Поезія
ПАМ`ЯТІ В. СТУСА
Гортаю я збірку Стуса
В оазу неначе пірнаю
Досто́ту голос Ісуса
Україною в ній прорікає
Що понад буття тілесність
Понад залежність від ча́су
Доречніше за доречність
Цілюще є за цілющість
Псалмами іконостасу
На ніжних душі пелюстках
Росою просякне спаса
Росою кривавих згустків
Краплі долі́в скотились
Сльозами ока сліпого
На ґрунт пересохлий проли́лись
Зірвались зойком німого
Словом зникомої мови
У простір чужоголосся
Знайомої ніби вимови
Гібридного малоросся
Чи здужать рясними дощами
Зволожити зшерхлі вуста,
Наповнити знову словами
Знімілі не-наші міста?
Чи збуре пророцтвом з могили
Ті бурі обурень та гніву
Що зви́хрять біблійної сили
Очисно́го потопу зливу?
Збі́гла збірка струмком
По спраглих жилах крізь тіло
А далі я знову цілком
Безмовно осиротілий
Ти крапля...Ти крап...Ти кра...
Всихаєш під цей молебен
Стривай ! Україно...Укра...
Молюся я Стусом за тебе
Тарас Яресько, 24.05.2015
