клементинки-мандаринки-заратустринки
Фрукт на вигляд нагадує всім нам відому мандаринку, але це лише такий візуальний напівобман. Чому напів, зараз поясню. На стіл до Заратустри потрапили кроваво-оранженві клементини, про які вже частково візуально йшлося тут.
Клементин - цілком законний гібрид мандарина і севільського апельсина. Схрещення провів папський монах Пьєр Клемент, тренуючись у саду десь на території Алжиру (колишня колонія Франції). Результат йому сподобався - плід взяв твердість від апфельзини і цукристість від мандарини. На світ дитя родилося на початку ХХ століття. Подейкують, що в Азії значно раніше вивели цей плід і насолоджувалися ним. У деяких провінціях клементини були названі сатсумою, хоча це трохи не те (сатсума має іншу історію розвитку, хоча теж гібрид мандарина з дещо інакшим видом апельсина, виведений з комерційною метою). Ох, ці азіати, все накрутять!
Поряд із сатсумою та кумкватом наш нинішній гість належить до холодовитривалих рослин. Ця обставина дозволяє вирощувати клементини там, де традиційні оранжі загинаються. Наприклад, у Франції. У 1997 році Каліфорнія втратила значні запаси апельсинів унаслідок морозів, порятунком для спраглих на вітамін Це каліфонійців стали саме клементини. До Європи приїжджають головно з Іспанії, Італії, Алжиру (власне, з його генетичної батьківщини).
Про смак я чогось нового не скажу. Тим, хто пробував різні сорти апельсинів (італійські, приміром), клементин здасться чимось до болю знайомим. Але набагато солодшим та соковитішим. Шкірка легко відділяється (як в мандаринки), але часто із нею травмується тоненька шкірочка, внаслідок чого можна облити штани солодким нектаром. Ті зразки, які мені потрапляли до рук, були напівкроваво-червоні: частинка була звична оранжева, а зад - наче кров’ю политий. Або з прожилками червоного (див. фотку). Кісточок практично немає або трапляються зрідка.
Клементини добре зберігаються, у магазинах навіть підгнилих не буває. Їх можна цукрити, соки окремо консервувати, щоб потім додати до напоїв. У деяких країнах роблять лікери та маринад.
Клементин - цілком законний гібрид мандарина і севільського апельсина. Схрещення провів папський монах Пьєр Клемент, тренуючись у саду десь на території Алжиру (колишня колонія Франції). Результат йому сподобався - плід взяв твердість від апфельзини і цукристість від мандарини. На світ дитя родилося на початку ХХ століття. Подейкують, що в Азії значно раніше вивели цей плід і насолоджувалися ним. У деяких провінціях клементини були названі сатсумою, хоча це трохи не те (сатсума має іншу історію розвитку, хоча теж гібрид мандарина з дещо інакшим видом апельсина, виведений з комерційною метою). Ох, ці азіати, все накрутять!
Поряд із сатсумою та кумкватом наш нинішній гість належить до холодовитривалих рослин. Ця обставина дозволяє вирощувати клементини там, де традиційні оранжі загинаються. Наприклад, у Франції. У 1997 році Каліфорнія втратила значні запаси апельсинів унаслідок морозів, порятунком для спраглих на вітамін Це каліфонійців стали саме клементини. До Європи приїжджають головно з Іспанії, Італії, Алжиру (власне, з його генетичної батьківщини).
Про смак я чогось нового не скажу. Тим, хто пробував різні сорти апельсинів (італійські, приміром), клементин здасться чимось до болю знайомим. Але набагато солодшим та соковитішим. Шкірка легко відділяється (як в мандаринки), але часто із нею травмується тоненька шкірочка, внаслідок чого можна облити штани солодким нектаром. Ті зразки, які мені потрапляли до рук, були напівкроваво-червоні: частинка була звична оранжева, а зад - наче кров’ю политий. Або з прожилками червоного (див. фотку). Кісточок практично немає або трапляються зрідка.
Клементини добре зберігаються, у магазинах навіть підгнилих не буває. Їх можна цукрити, соки окремо консервувати, щоб потім додати до напоїв. У деяких країнах роблять лікери та маринад.