Поточне.
И со мною и солнце, и зной.
И царапает небо когтями
Легкий сфинкс, что стоит за спиной.
Нове прокидання(зрештою й нарешті), новий цикл і далі по списку, ніщо не їде дахом, перефразовуючи Чупу.
І відсутність бажання вбивати всіх і всяк, як наслідок підкоригованого режиму сну.
А в позачассі нашому його безкінечна кількість, тож наразі встигається все.
І на тому - файно є.