Dec 23, 2011 16:27
плакатись синьому кольору - просто смішно. але для того він і є. крутиться земля і тікає. зникає друг - розчиняється у відстанях, як цукор у воді (і небо таке неймовірне щодня, зовсім поруч)
ліричний відступ:
у нас має бути дім. йолки-палки, якщо цей світ такий божевільний, чому б і ні? коли все це ніц не важить, то - хай буде якнайприємніше! отже, дім. а ще - сад. і кізочка. і кінь. і котики (усе - на К). басейн... річка недалеко. байдарка (будемо ходити на кілька днів вниз по течії)
і ще купа всього
купа
і далі...
куди ти, друже? що я зробила
у мене немає відповідей
ці люди скажені. у світлі хвилини я люблю їх, і у темні хвилини люблю, і у всі інші люблю, але зараз бачу лиш - скажені. це просто дістало. усі заховані глибоко і далеко
найгірше, що і я така сама
найкраще
та просто - так є.
я берегтиму у своєму серці
а все, чого хотілось - це наблизитись, бути поруч, бути разом, іти поруч
для когось це - повітря, а для когось - заскладно.
геть! для МЕНЕ - повітря, для ТЕБЕ - заскладно. усе би гаразд, але - і навпаки теж.
ну от. ніщо не змінилось. піду читати легеньку бєлібєрду. це приємно, як тістечка