Це створює велику вітрильність: падіння дуже сповільнюється опором повітря. В абсолютно спокійному повітрі хмари зрештою неминуче знижувалися б. Але цього не відбувається через нерівномірне нагрівання повітря в різних шарах. Постійно утворюються висхідні потоки, нехай навіть дуже слабкі, які не тільки зупиняють падіння хмар, але й піднімають їх угору.
Ось це тут я досліджував альпійську гірську складчастість, сліди пермського зледеніння та льодовики (
глетчери). Але ми говоримо про хмари.