Лондон
Сьогодні на одній з адаптаційних лекцій виявилося, що моя ейфорія з приводу мого перебування у Лондоні - не що інше, як перша стадія культурного шоку, називається Excitement Stage. Під неї, якщо вірити психологам, наступить Rejection Stage, коли я різко захочу додому, буду відчувати себе нещасливою і одинокою. Потім - Acceptance, під час якої починаєш розуміти, що чужа культура не погана, а просто інша. А остання стадія - Acculturation - приносить перенесення звичок з іншої культури, але при цьому не втрачається власна.
Мені тільки залишається надіятися, що всі ці стадії я пройшла 2 роки тому, коли вперше побувала тут. І моя Exitement триватиме постійно:)
Вчора потрапили у Букінгемський. Масштабно, шикарно і казково якось:) Не віриться, що всі ці величні приміщення, які нам показували, призначені для щоденного використання. Королева живе і працює у іншій частині палацу, де, скоріше всього, апартаменти більш скромні та приземлені до сьогодення. Всього у палаці 770 приміщень. Для туристів раз на рік відкривають на показ Зелену вітальню, Тронний зал (весільні фото Кетрін і Вільяма зроблені там), Картинну галерею (заснував її Георг 4, який був колекціонером), Західну галерею, Бальний зал (у ньому зараз виставлене плаття Кетрін), Їдальню, а також ще декілька віталень. До речі, у так званій Білій вітальні були дуже брудні жовті дивани:) Вікна апартаментів королеви виходять на монумент Вікторії, тому зрозуміло, що екскурсія в цю частину палацу не проводиться. А шкода - хотілось би подивитися на цю площу навколо Букінгемського з того боку, з якого дивиться королівська сім"я.
Не розповідала про правила щодо продажу алкоголю. У магазинах висить попередження "Якщо ви щасливчик і ви виглядаєте молодше ніж на 25, то будьте готові показати ID". Я спочатку дуууже здивувалася, але потім все вияснилося. Виявляється. що алкоголь продають-то з 18 років, але якщо касиру здасться, що вам менше 25, то потрібно показати документи....
А ще, сьогодні купувала запальничку і мене попросили показати паспорт (!). Це занадто, вважаю.
Я вже писала, що мені пощастило вчитися у бізнес-центрі Лондона, чому я безмежно рада, бо щодня можу спостерігати буденне життя справжніх англійців (на відмінну від центру, де одні туристи). А життя це досить веселе:) Починаючи десь з 12 дня натовпи чоловіків у костюмах ходять по вулицях, щось жують, п"ють, розмовляють. О 6 годині вечора всі місцеві паби переповнені тими ж чоловіками, які знову ж п"ють, розмовляють... Коли вони встигають працювати - не знаю:)
Багато хто відпочиває на у парках. Прямо на траві у костюмі:)
Романтика вечірнього Лондона саме у пабах. І у тому, що більшість відвідувачів стоять на вулиці з бокалами пива чи вина і розмовляють. А оскільки людей дуже багато і розмовляють вони голосно, то гам стоїть на всю вулицю. Проходити повз цих людей і чути справжню англійську - це справжня насолода. Я закохалася у СПРАВЖНЮ англійську.... Так ось. Такі натовпи біля пабів можна побачити кожного вечора біля кожного пабу. І так хочеться стати частиною одного з них...
Наступного разу розкажу про супер-китайців. Я полюбила цю націю, принаймні тих представників, з якими приходилося спілкуватися:)
Мені тільки залишається надіятися, що всі ці стадії я пройшла 2 роки тому, коли вперше побувала тут. І моя Exitement триватиме постійно:)
Вчора потрапили у Букінгемський. Масштабно, шикарно і казково якось:) Не віриться, що всі ці величні приміщення, які нам показували, призначені для щоденного використання. Королева живе і працює у іншій частині палацу, де, скоріше всього, апартаменти більш скромні та приземлені до сьогодення. Всього у палаці 770 приміщень. Для туристів раз на рік відкривають на показ Зелену вітальню, Тронний зал (весільні фото Кетрін і Вільяма зроблені там), Картинну галерею (заснував її Георг 4, який був колекціонером), Західну галерею, Бальний зал (у ньому зараз виставлене плаття Кетрін), Їдальню, а також ще декілька віталень. До речі, у так званій Білій вітальні були дуже брудні жовті дивани:) Вікна апартаментів королеви виходять на монумент Вікторії, тому зрозуміло, що екскурсія в цю частину палацу не проводиться. А шкода - хотілось би подивитися на цю площу навколо Букінгемського з того боку, з якого дивиться королівська сім"я.
Не розповідала про правила щодо продажу алкоголю. У магазинах висить попередження "Якщо ви щасливчик і ви виглядаєте молодше ніж на 25, то будьте готові показати ID". Я спочатку дуууже здивувалася, але потім все вияснилося. Виявляється. що алкоголь продають-то з 18 років, але якщо касиру здасться, що вам менше 25, то потрібно показати документи....
А ще, сьогодні купувала запальничку і мене попросили показати паспорт (!). Це занадто, вважаю.
Я вже писала, що мені пощастило вчитися у бізнес-центрі Лондона, чому я безмежно рада, бо щодня можу спостерігати буденне життя справжніх англійців (на відмінну від центру, де одні туристи). А життя це досить веселе:) Починаючи десь з 12 дня натовпи чоловіків у костюмах ходять по вулицях, щось жують, п"ють, розмовляють. О 6 годині вечора всі місцеві паби переповнені тими ж чоловіками, які знову ж п"ють, розмовляють... Коли вони встигають працювати - не знаю:)
Багато хто відпочиває на у парках. Прямо на траві у костюмі:)
Романтика вечірнього Лондона саме у пабах. І у тому, що більшість відвідувачів стоять на вулиці з бокалами пива чи вина і розмовляють. А оскільки людей дуже багато і розмовляють вони голосно, то гам стоїть на всю вулицю. Проходити повз цих людей і чути справжню англійську - це справжня насолода. Я закохалася у СПРАВЖНЮ англійську.... Так ось. Такі натовпи біля пабів можна побачити кожного вечора біля кожного пабу. І так хочеться стати частиною одного з них...
Наступного разу розкажу про супер-китайців. Я полюбила цю націю, принаймні тих представників, з якими приходилося спілкуватися:)