Кауфіньґєрштрассе
Ідея написати про цю вулицю виникла тоді, коли (потрібне підкреслити): 1) пив там глінтвейн; 2) до рук потрапила замітка про неї; 3) мене там ледь не розтоптали натовпи народу; 4) побував у музеї мисливства та рибальства.
Кауфіньґєрштрассе (Kaufingerstraße) належить до найстаріших вулиць Мюнхена. Вона та дочка разом із нею - Нойгаузерштрассе - є важливою торговою вулицею міста. Тут згромаджено основний осередок фешенебельних магазинів, дорогих бутіків, пасажів та ресторанів. І клієнтів, для яких це все робиться.
Виглядає якось так. Позаду в зеленій гущаві - Стара ратуша (віднайдіть її фотку тут).
Таґесцайтунг пише ( як НЕ купляти газети), що порадник по нерухомості Cushman & Wakefield оголосив список найдорожчих вулиць світу з їх магазинами. Серед перших 25-ти сім знаходяться в Німеччині. Кауфіньґер - на дев’ятому місці. У дужках подається середня ціна за квадратний метр оренди в місяць.
1. New York, 5th Avenue, 1084 Euro.
2. Honkong, Causeway Bay, 947 Euro.
3. Paris, Avenue des Champs-Elysees, 644 Euro.
4. Mailand, Via Montenapoleone, 576 Euro.
5. Tokio, Ginza, 496 Euro.
6. London, New Bond Street, 490 Euro.
7. Zürich, Bahnhofstraße, 437 Euro.
8. Dublin, Grafton Street, 363 Euro.
9. München, Kaufingerstraße, 300 Euro.
10. Sydney, Pitt Street Mall, 286 Euro.
12. Frankfurt, Zeil, 260 Euro.
16. Köln, Schildergasse, 230 Euro.
18. Düsseldorf, Konigsallee, 220 Euro.
Ще ближче до ратуші, але все ж не доходячи до Марієнпляц.
У 2004 році середнє число пішоходів приготуйтеся впасти за годину складало 14 895 чоловік. Де б при такому напливі не розвиватися тут торгівлі?! У 2008 році вулиця з 10 іншими торговими штрассами займала перше місце у світі за ціною оренди торгової площі.
Угорі кадру бачите скульптурні консолі, дірект по центру - назву для запам’ятовування.
Назву вулиця отримала за іменням патриція Хунрадіуса Хоуфрінґера (Chunradius Choufringer), уперше історично зафіксована в 1239 році. Там же був і будинок цього глитая.
У 1379 році назва стала втрачати в документах і товарних ордерах букву "r", у 17 столітті остаточно про букву всі забули, вулиця відтоді - Кауфіньґєр.
Уздовж вулиці є кілька церков. Та більш за все пам’ятним буде металічний кабанчик біля музею мисливства та рибальства.
Майже візитівка майже вулиці.
У 19 столітті будинки на цій центральній осі міста почали жваво скуповувати багатії, надавши їй певної помпезності, до Другої світової. Під час війни їй поталанило бути вщент розбомбленою військами союзників, як і всьому Мюнхену загалом. Відбудова 1950-1960 років частково відновила довоєнний стан. Із 1990 до 2000 року тут з’явився торговельний постмодерн.
Позаду бачите будинок з імітацією старовини.
Кауфіньґєрштрассе завжди була важливою транспортною віссю міста. У 1972 року з неї зробили пішохідну зону, індивідуальний транспорт на кшталт велосипедів - забанили. Це не зупинило катайлів, а ще більше погіршило справу.
Велиспеди оно лежать.
Мені ця вулиця запам’яталася ще з 2007 року, коли тут по-різдвяному все блимало різнокольоровими вогнями, пахло смаженими каштанами та горішками. Не став дивним той факт, що влітку мало що в торгівельній сфері змінюється, хіба що фрукти відповідно до сезонів (дорогі яблука й апельсини).
Різдвяний шарм одного з торгових центрів.
Фруктовий цельт влітку.
Ближче до ратуші полюбляються стояти клоуни, пантоміми та просто вуличні музиканти. Якщо останні щось грають і дозволяють себе фоткати, то кумедні жаби або застиглі срібні чувачки при звуці спрацювання затвору фотоапарату показують на свій примітивний ларчик для грошей. Я не вкидаю, але й не фотографую. Чомусь така застиглість їх тіл говорить, що тільки один необережний жест - і вони зіскочать із п’єдисталу й надають стусанів. Як в Амстердамі :)
Водяний, Зелений стрючок.
От тайців можна фоткати скільки завгодно. Їм аби диски продати, все інше - не резонно.
Якщо швидко надоїдає ця метушня та суєта, треба на метро й геть звідсіля. Та лиш проблемка одна-дві: у метро так само ці 14 тисяч народу, а цікавинки міста якраз біля цієї вулиці :(