Паппенгайм - раннє середньовіччя нині
От так завжди: є бажання і нагода - нема погоди. Є погода, а я вже не там :-(
З Паппенгаймом трапилося саме це і саме так. Бо я подумав, що не хочу я витрачати час на піарний Нойшванштайн, краще я відшукаю щось до душі в забутій глухомані. Щось середньовічне й поруйноване. І все ж я вишукав такий замок. Замок Паппенгайм (Burg Pappenheim).
Ось для чого треба сюди їхати.
Вокзал, приїзд. Світить сонце. Півгодини до центру міста - падає дощ. А щоб йому...
Паппенгайм має в своєму запасі 1200 років історії. Дали життя йому древні кельти, яким припала місцина до душі. Перша згадка - 802 рік.
Католицька церква.
З вулиці вона вже не така загадкова.
Центральний портал з мозаїкою.
Говорити про Паппенгайм і не сказати про фундаторів міста - це все їдно, що... Як і Збараж заклали пані Збаразькі, так і Паппенгайм - рід Паппенгаймерів. Це були дуже впливові люди, які мали голоси в рейхстагу, вибирали короля та організовували коронацію імператора. Рід проіснував без малого 700 років.
Аптека.
Два льва б’ються на мечах за брецль. Фріц Гельд.
Залишок на стіні елементу ремісництва. 1843 рік.
Слава про древній рід Паппенгаймерів відносить нас у час Тридцятилітньої війни. Відомий син цього роду хоробрий фельдмаршал Готтфрід Генріх непохитно захищав Валленштайн у цій війні, вибивши на корінь французів, поки не загинув у 1632 році у битві при Лютцені. Навіть Шіллєр згадував про цей рід, а нині Готтфріда вважають мало не Тадеушем Косцюшко ( краківський герой).
Старе місто доволі фахверкове.
Старий млин та водолій-Флоріан.
Через рік після смерті фельдмаршала замком та містом оволоділи шведи, поневоливши всіх і вся. У 1703 році французькі війська поживилися чим могли, сильно сплюндрувавши й понищивши оборонну твердиню.
Поближче до замку зростає кількість брам на квадратний кілометр. Ось одна.
Інша.
І безпосередньо під замком.
Родове гніздо є вдалим зразком двохдвірного замку знаті. Від гнізда лишилася коробка на 3 га площі, 1,5 км стін, передній та головний замок, в’язниця й кладовище. Такою була ранньосередньовічна Європа.
Стіни деколи викликають зачарування.
А деколи - ні.
Башточка замку.
Ви, напевно, звернули увагу на чепурні ставні.
Нині відреставрований замок функціонує як туристичний об’єкт з такими цікавинками: ботанічний сад (1300 видів), музей природи та мисливства, історичний музей, камера тортур, рицарська зала з обладунками та капелла.
Здирницький вхід (4 євро) розташовується тут.
Спуск до міста відкрив мені ось таку вуличку.
Варто нагадати панству, що німецька мова для позначення замку може використовувати три слова: Burg (твердиня, замок), Schloß (палац, замок), Veste (фортеця). Часто те, що називають шльосом, є дуже схожим на будівлю піонертабору десь на Тернопіллі. Але в мене чуйка спрацьовує одразу, та я мчуся шукати, що ж це за шльос такий. І, звісно, найчастіше - розчаровуюся від побаченого.
Новий замок.
Старий замок (вид з фортеці).
Старий замок (одногорба панорама).
Поруч видніється вам євангелистська церква.
Кам’яниченька.
Ратуша на площі мало чим виділяється з-поміж сусідніх будинків. Треба собі уявити, що вона була головною в місті, тоді можна сміливо приглядатися до деталей. Якщо заважає ринок під нею - приїздіть у будній день. А ні - то насолоджуйтеся яблуками і редискою під її стінами.
Ратуша.
З-за моста видно тільки її. Дякую деревам.
Одна з картинок показувала замок десь з напівпташиного польоту. Відшукати таку точку я не зміг, найкращим у цьому плані мені видався пагорб, що десь навперейми ховався у лісі. Чим дальше в ліс, тим більше дерев, за якими нічого не видно.
Мало що видно.
І куди я потрапив - теж не знаю. Дім для розумовтрачених.
Точку я не знайшов, тому понуро покрокував далі. Тільки з одної з верхніх вулиць вдалося побачити оборонного велета цілком і повністю. Навіть сонце напівпродрало очі з-поміж хмар.
Ось яке місце потрібно було вказати на карті як Aussichtsblick.
У червні в місті (чи пак - у замку) проходить рицарський турнір. Можна тільки уявити тим, хто його не бачив, що це за шоу. Я теж серед тих мрійників-уявників.
Місто перманентно прикрашене прапорцями.
????? Висновки зробите самостійно, без милиць та інвалідвізків від Заратустри.
До забачання!
З Паппенгаймом трапилося саме це і саме так. Бо я подумав, що не хочу я витрачати час на піарний Нойшванштайн, краще я відшукаю щось до душі в забутій глухомані. Щось середньовічне й поруйноване. І все ж я вишукав такий замок. Замок Паппенгайм (Burg Pappenheim).
Ось для чого треба сюди їхати.
Вокзал, приїзд. Світить сонце. Півгодини до центру міста - падає дощ. А щоб йому...
Паппенгайм має в своєму запасі 1200 років історії. Дали життя йому древні кельти, яким припала місцина до душі. Перша згадка - 802 рік.
Католицька церква.
З вулиці вона вже не така загадкова.
Центральний портал з мозаїкою.
Говорити про Паппенгайм і не сказати про фундаторів міста - це все їдно, що... Як і Збараж заклали пані Збаразькі, так і Паппенгайм - рід Паппенгаймерів. Це були дуже впливові люди, які мали голоси в рейхстагу, вибирали короля та організовували коронацію імператора. Рід проіснував без малого 700 років.
Аптека.
Два льва б’ються на мечах за брецль. Фріц Гельд.
Залишок на стіні елементу ремісництва. 1843 рік.
Слава про древній рід Паппенгаймерів відносить нас у час Тридцятилітньої війни. Відомий син цього роду хоробрий фельдмаршал Готтфрід Генріх непохитно захищав Валленштайн у цій війні, вибивши на корінь французів, поки не загинув у 1632 році у битві при Лютцені. Навіть Шіллєр згадував про цей рід, а нині Готтфріда вважають мало не Тадеушем Косцюшко ( краківський герой).
Старе місто доволі фахверкове.
Старий млин та водолій-Флоріан.
Через рік після смерті фельдмаршала замком та містом оволоділи шведи, поневоливши всіх і вся. У 1703 році французькі війська поживилися чим могли, сильно сплюндрувавши й понищивши оборонну твердиню.
Поближче до замку зростає кількість брам на квадратний кілометр. Ось одна.
Інша.
І безпосередньо під замком.
Родове гніздо є вдалим зразком двохдвірного замку знаті. Від гнізда лишилася коробка на 3 га площі, 1,5 км стін, передній та головний замок, в’язниця й кладовище. Такою була ранньосередньовічна Європа.
Стіни деколи викликають зачарування.
А деколи - ні.
Башточка замку.
Ви, напевно, звернули увагу на чепурні ставні.
Нині відреставрований замок функціонує як туристичний об’єкт з такими цікавинками: ботанічний сад (1300 видів), музей природи та мисливства, історичний музей, камера тортур, рицарська зала з обладунками та капелла.
Здирницький вхід (4 євро) розташовується тут.
Спуск до міста відкрив мені ось таку вуличку.
Варто нагадати панству, що німецька мова для позначення замку може використовувати три слова: Burg (твердиня, замок), Schloß (палац, замок), Veste (фортеця). Часто те, що називають шльосом, є дуже схожим на будівлю піонертабору десь на Тернопіллі. Але в мене чуйка спрацьовує одразу, та я мчуся шукати, що ж це за шльос такий. І, звісно, найчастіше - розчаровуюся від побаченого.
Новий замок.
Старий замок (вид з фортеці).
Старий замок (одногорба панорама).
Поруч видніється вам євангелистська церква.
Кам’яниченька.
Ратуша на площі мало чим виділяється з-поміж сусідніх будинків. Треба собі уявити, що вона була головною в місті, тоді можна сміливо приглядатися до деталей. Якщо заважає ринок під нею - приїздіть у будній день. А ні - то насолоджуйтеся яблуками і редискою під її стінами.
Ратуша.
З-за моста видно тільки її. Дякую деревам.
Одна з картинок показувала замок десь з напівпташиного польоту. Відшукати таку точку я не зміг, найкращим у цьому плані мені видався пагорб, що десь навперейми ховався у лісі. Чим дальше в ліс, тим більше дерев, за якими нічого не видно.
Мало що видно.
І куди я потрапив - теж не знаю. Дім для розумовтрачених.
Точку я не знайшов, тому понуро покрокував далі. Тільки з одної з верхніх вулиць вдалося побачити оборонного велета цілком і повністю. Навіть сонце напівпродрало очі з-поміж хмар.
Ось яке місце потрібно було вказати на карті як Aussichtsblick.
У червні в місті (чи пак - у замку) проходить рицарський турнір. Можна тільки уявити тим, хто його не бачив, що це за шоу. Я теж серед тих мрійників-уявників.
Місто перманентно прикрашене прапорцями.
????? Висновки зробите самостійно, без милиць та інвалідвізків від Заратустри.
До забачання!