Що ще цікавого в Збаражі. Щоб поставити крапку
Пост для проформи. Щоб не забути, що вже оглянули. Або просто, щоб нагадати собі лютневий ранок.
Або те, що варто (чи не варто) подивитися на додачу до замку та костелу. Це вже як до смаку туристу буде. Або навіть не так: коли йти від залізничного пристанку до замку, то все це можна побачити без особливих труднощів. Бо ж все тут на тарілочці. Лиш в Залужжя доведеться трохи дати ходу, бо там погані дороги і постійні підйоми-спуски.
Досить авансцен, йдемо дивитися фотки.
Вид на костел з монастирськими прибудовами.
Старий цвинтар.
Перебудований палац №1.
Зараз тут сидить головни архітектор міста.
Палац №2. Дуже спотворений.
Церква. Дефіцит місця їй, чи чого така втулена?
Ринкова площа, яка зовсім не виказує свого минулого.
Довга дорога в дюни в замок.
Ось видно мури.
Ну і сам замок, про який вже писалося раніше.
Біля замку є пам’ятник жертвам другої світової.
Ну і панораму містечка оглянути. Її вже теж було представлено в окремій викладці.
Якщо спуститися з гори, то натрапимо на костел св. Антонія Падуансього з двіницею. Але про це вже було написано раніше.
Поряд можна натрапити на Успенську церкву.
Ще треба згадати синагогу, яку захопив у власність завод Калганофф.
Смальтовий совок. Щось схоже, як у Франківську.
Смальтова прикраса над рестораном.
Усе. Можна покидати містечко і рушити до Старого Збаража.
Костел початку ХХ ст.
Поруч Михайлівська церква в Залужжі.
У Старому Збаражі є монумент на місці замку.
Охайний монастир.
От тепер точно все. Шлюс паранє по коханю.
Або те, що варто (чи не варто) подивитися на додачу до замку та костелу. Це вже як до смаку туристу буде. Або навіть не так: коли йти від залізничного пристанку до замку, то все це можна побачити без особливих труднощів. Бо ж все тут на тарілочці. Лиш в Залужжя доведеться трохи дати ходу, бо там погані дороги і постійні підйоми-спуски.
Досить авансцен, йдемо дивитися фотки.
Вид на костел з монастирськими прибудовами.
Старий цвинтар.
Перебудований палац №1.
Зараз тут сидить головни архітектор міста.
Палац №2. Дуже спотворений.
Церква. Дефіцит місця їй, чи чого така втулена?
Ринкова площа, яка зовсім не виказує свого минулого.
Довга дорога в дюни в замок.
Ось видно мури.
Ну і сам замок, про який вже писалося раніше.
Біля замку є пам’ятник жертвам другої світової.
Ну і панораму містечка оглянути. Її вже теж було представлено в окремій викладці.
Якщо спуститися з гори, то натрапимо на костел св. Антонія Падуансього з двіницею. Але про це вже було написано раніше.
Поряд можна натрапити на Успенську церкву.
Ще треба згадати синагогу, яку захопив у власність завод Калганофф.
Смальтовий совок. Щось схоже, як у Франківську.
Смальтова прикраса над рестораном.
Усе. Можна покидати містечко і рушити до Старого Збаража.
Костел початку ХХ ст.
Поруч Михайлівська церква в Залужжі.
У Старому Збаражі є монумент на місці замку.
Охайний монастир.
От тепер точно все. Шлюс паранє по коханю.