Покинувши Дубно ми направились далі.Наступний обєкт був ой яким важким у плані дороги-декілька кілометрів старої бруківки,розбитої "на ніц",здавались нам просто вічністю і встигли просто таки "всю душу витрясти",а заодно і тілом не погребували)).Та на щастя ніщо не вічне,і навіть ця "євро-трасса" повинна була закінчитись...Так на щастя і сталось-ми ( Read more... )