Мова
Стисло упорядкував найпоширеніші відмаги та "теорії", якими малороси прикривають свою лінь та безволля доладно опанувати українську та вільно користатися нею в усіх царинах життя, та які сприяють подальшій русифікації України і відмиранню української.
1 . "Какая разніца на каком ізикє, главноє чтоб ......(чєлавєк бил харошій, адалєть карупцію, мір ва всьом мірє, тощо).
Найпримітивніша і, водночас, наймасовіша (що цілком логічно) з відмаг.
Користувачі :переважно люди споживацького штибу мислення, люди, які живуть здебільшого основними тваринними інстинктами, часто відверті матеріялісти-кар`єристи, люди, для яких дешева ковбаса, м`яке ліжко та тужавий гаманець - панівні світоглядні підвалини існування у часопросторі.
Тут навіть немає сенсу арґументувати - речі на кшталт "мова - генетичний код нації" далекі від іх штибу сприйняття, як складні теореми ядерної фізики від пересічного обивателя. Простіше закінчити розмову доступною для іх споживацького розуму шкільною приказкою :" Как какая разніца ? Одна- дайот, другая - дразнітся".
2. "Ввічливо відповідати тією мовою, якою звертаються... " .
Квазітолерантна відмага, що не має нічого спільного з ввічливістю.
Користувачі: малодухі , які хочуть і яблучко з`їсти, і оскоминки не відчути.
Насправді ВВІЧЛИВО - це звертатися до незнайомої людини в Україні саме українською (державною) мовою. Це єдина мова, яку мусять знати всі громадяне, отже звертаючись нею, ви не матимете змоги поставити людину у незручне становище "моя-твая-не-панімать". Звертатися до незнайомої людини в Україні мовами нац.меншин - румунською, угорською, російською - НЕВВІЧЛИВО. Бо ці мови громадяне України знати не мусять, отже ви можете поставити співрозмовника у незручне становище, ніби ви такі грамотні, а він - ні. Вже не кажучи про те, що у 88 випадків зі ста згідно з останніх соц.даних, ви натрапите на етнічного українця. Тому якщо до вас звертаються російською (таким робом проявляючи неввічливість), то переходити на російську у відповідь - це не проявляти міфічну "ввічливість" - а підігравати неввічливим, проявляти слабкодуху мовну нестійкість, сприяти русифікації
3. " Не треба підіймати мовне питання ( часто: не-на-часі ) воно роз`єднує українців...(або єдіная страна/єдина країна) " .
Популярна, особливо у владних колах, але геть алогічна "теорія".
Користувачі: теперешні владні еліти, президент, прем*єр, більшість чиновників, С.Вакарчук, та широкі прошарки соцмережного загалу тощо
Насправді в суті речі ця відмага - це кричущий алогізм. Слово "об*єднувати" від "єдиний, один". Щось ОДНЕ (ЄДНЕ,ЄДИНЕ) -об*єднує. Об*ЄДНувати українців можна лише під ОДНією(ЄДИНою) мовою. Двома мовами не можна об*єднати, лише -поділити. Звертаючись до одних людей, регіонів, частин країни - російською, до инших -українською, у що активно бавляться наші теперешні політикани на чолі з президентом, вони ДІЛЯТЬ українців на сорти - рос-мовний, укр-мовний. Для одних -рос-ка, для инших - україн-ка. ЩО ЦЕ ЯК НЕ ПОДІЛ? Це ж прямо протилежність до задекларованої мети ОБ*ЄДНАННЯ.Ті, хто найбільше закликають не ділити українців по мові, найбільше іх і ділять. Симпоматично, що ця найбільш неприховано цинічна відмага характерна нині саме для владного прошарку. Яке їхало, таке здибало.
4. "Позбавимо Росію монополії на російську, або инша, українська російська..." .
Найбільш мудраґельна і завуальована "теорія", але саме те що мало слугувати їі козирем, зіграло проти неї - вона не набула популярності. Перемудрили, масам невтямки такі викрутаси.
Користувачі та автори: рафінована російськомовна інтелігенція, або "просунуті" блоґери на кшталт Арестовича.
Під солодким хитросплетом софізмів криється хиже прагнення консервувати, ба навіть плекати потужні русифікаційні процеси. А, взагалі, якщо прибрати прошарок "рашистів", і говорити лише про "малоросів" - то головну причину використання усіх 4 типів відмаг я бачу в тому, з чого починав свій допис - лінь, нехіть, безволля зробити над собою зусилля опанувати літературну українську і позбутися своєї російськомовності.
1 . "Какая разніца на каком ізикє, главноє чтоб ......(чєлавєк бил харошій, адалєть карупцію, мір ва всьом мірє, тощо).
Найпримітивніша і, водночас, наймасовіша (що цілком логічно) з відмаг.
Користувачі :переважно люди споживацького штибу мислення, люди, які живуть здебільшого основними тваринними інстинктами, часто відверті матеріялісти-кар`єристи, люди, для яких дешева ковбаса, м`яке ліжко та тужавий гаманець - панівні світоглядні підвалини існування у часопросторі.
Тут навіть немає сенсу арґументувати - речі на кшталт "мова - генетичний код нації" далекі від іх штибу сприйняття, як складні теореми ядерної фізики від пересічного обивателя. Простіше закінчити розмову доступною для іх споживацького розуму шкільною приказкою :" Как какая разніца ? Одна- дайот, другая - дразнітся".
2. "Ввічливо відповідати тією мовою, якою звертаються... " .
Квазітолерантна відмага, що не має нічого спільного з ввічливістю.
Користувачі: малодухі , які хочуть і яблучко з`їсти, і оскоминки не відчути.
Насправді ВВІЧЛИВО - це звертатися до незнайомої людини в Україні саме українською (державною) мовою. Це єдина мова, яку мусять знати всі громадяне, отже звертаючись нею, ви не матимете змоги поставити людину у незручне становище "моя-твая-не-панімать". Звертатися до незнайомої людини в Україні мовами нац.меншин - румунською, угорською, російською - НЕВВІЧЛИВО. Бо ці мови громадяне України знати не мусять, отже ви можете поставити співрозмовника у незручне становище, ніби ви такі грамотні, а він - ні. Вже не кажучи про те, що у 88 випадків зі ста згідно з останніх соц.даних, ви натрапите на етнічного українця. Тому якщо до вас звертаються російською (таким робом проявляючи неввічливість), то переходити на російську у відповідь - це не проявляти міфічну "ввічливість" - а підігравати неввічливим, проявляти слабкодуху мовну нестійкість, сприяти русифікації
3. " Не треба підіймати мовне питання ( часто: не-на-часі ) воно роз`єднує українців...(або єдіная страна/єдина країна) " .
Популярна, особливо у владних колах, але геть алогічна "теорія".
Користувачі: теперешні владні еліти, президент, прем*єр, більшість чиновників, С.Вакарчук, та широкі прошарки соцмережного загалу тощо
Насправді в суті речі ця відмага - це кричущий алогізм. Слово "об*єднувати" від "єдиний, один". Щось ОДНЕ (ЄДНЕ,ЄДИНЕ) -об*єднує. Об*ЄДНувати українців можна лише під ОДНією(ЄДИНою) мовою. Двома мовами не можна об*єднати, лише -поділити. Звертаючись до одних людей, регіонів, частин країни - російською, до инших -українською, у що активно бавляться наші теперешні політикани на чолі з президентом, вони ДІЛЯТЬ українців на сорти - рос-мовний, укр-мовний. Для одних -рос-ка, для инших - україн-ка. ЩО ЦЕ ЯК НЕ ПОДІЛ? Це ж прямо протилежність до задекларованої мети ОБ*ЄДНАННЯ.Ті, хто найбільше закликають не ділити українців по мові, найбільше іх і ділять. Симпоматично, що ця найбільш неприховано цинічна відмага характерна нині саме для владного прошарку. Яке їхало, таке здибало.
4. "Позбавимо Росію монополії на російську, або инша, українська російська..." .
Найбільш мудраґельна і завуальована "теорія", але саме те що мало слугувати їі козирем, зіграло проти неї - вона не набула популярності. Перемудрили, масам невтямки такі викрутаси.
Користувачі та автори: рафінована російськомовна інтелігенція, або "просунуті" блоґери на кшталт Арестовича.
Під солодким хитросплетом софізмів криється хиже прагнення консервувати, ба навіть плекати потужні русифікаційні процеси. А, взагалі, якщо прибрати прошарок "рашистів", і говорити лише про "малоросів" - то головну причину використання усіх 4 типів відмаг я бачу в тому, з чого починав свій допис - лінь, нехіть, безволля зробити над собою зусилля опанувати літературну українську і позбутися своєї російськомовності.