Кохем - найкращий замок мозельської долини
Найосновнішою, мабуть, цікавинкою міста Кохем (Cochem) є його замок Райхсбург. З якої сторони не глянь - усюди добре видно. Навіть із вагону залізниці, тому треба негайно виходити і дивитися на цей закуток Мозеля. Загальний вигляд так і запрошує до цього.
Замок Райхсбург - типова висотна фортеця, яка, як і більшість її братів, розташована на високій, важкодоступній горі. Такі умови завжди були визначальними для будівництва оборонних споруд.
Хоча й замок виглядає новеньким завдяки чудовій реставрації, в його основі лежить один з найстаріших німецьких оборонних титанів початку ХІ століття. Фортеця стоїть на високому пагорбі на висоті 100 метрів над рівнем ріки і в давнину владарювала над головним шляхом, який пов’язував Німеччину та Францію. Фортеця Кохема була митним пунктом, обійти який було практично неможливо: ріка Мозель перекривалася могутнім ланцюгом, яким управляли за допомогою тросів та блоків прямісінько з фортеці.
Один із вдаліших ракурсів - з набережної Мозеля.
Замок збудував у 1020 році пфальцграф Еццо з Еренфріда. Інші джерела кажуть, що будівництво уже йшло, коли Еццо ріс і набирався сил, а будовами займався його батько Герман Пусиль Лотаринзький.
У 1613 році на замок накинулася артилерія де ля Труса, закидавши кулями. Коли почалася війна за Пфальц в 1689 році, війська Сонячного короля зайшли до міста, а в споруді побачили ворожого противника. Замку довелося витерпіти пожежу та підрив. Після такого знущання камінь на камені не залишився. Суцільне пустирище та будівельне сміття, навколо якого росли на схилах мозельські виноградники.
Довершений красунчик.
Невідомо з якого дива берлінському фабриканту Якобу Луї Равенне сподобалися руїни (та куди там, один фундамент), які пролежали без гаку 200 років, але він викупив цю ділянку. Його берлінський колега намалював архітектурний проект відбудови, за яку прийнявся будівничий з Кьольну Юліус Рашдорф. Будували не будь-що, а відтворили за гравюрами старовинну твердиню. У 1877 році відбулося відкриття замку, а також залізничного тунелю. Торжественний бенкет проходив у «нових старих» середньовічних стінах.
Від середньовічного замку до нашого часу дожили (після відбудови) колишні головні ворота, замкова башта XI ст. та надбудована в XIV столітті так звана Відьмина башта та склепінчасті підвали. Внутрішнє убранство замку Луї відновив просто вражаюче, наповнивши численними предметами мебелі періоду ренесансу та бароко, яку колекціонував з великим старанням.
Башта.
У 1942 році нащадкам Луї Ранене довелося продати фортецю Третьому Рейху. А з 1978 року будівля перейшла до власності міста Кохем. На пам’ять про дбайливого відтворювача твердині одна з вулиць міста носить назву Равенештрассе (Ravenéstraße).
Площа Маркт.
Вокзал.
Бонус.
Таке мале містечко - а зі своїм люком.
