Лондон
Якщо ти запитуєш жителя Гонконга, чи він з Китаю, то він відвідає "No... Yes.... I'm from Hong Kong". Одним словом, вони не хочуть визнавати себе частиною Китаю і всіляко відстоюють своє право на незалежність.
На минулому тижні постукав до мене в кімнату сусід-китаєць і зі словами "Hello my friend, it's a present for you" подарував мені китайський чай в знак дружби. А ще цей китаєць, який називає себе Едвардом (багато китайців беруть собі так звані англійські імена, бо їхні вимовляти важко), дуже добре готує, постійно з радістю запрошує приєднатися до вечері і дозволяє користуватися своїми продуктами (чого я не роблю, звісно)))
А ще у Едварда є молодша сестра. Його батьки заплатили уряду Китаю близько 10 тисяч англійських фунтів (якщо конвертувати) за цю дитину. Власне, вони б не відмахнулися грошима, якби не той факт, що Едвард живе у сільській місцевості. Там дозволяється мати більше однієї дитини, що неприпустимо у місті. А ще у селах є такий закон - народжувати дітей до тих пір, доки не народиться хлопчик. Китаєць каже, що у його знайомого є вже 8 дівчат, але його жінка мусить народжувати ще. При чому, декілька з цих дівчат перебувають на годуванні у іншої сім"ї, бо у власної просто немає грошей.....
Ось наша кухня :)
На днях ходили у Harrods, luxury універмаг. Він важається одним з найфешенебельніших у світі. Ззовні і всередині магазин - це майже витвір мистецтва, навіть дизайн стелі продуманий до дрібниць. Подобається, що закордом ти можеш заходити у такі місця і не відчувати ні краплі сорому за свій не luxury вигляд:) Прикраси, дорогий одяг, техніка і аксеуари не вразили - таке можна знайти повсюду. А ось сподобався відділ їжі і мистецький. Їжа там дорога, гарно розставлена, різноманітна, а головне - дійсно смачна. Ми купили виноград і сир - не порівняти з тим, що у супермаркетах. Продавці одягнені у традиційних англійський сільський одяг, у капелюшках. Те, що їжу приходиться купувати не за принципом супермаркету, а за допомогою продавців за прилавками не викликає незручностей - кожен має свій номерок.
Друге, що цікаве - там продаються вінтажні плакати на різну тематику: це може бути історичний момент, наприклад, чи афіша якохось опери чи фільму певного року. Також продаються плакати з автографами зірок. Запам"ятала, що підпис Анджеліни Джолі коштує трохи більше 1000 фунтів. Порівняно небагато:) Також у цьому відділі бачила продається одна з концертних суконь Мадонни.
British Glorious Food
Після цього пішли їсти в Гайд парк. Кажуть, що у Лондонських парках трава і взимку зелена. Не знаю, чи правда, але листя вже активно опадає.
На вихідних доля нас занесла якось на вокзал святого Панкраса. Знаходиться він біля більш відомого всім Кінгс-Кросу, але набагато гарніший. З цього вокзалу відходять поїзди, Євростари, на Париж і Брюсель.
Подобається, щ ми багато гуляєм і ноги заводять у ті райони, де туристів немає, а тільки місцеве населення. І це дуже цікаво. ось так англійці доглядають за красою своїх будинків.
На минулому тижні постукав до мене в кімнату сусід-китаєць і зі словами "Hello my friend, it's a present for you" подарував мені китайський чай в знак дружби. А ще цей китаєць, який називає себе Едвардом (багато китайців беруть собі так звані англійські імена, бо їхні вимовляти важко), дуже добре готує, постійно з радістю запрошує приєднатися до вечері і дозволяє користуватися своїми продуктами (чого я не роблю, звісно)))
А ще у Едварда є молодша сестра. Його батьки заплатили уряду Китаю близько 10 тисяч англійських фунтів (якщо конвертувати) за цю дитину. Власне, вони б не відмахнулися грошима, якби не той факт, що Едвард живе у сільській місцевості. Там дозволяється мати більше однієї дитини, що неприпустимо у місті. А ще у селах є такий закон - народжувати дітей до тих пір, доки не народиться хлопчик. Китаєць каже, що у його знайомого є вже 8 дівчат, але його жінка мусить народжувати ще. При чому, декілька з цих дівчат перебувають на годуванні у іншої сім"ї, бо у власної просто немає грошей.....
Ось наша кухня :)
На днях ходили у Harrods, luxury універмаг. Він важається одним з найфешенебельніших у світі. Ззовні і всередині магазин - це майже витвір мистецтва, навіть дизайн стелі продуманий до дрібниць. Подобається, що закордом ти можеш заходити у такі місця і не відчувати ні краплі сорому за свій не luxury вигляд:) Прикраси, дорогий одяг, техніка і аксеуари не вразили - таке можна знайти повсюду. А ось сподобався відділ їжі і мистецький. Їжа там дорога, гарно розставлена, різноманітна, а головне - дійсно смачна. Ми купили виноград і сир - не порівняти з тим, що у супермаркетах. Продавці одягнені у традиційних англійський сільський одяг, у капелюшках. Те, що їжу приходиться купувати не за принципом супермаркету, а за допомогою продавців за прилавками не викликає незручностей - кожен має свій номерок.
Друге, що цікаве - там продаються вінтажні плакати на різну тематику: це може бути історичний момент, наприклад, чи афіша якохось опери чи фільму певного року. Також продаються плакати з автографами зірок. Запам"ятала, що підпис Анджеліни Джолі коштує трохи більше 1000 фунтів. Порівняно небагато:) Також у цьому відділі бачила продається одна з концертних суконь Мадонни.
British Glorious Food
Після цього пішли їсти в Гайд парк. Кажуть, що у Лондонських парках трава і взимку зелена. Не знаю, чи правда, але листя вже активно опадає.
На вихідних доля нас занесла якось на вокзал святого Панкраса. Знаходиться він біля більш відомого всім Кінгс-Кросу, але набагато гарніший. З цього вокзалу відходять поїзди, Євростари, на Париж і Брюсель.
Подобається, щ ми багато гуляєм і ноги заводять у ті райони, де туристів немає, а тільки місцеве населення. І це дуже цікаво. ось так англійці доглядають за красою своїх будинків.