Коли побачив цю повітряну кулю в Махачкалі з портретом головного військового злочинця планети, якого розшукує МКС, одразу згадав фінал одного, що там казати, гарного фільма...
Кіно низького рівня, пафосне, награне, з кліше, з пропагандою, але в кінці ледь стримав сльози. Чому? Тому що болить. Тому що знаєш, що за цією кіношностю стоять реальні долі людей.
Вже два роки під час кожної масованої атаки і чергових прильотів по українським містам в мене в голові з'являється ця фраза з пострадянського фільму 1992 року «Болевой прием».