метро Гамбурґа
Метро в Гамбурзі дещо нагадує берлінське, а місцями - мюнхенське. Такий колаж із баварських вагонів та бранденбурзької вар’яції. Підземка зав’язана з S-Bahn’ом у систему транспортного забезепечння ганзейського портового міста.
Метрополітен було відкрито в 1912 році, що робить його другим за віком після Берліну. Не варто надто переоцінювати цю заслугу, бо підземного транспорту в Німеччині не багато: метро лише в Берліні, Гамбурзі, Нюрнберзі та в Мюнхені (в Україні - їх п’ять), а підземок - трохи більше (головним чином гохбани і с-бани).
Гамбурзька надземка-підземка.
Спочатку подумували, як би це вчинити, щоб у місті був швидкісний транспорт. Одні сторонники відстоювали ідею підвісної дороги, але ідея метро перемогла. У 1890 році почалося будівництво першої штреки, яку ввели в експлутацію в 1912 році. Вона сполучила Вамбек із ратушою, проштрикнувши карту міста через саме серце. Далі будівництво пішло по замкнутій ліній та круговому колу. Ось ця петля мене так нервувала в тому Гамбурґу. Може, з незвички чи чого? От якого біса номер лінії змінюється, як тільки починається круговий штрек? Дурня повна.
Підземка.
Після сильного бомбардування під час Другої світової влітку 1943 метро припинило рух. Ділянка від вокзалу до Ротенбурґсорту була повністю зруйнована, а відновити її так і не змогли в первісному вигляді. П’ять років будували новий обхід у цьому ж напрямку.
У 1982-85 роках пробно запущено автоматичне керування потягами з метою економії грошей та підвищення якості обслуговування. Але потім ці розваги з машиністом-привидом припинили.
Вхід.
Фойє.
Автомат для продажу квитків.
Ескалатори. Безтьоточні. Змінного напрямку та з економією енергії.
Місто обслуговується трьома гілками метро: U1, U2 і U3 (замкнута по колу), які розтяглися на 100 км та налічують 89 станцій. Поряд з цим існують ески (S-Bahn), які мають змінні номери в залежності від маршруту.
Схема. Джерело: інтернет.
Електронні табло наповнені рекламною інформацією про сайт метро. Коли треба швидко зорієнтуватися, в який напрямок їхати, на пасажира чекає сповіщення про сайт www.... Інформація про розклад руху не подана, визначити, де знаходишся - теж нереально (бо нема карти вулиць в районі станції).
Безцінна інформація.
Ось більш корисніше: через які станції прямує. Бо може їхати через різні, але тої ж цілі досягати.
Нема попереджувальної лінії для сліпих. І новини показують (як в Мюнхені).
Вагон метро виглядає як броневик з рифленими стінками.
Всередині - так.
Двері відкриваються потягом двох ручок. Раз у мене вони заклинили, довелося відтягувати їх вручну.
Відкрилися.
Контактна рейка. Вона живить також с-бан (у Мюнхені - через підвісний дріт, як електричка).
Зона.
Ось на цій станції я ловив голубів руками, серйозно! Навкруги все обісрано, навіть голки не допомагають врятувати вивіски.
А на цій - брудно і кульки літали по колії.
Ще кілька слів про с-бани. Всередині вони відлунують баварщиною: схожий дизайн, колір, кнопки на дверях. Як це і має бути, з’єднують віддалені кінці міста. Можна потрапити з задвірків цивілізації до Гарбурґа, а потім повернутися в Гамбурґ. Займає годину часу, я перевіряв.
Ось.
Дверцята.
Хвіст.
Всередині може бути сіро.
Або синьо.
М’які сіделка та смітнички.
Загалом позитивні враження, метро європейське, швидке. Ще б схема була легшою для розуміння, взагалі можна ставити на верхівку рейтингу. Після баварського, звісно.
Метрополітен було відкрито в 1912 році, що робить його другим за віком після Берліну. Не варто надто переоцінювати цю заслугу, бо підземного транспорту в Німеччині не багато: метро лише в Берліні, Гамбурзі, Нюрнберзі та в Мюнхені (в Україні - їх п’ять), а підземок - трохи більше (головним чином гохбани і с-бани).
Гамбурзька надземка-підземка.
Спочатку подумували, як би це вчинити, щоб у місті був швидкісний транспорт. Одні сторонники відстоювали ідею підвісної дороги, але ідея метро перемогла. У 1890 році почалося будівництво першої штреки, яку ввели в експлутацію в 1912 році. Вона сполучила Вамбек із ратушою, проштрикнувши карту міста через саме серце. Далі будівництво пішло по замкнутій ліній та круговому колу. Ось ця петля мене так нервувала в тому Гамбурґу. Може, з незвички чи чого? От якого біса номер лінії змінюється, як тільки починається круговий штрек? Дурня повна.
Підземка.
Після сильного бомбардування під час Другої світової влітку 1943 метро припинило рух. Ділянка від вокзалу до Ротенбурґсорту була повністю зруйнована, а відновити її так і не змогли в первісному вигляді. П’ять років будували новий обхід у цьому ж напрямку.
У 1982-85 роках пробно запущено автоматичне керування потягами з метою економії грошей та підвищення якості обслуговування. Але потім ці розваги з машиністом-привидом припинили.
Вхід.
Фойє.
Автомат для продажу квитків.
Ескалатори. Безтьоточні. Змінного напрямку та з економією енергії.
Місто обслуговується трьома гілками метро: U1, U2 і U3 (замкнута по колу), які розтяглися на 100 км та налічують 89 станцій. Поряд з цим існують ески (S-Bahn), які мають змінні номери в залежності від маршруту.
Схема. Джерело: інтернет.
Електронні табло наповнені рекламною інформацією про сайт метро. Коли треба швидко зорієнтуватися, в який напрямок їхати, на пасажира чекає сповіщення про сайт www.... Інформація про розклад руху не подана, визначити, де знаходишся - теж нереально (бо нема карти вулиць в районі станції).
Безцінна інформація.
Ось більш корисніше: через які станції прямує. Бо може їхати через різні, але тої ж цілі досягати.
Нема попереджувальної лінії для сліпих. І новини показують (як в Мюнхені).
Вагон метро виглядає як броневик з рифленими стінками.
Всередині - так.
Двері відкриваються потягом двох ручок. Раз у мене вони заклинили, довелося відтягувати їх вручну.
Відкрилися.
Контактна рейка. Вона живить також с-бан (у Мюнхені - через підвісний дріт, як електричка).
Зона.
Ось на цій станції я ловив голубів руками, серйозно! Навкруги все обісрано, навіть голки не допомагають врятувати вивіски.
А на цій - брудно і кульки літали по колії.
Ще кілька слів про с-бани. Всередині вони відлунують баварщиною: схожий дизайн, колір, кнопки на дверях. Як це і має бути, з’єднують віддалені кінці міста. Можна потрапити з задвірків цивілізації до Гарбурґа, а потім повернутися в Гамбурґ. Займає годину часу, я перевіряв.
Ось.
Дверцята.
Хвіст.
Всередині може бути сіро.
Або синьо.
М’які сіделка та смітнички.
Загалом позитивні враження, метро європейське, швидке. Ще б схема була легшою для розуміння, взагалі можна ставити на верхівку рейтингу. Після баварського, звісно.