Маловідомі,але не забуті. Ч.6
У кожному районі будь-якої області є пункти,які відвідати просто таки обов*язково,є містечка у яких ніби й дивитись нема на що,але чомусь вони таки притягують,-є там своєрідна атмосфера,а є просто села у яких туриста не побачиш "днем з вогнем",та все таки і у них дещо є,просто про це не всі знають)). Саме такими пунктами іноді виникає бажання покататись-відкрити для себе щось новеньке,нехай це навіть і не закинутий палац і не руїни замку,та й навіть сільська церковка може зацікавити.
Церква Зіслання Св.Духа(1727р.),с.Полове
Храм Зіслання
Одним із цікавих напрямків є дорога(так,саме дорога,а не бездоріжжя,як це було ще 3роки тому!) від м.Червоноград(Кристинопіль) до м.Радехів,-придорожні села даного маршруту тішать старенькими дерев*яним храмами,доглянутими та чепурненькими.
Продовжую "педалити" (це вже не перше відвідане цього дня село) і підрулюю до симпатичного зеленого трибанного храму Зіслання Св.Духа в с.Полове.
Церква.Фасад
Церква в Половому збудована в 1727 р. і є однією з найстаріших на Радехівщині. Дата будівництва вирізьблена на брусі східної грані вівтаря.
Розписи стін і купола вівтаря у 1912 р. зробив український художник М. Сосенко.Церква належить до пам'яток архітектури національного значення.
Храм стоїть у центрі села, на просторій ділянці. Будівля тризрубна триверха,вівтар гранчастої форми, до нього з обидвох сторін прибудовані ризниці. Навколо церкви збереглося широке опасання у вигляді арочної галереї, яка, безперечно, прикрашає храм.На тлі стін темно-зеленого кольору кидаються у вічі широченні, прикрашені різьбою і виділені жовтим карнизи. Церкву завершують три світлові восьмерики, накриті банями з ліхтарями і маківками, які підкреслили жовтим кольором. На захід від святині знаходиться велика дерев'яна триярусна дзвінниця 1786 р.
Церква Зіслання Св.Духа(1727р.) з дзвіницею (1786р.)
Ще один храм який проглядається від дороги,знаходиться на території хутору Воля(Вілька) Суши(-а)нська, який включений до с. Полове і знаходиться між ним і сусідньою Йосипівкою.
Церква Св.Арх.Михаїла (1866р.) стоїть у східній частині хутора, біля цвинтара. Будівля тризрубна, одноверха, невисока, проте видовжена у плані за рахунок великої рівноширокої ризниці при східній стіні вівтаря і такого ж присінку на два входи, прибудованого до західної стіни бабинця.
Над навою є сліпий восьмерик накритий банею з ліхтарем та маківкою. У західному напрямі знаходиться мурована двоярусна дзвінниця.
Як бачимо,храм нещодавно реставрували.
Церква Св.Арх.Михаїла (1866р.) з дзвіницею
Протестанська кірха / церква (1846р.),с.Йосипівка
Наступна зупинка у колишній німецькій колонії Юзефів,тепер с.Йосипівка,яке свого часу встигло іменуватись також і Білокриницею.Тут збереглася чималенька святиня протестантської громади,яку дістали у спадок православні віряни,охрестивши її на честь Св.Михаїла.
Храм Св.Михаїла (1846р.).Профіль
На даний час споруда повністю відреставрована і більшене нагадує зерносховище,яким слугувала в сумнозвісні часи.Своєрідною залишається лише дзвіниця,за дзвони якій служать кисневі(?) балони.
Така от "дзвіниця"
Храм
Продовжую веслувати,тобто котитись далі по запланованому маршруту і через 12-13км.наступний привал,я добрався до основного і останнього на цей день пункту- с.Стоянів.
Село велике,розташоване на автомобільній дорозі Львів - Луцьк,тут є залізнична станція, церква, костел, народний дім, бальнеологічна поліклініка, середня школа, торфо-брикетний завод.
Першу згадку про Стоянів датують 1501 р. Привілеєм короля Зиґмунта Августа 1547 р.Стоянову було надано магдебурзьке право.
Монумент "Стіна скорботи"
Пам'ятник полеглим воїнам
За однією з легенд назва Стоянова походить від імені одного із перших поселенців "стоян" та суфікса "ів". Ще існує одна легенда, яка оповідає, що назва містечка пов'язана з будівництвом ста каплиць присвячених святому Янові і від цього часу село називалося Стоянів. Вона говорить про існування у ХV ст. монастиря на узвишші серед довколишніх лісів, у якому заховались жителі сусідніх поселень від татарського набігу і молились. Завдяки цим молитвам, татари не спалили і не полонили їх, а оминули. За порадою монахів, вдячні селяни збудували сто каплиць, присвячених святому Яну, і від того часу пішла і назва - "Стоянів". До Першої Світової війни в містечку збереглась лише одна каплиця, але без імені.
Костел Найсвятішого Серця Ісусового (1901р.)
Готичний костел.Фасад
Колись в містечку було дві церкви і Василіанський монастир який існував бл. 60 років, мав свою школу, звідти виходили монахи, священики і вчителі. У 1744 р. монастир був прилучений до Деревлянського. Пізніше було побудовано старий римо-католицький храм і синагогу. Не було ні аптеки, ні доктора. Кругом Стоянова були ліси, які зрізали і відправляли в сусідні містечка на переробку.
У документах згадується, що 17 (18) червня 1650 р. перейшла через Стоянів частина армії з Яном Казимиром прямуючи до Берестечка. Польська армія, переходячи через Стоянів, забрала все, чого її треба було. Це сильно вплинуло на майбутнє містечка, яке крім того кожного разу шарпала шайка татар.
Коли розгорнулась національно-визвольна війна, і восени 1648 р. козацькі війська під проводом Б. Хмельницького ввійшли в Стоянів, їх тут радо вітали. Самі ж міщани разом з жителями с. Радванці повстали і розгромили маєток пана Сераковського в Гоголеві. Літом 1651 р. коли польські війська повернулися з-під Берестечка на Сокаль, Стоянів було спалено, а половину міщан вибито.
Декор вежі
Маківка
До Другої Світової війни Стоянів мав статус містечка. Зі сторони Радехова до Стоянова вела мощена дорога, яку було побудовано у 1889 р.
Першою грандіозною спорудою Стоянова, яка відкривалась подорожуючому, був костел збудований у 1901 р. Дальше костелу починався торгівельний осередок містечка. З обох сторін вулиці були побудовані торгівельні доми. Фронтові кімнати були крамницями, а задні слугували помешканням для власників. На кін. 20-их рр. було 22 крамниці з різними товарами,власниками якихв були євреї. В тій частині містечка були божниця, а недалеко від неї хедер.Обидві будівлі були убогими і нагадували байраки. За божницею містилась лазня. Ту частину містечка всі називали "містом".
Храм-красень
У тій самій частині була церква побудована 1822 р., а біля неї поляки збудували польський народний дім. Щоб зацікавити українців, в польському народному домі був кінотеатр.
Недалеко школи, на тій же вулиці, жителі вимурували народний дім. Він був осередком всієї політичної, культурної і громадської праці. . У менших кімнатах розташовувались кооперативи, товариства "Просвіта", "Рідна школа", "Сільський господар"; аматорський гурток і каса "Райфанзенка".
1772 р. містечко стало прикордонним між Австрією та Річчю Посполитою, а потім Росією. Кордон проходив за 3 км. на північ від містечка, процвітала прикордонна торгівля, особливо контрабанда.
Фото
Церква Св.пророка Іллі (1895р.) з дзвіницею
До 1975 р. в центрі містечка стояла українська дерев'яна трьохбанна церква - церква святої Параскеви, збудована у 1822 р. Починаючи від часів Першої Світової війни за цією церквою закріпилась назва "стара церква". Розповідають, що ця церква стояла на місці стоянівського цвинтаря, де колись був василіанський монастир. А після розпаду монастиря її перенесли до центру села.
Хоч церква була пам'яткою архітектури, її хотіли знищити обласна влада запропонувала забрати церкву до "Музею просто неба" (Шевченківський гай) у Львові.
В 1975 р. церква була розібрана і перевезена до музею. Згодом церкву було реставровано. Покрівлю даху замінили на дерев'яний гонт.
Залізничний вокзал
Новий храм з дзвіницею в с.Збоївська на фоні трави
Новий храм з дзвіницею в с.Збоївська на фоні землі
Римо-католицьку парафію в Стоянові було засновано у 1624 р. родиною Войтиха та Анни Кадлубських, які були власниками навколишніх земель. Останню дерев'яну святиню - костел єпископа і мученика св. Войтеха - знищила пожежа у 80-х рр. XIX ст. Протягом 1901-1905 рр. було збудовано новий мурований храм. Автор проекту - львівський архітектор Теодор Маріан Тальовський. Поряд з цим храмом був парохіальний дім польського ксьондза. На головній вежі напис на бронзовій табличці: "1901", а під написом корона. На головному вівтарі стояла 2-х метрова фігурка Ісуса Христа, виготовлена з миртового дерева і поліхромована.
З 1939 р. костел починає занепадати. В 1944 р. парафія залишилась без духовного пастиря і її було закрито.
За часів радянської влади приміщення костелу використовувалось як склад і від цього дуже постраждало. В 1988 р.почалися реставрація. На виділені кошти тодішнього колгоспу "Жовтень" було покладено новий дах .
У 2000 р. костел повернули римо-католикам, які почали активний ремонт храму.
"Дорога" і передгрозове небо
"Дорога" і передгрозове небо-2
Церква Зіслання Св.Духа(1727р.),с.Полове
Храм Зіслання
Одним із цікавих напрямків є дорога(так,саме дорога,а не бездоріжжя,як це було ще 3роки тому!) від м.Червоноград(Кристинопіль) до м.Радехів,-придорожні села даного маршруту тішать старенькими дерев*яним храмами,доглянутими та чепурненькими.
Продовжую "педалити" (це вже не перше відвідане цього дня село) і підрулюю до симпатичного зеленого трибанного храму Зіслання Св.Духа в с.Полове.
Церква.Фасад
Церква в Половому збудована в 1727 р. і є однією з найстаріших на Радехівщині. Дата будівництва вирізьблена на брусі східної грані вівтаря.
Розписи стін і купола вівтаря у 1912 р. зробив український художник М. Сосенко.Церква належить до пам'яток архітектури національного значення.
Храм стоїть у центрі села, на просторій ділянці. Будівля тризрубна триверха,вівтар гранчастої форми, до нього з обидвох сторін прибудовані ризниці. Навколо церкви збереглося широке опасання у вигляді арочної галереї, яка, безперечно, прикрашає храм.На тлі стін темно-зеленого кольору кидаються у вічі широченні, прикрашені різьбою і виділені жовтим карнизи. Церкву завершують три світлові восьмерики, накриті банями з ліхтарями і маківками, які підкреслили жовтим кольором. На захід від святині знаходиться велика дерев'яна триярусна дзвінниця 1786 р.
Церква Зіслання Св.Духа(1727р.) з дзвіницею (1786р.)
Ще один храм який проглядається від дороги,знаходиться на території хутору Воля(Вілька) Суши(-а)нська, який включений до с. Полове і знаходиться між ним і сусідньою Йосипівкою.
Церква Св.Арх.Михаїла (1866р.) стоїть у східній частині хутора, біля цвинтара. Будівля тризрубна, одноверха, невисока, проте видовжена у плані за рахунок великої рівноширокої ризниці при східній стіні вівтаря і такого ж присінку на два входи, прибудованого до західної стіни бабинця.
Над навою є сліпий восьмерик накритий банею з ліхтарем та маківкою. У західному напрямі знаходиться мурована двоярусна дзвінниця.
Як бачимо,храм нещодавно реставрували.
Церква Св.Арх.Михаїла (1866р.) з дзвіницею
Протестанська кірха / церква (1846р.),с.Йосипівка
Наступна зупинка у колишній німецькій колонії Юзефів,тепер с.Йосипівка,яке свого часу встигло іменуватись також і Білокриницею.Тут збереглася чималенька святиня протестантської громади,яку дістали у спадок православні віряни,охрестивши її на честь Св.Михаїла.
Храм Св.Михаїла (1846р.).Профіль
На даний час споруда повністю відреставрована і більшене нагадує зерносховище,яким слугувала в сумнозвісні часи.Своєрідною залишається лише дзвіниця,за дзвони якій служать кисневі(?) балони.
Така от "дзвіниця"
Храм
Продовжую веслувати,тобто котитись далі по запланованому маршруту і через 12-13км.наступний привал,я добрався до основного і останнього на цей день пункту- с.Стоянів.
Село велике,розташоване на автомобільній дорозі Львів - Луцьк,тут є залізнична станція, церква, костел, народний дім, бальнеологічна поліклініка, середня школа, торфо-брикетний завод.
Першу згадку про Стоянів датують 1501 р. Привілеєм короля Зиґмунта Августа 1547 р.Стоянову було надано магдебурзьке право.
Монумент "Стіна скорботи"
Пам'ятник полеглим воїнам
За однією з легенд назва Стоянова походить від імені одного із перших поселенців "стоян" та суфікса "ів". Ще існує одна легенда, яка оповідає, що назва містечка пов'язана з будівництвом ста каплиць присвячених святому Янові і від цього часу село називалося Стоянів. Вона говорить про існування у ХV ст. монастиря на узвишші серед довколишніх лісів, у якому заховались жителі сусідніх поселень від татарського набігу і молились. Завдяки цим молитвам, татари не спалили і не полонили їх, а оминули. За порадою монахів, вдячні селяни збудували сто каплиць, присвячених святому Яну, і від того часу пішла і назва - "Стоянів". До Першої Світової війни в містечку збереглась лише одна каплиця, але без імені.
Костел Найсвятішого Серця Ісусового (1901р.)
Готичний костел.Фасад
Колись в містечку було дві церкви і Василіанський монастир який існував бл. 60 років, мав свою школу, звідти виходили монахи, священики і вчителі. У 1744 р. монастир був прилучений до Деревлянського. Пізніше було побудовано старий римо-католицький храм і синагогу. Не було ні аптеки, ні доктора. Кругом Стоянова були ліси, які зрізали і відправляли в сусідні містечка на переробку.
У документах згадується, що 17 (18) червня 1650 р. перейшла через Стоянів частина армії з Яном Казимиром прямуючи до Берестечка. Польська армія, переходячи через Стоянів, забрала все, чого її треба було. Це сильно вплинуло на майбутнє містечка, яке крім того кожного разу шарпала шайка татар.
Коли розгорнулась національно-визвольна війна, і восени 1648 р. козацькі війська під проводом Б. Хмельницького ввійшли в Стоянів, їх тут радо вітали. Самі ж міщани разом з жителями с. Радванці повстали і розгромили маєток пана Сераковського в Гоголеві. Літом 1651 р. коли польські війська повернулися з-під Берестечка на Сокаль, Стоянів було спалено, а половину міщан вибито.
Декор вежі
Маківка
До Другої Світової війни Стоянів мав статус містечка. Зі сторони Радехова до Стоянова вела мощена дорога, яку було побудовано у 1889 р.
Першою грандіозною спорудою Стоянова, яка відкривалась подорожуючому, був костел збудований у 1901 р. Дальше костелу починався торгівельний осередок містечка. З обох сторін вулиці були побудовані торгівельні доми. Фронтові кімнати були крамницями, а задні слугували помешканням для власників. На кін. 20-их рр. було 22 крамниці з різними товарами,власниками якихв були євреї. В тій частині містечка були божниця, а недалеко від неї хедер.Обидві будівлі були убогими і нагадували байраки. За божницею містилась лазня. Ту частину містечка всі називали "містом".
Храм-красень
У тій самій частині була церква побудована 1822 р., а біля неї поляки збудували польський народний дім. Щоб зацікавити українців, в польському народному домі був кінотеатр.
Недалеко школи, на тій же вулиці, жителі вимурували народний дім. Він був осередком всієї політичної, культурної і громадської праці. . У менших кімнатах розташовувались кооперативи, товариства "Просвіта", "Рідна школа", "Сільський господар"; аматорський гурток і каса "Райфанзенка".
1772 р. містечко стало прикордонним між Австрією та Річчю Посполитою, а потім Росією. Кордон проходив за 3 км. на північ від містечка, процвітала прикордонна торгівля, особливо контрабанда.
Фото
Церква Св.пророка Іллі (1895р.) з дзвіницею
До 1975 р. в центрі містечка стояла українська дерев'яна трьохбанна церква - церква святої Параскеви, збудована у 1822 р. Починаючи від часів Першої Світової війни за цією церквою закріпилась назва "стара церква". Розповідають, що ця церква стояла на місці стоянівського цвинтаря, де колись був василіанський монастир. А після розпаду монастиря її перенесли до центру села.
Хоч церква була пам'яткою архітектури, її хотіли знищити обласна влада запропонувала забрати церкву до "Музею просто неба" (Шевченківський гай) у Львові.
В 1975 р. церква була розібрана і перевезена до музею. Згодом церкву було реставровано. Покрівлю даху замінили на дерев'яний гонт.
Залізничний вокзал
Новий храм з дзвіницею в с.Збоївська на фоні трави
Новий храм з дзвіницею в с.Збоївська на фоні землі
Римо-католицьку парафію в Стоянові було засновано у 1624 р. родиною Войтиха та Анни Кадлубських, які були власниками навколишніх земель. Останню дерев'яну святиню - костел єпископа і мученика св. Войтеха - знищила пожежа у 80-х рр. XIX ст. Протягом 1901-1905 рр. було збудовано новий мурований храм. Автор проекту - львівський архітектор Теодор Маріан Тальовський. Поряд з цим храмом був парохіальний дім польського ксьондза. На головній вежі напис на бронзовій табличці: "1901", а під написом корона. На головному вівтарі стояла 2-х метрова фігурка Ісуса Христа, виготовлена з миртового дерева і поліхромована.
З 1939 р. костел починає занепадати. В 1944 р. парафія залишилась без духовного пастиря і її було закрито.
За часів радянської влади приміщення костелу використовувалось як склад і від цього дуже постраждало. В 1988 р.почалися реставрація. На виділені кошти тодішнього колгоспу "Жовтень" було покладено новий дах .
У 2000 р. костел повернули римо-католикам, які почали активний ремонт храму.
"Дорога" і передгрозове небо
"Дорога" і передгрозове небо-2