Старий двір та мавп’ячі злодіяння
Старий двір, Alter Hof, перша укріплена резиденція, побудована для Віттельсбахів всередині міських стін Мюнхена, датується 1253-1255 роками. У такий спосіб правителі хотіли захиститися не тільки від зовнішніх ворогів, але й від можливого бунту своїх підданих. У 1328-1347 роках Старий двір був резиденцією імператора Людовіка IV Баварця. У другій половині XIV cт. почалося будівництво Резиденції (розповідь про неї - на часі, дуже багато фоток, не зберуся ніяк їх відсортувати), і поступово монархи почали переміщатися туди. Починаючи з XIV ст., у Старому дворі розміщалися лише адміністративні служби герцога.
Це, будемо вважати, вартовий будиночок, вхідна вежа, брама, гербозбірня та ще з кількома функціями споруда.
Ця споруда, яку ми бачимо нині неподалік від Гофбройгауса (чомусь я завжди потрапляю сюди, а не в пиварню), - рідкісний зразок середньовічної архітектури. Його західне крило закінчується вартовим будиночком, прикрашеним гербами Віттельсбахів, і воно збереглося донині (відбудоване) у готичному вигляді.
Вхідний портал.
Герби.
Всередині двір виглядає ось так.
Зверху (це з церкви св. Петра) - ось так.
Інший самобутній елемент Старого двора - цікавий «Мавп’ячий еркер». За легендою, коли Людовік IV був іще дитям, його викрала мавпа-втікачка, якій не жилося спокійно в королівському звіринцю. Примат вхопив дитинча й заліз на верхівку башти. Потрібно було добряче постаратися, щоб умовити ссавця повернути дитину.
Видерлася он аж куди.
Решта прибудов, добудов та приліпів-флігелів - зведені в XIX-XX століттях та не мають ніякої легендової опори за собою. Сіро прозябають без уваги. Там мешкає зараз Дирекція баварських королівських парків та палаців (відає також Німфенбурґом) та офіс google.
Старий фонтан у дворі. 1785 року.
Вікна теж неодмінно хочуть здатися старовинними. Це не так.
Туристу буде цікаво не тільки поглянути на таку середньовічну твердиню (давня назва Старого двору - Alte Veste), але й завітати до інформаційного центру. Там практично безкоштовно можна набрати брошур, буклетів, листівок про культурне, музейне, туристичне життя Баварії. У мене стався курйоз в 2007 році: я оглянув Старий двір та зайшов до турінфопункту. Там на мене напало бажання набрати побільше інформації про південну Германію. Нерозумно я вчинив, бо суватися містом з великим стосом поліграфії було зовсім недоречно. А повертався я потім знову повз нього. Знав би - не носив би :( Не вчиніть такої ж помилки.
Інфопункт. Вхід для туриста - обов’язковий.
Це, будемо вважати, вартовий будиночок, вхідна вежа, брама, гербозбірня та ще з кількома функціями споруда.
Ця споруда, яку ми бачимо нині неподалік від Гофбройгауса (чомусь я завжди потрапляю сюди, а не в пиварню), - рідкісний зразок середньовічної архітектури. Його західне крило закінчується вартовим будиночком, прикрашеним гербами Віттельсбахів, і воно збереглося донині (відбудоване) у готичному вигляді.
Вхідний портал.
Герби.
Всередині двір виглядає ось так.
Зверху (це з церкви св. Петра) - ось так.
Інший самобутній елемент Старого двора - цікавий «Мавп’ячий еркер». За легендою, коли Людовік IV був іще дитям, його викрала мавпа-втікачка, якій не жилося спокійно в королівському звіринцю. Примат вхопив дитинча й заліз на верхівку башти. Потрібно було добряче постаратися, щоб умовити ссавця повернути дитину.
Видерлася он аж куди.
Решта прибудов, добудов та приліпів-флігелів - зведені в XIX-XX століттях та не мають ніякої легендової опори за собою. Сіро прозябають без уваги. Там мешкає зараз Дирекція баварських королівських парків та палаців (відає також Німфенбурґом) та офіс google.
Старий фонтан у дворі. 1785 року.
Вікна теж неодмінно хочуть здатися старовинними. Це не так.
Туристу буде цікаво не тільки поглянути на таку середньовічну твердиню (давня назва Старого двору - Alte Veste), але й завітати до інформаційного центру. Там практично безкоштовно можна набрати брошур, буклетів, листівок про культурне, музейне, туристичне життя Баварії. У мене стався курйоз в 2007 році: я оглянув Старий двір та зайшов до турінфопункту. Там на мене напало бажання набрати побільше інформації про південну Германію. Нерозумно я вчинив, бо суватися містом з великим стосом поліграфії було зовсім недоречно. А повертався я потім знову повз нього. Знав би - не носив би :( Не вчиніть такої ж помилки.
Інфопункт. Вхід для туриста - обов’язковий.