патетичні вірші про те, як на ДВРЗ навалило сніжку
Зростає зима. Я заляжу у сніг,
у лігво зі снігу, у гілля соснове;
я чутиму, як причаїлася повінь,
і голос твій слухатиму уві сні.
Хай сосни лоскочуть верхів’ями тиш,
хай крутиться й падає світ, як монета,
підкинута Богом - я чую: ти спиш,
ти спиш і співаєш мені з-під заметів.
І ось: над снігами, долаючи сон,
по плечі, по грудь піднялися із Нави
звірята і люди, дерева і трави,
й співають тобі в унісон.
І ти замовкаєш, зігнувши, мов лук,
свій голос; а в їх потойбічному співі
прийдешнє вібрує й дзвенить, мов тятива.
Я слухаю, слухаю, слухаю, слу…