Мурафа: монастирський комплекс
Мурафа згадується у 1432 р. в зв'язку з битвою, яка відбулася 30 листопада недалеко під Копистинем між Ф.Острозьким та Вінцентієм з Шамотул і Яном Менжиком з Домброви.
Свого часу Мурафа належала Радзивіллам, Язловецьким, Белжецьким, пізніше Тишкевичам, від них перейшла до Потоцьких.
Під час Хмельниччини якийсь час місто було під контролем повстанців.
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії за огорожею
Між 1605-1610 рр. у Мурафі в шляхетській родині Сірків народився легендарний кошовий отаман Іван Сірко.
В 1766 р.Морахва належала Й. К. Потоцькому,який після Барської конфедерації осів тут та вибудував собі палац а також сприяв побудові нового костелу (1736 р.). Морахва поділялась в той час на старе та нове місто. Й. К. Потоцький заклав в Мурафі фабрику салітри та ряд ремісничих цехів, він сприяв викладанню бруківкою головної вулиці та обсадження її деревами. Палац був двоповерховий, оточений парком, який в свою чергу захищав мур з вежами. Після пожежі палац не відбудовувався, а був розібраний.
Галерея
Внутрішня брама для входу до будинку ігумена
У 1624 р. тодішня власниця Мурави,- Ядвига Язловецька-Белзька запросила сюди отців-домініканців, які заснували монастир і звели невеликий костел Непорочного Зачаття Діви Марії, обнісши комплекс оборонними стінами з баштами. Башти стояли по чотирьох краях прямокутника фортечних стін, складених з місцевого вапняку. З тих часів збереглися північно-східна шестигранна цегляна вежа і ділянка південних і східних стін. Ланцюжок маленьких бійниць, широко розкритих назовні, тягнеться уздовж стін, зведених домініканцями одночасно з костьолом в 1624 р. Ймовірно з тих же часів зберігся без змін корпус келій - двоповерховий, під високим, із заломом, характерним для бароко, чотирьохскатним дахом.
Північно-західна кутова вежа
Галерея із біблійними сюжетами
Під час Визвольної війни костел зруйнували козаки Б. Хмельницького, які закріпилися в Старій Мурафі.
У 1791 р. Йоахім Кароль Потоцький ґрунтовно перебудував костел і келії. Храм отримав характерне для епохи згасаючого бароко декоративне оформлення. Під час реставрації були об’єднані стилістично різні частини ансамблю за допомогою декоративного елементу - глухої барочної балюстради.
Того ж року Й. К. Потоцький помер. Згідно заповіту, його поховали під порогом храму. На одній з колон праворуч від входу є велика бронзова таблиця із переліком дарів Потоцького. Поруч, над бічними дверима, можна знайти і його портрет в парадному мундирі. Після смерті Потоцького Мурафа дісталася його другій дружині А. Грохольській.
Окремі розписи вже полущились
Цікаво,кому ТУТ заважали лавочки?
Тайна вечеря
У 1850 р. монастир закрили, а костел став парафіяльним. Храм діяв і за радянської влади. Лише у 30-их рр. ХХ ст. його ненадовго закривали. Саме завдяки цьому костел зберіг свій інтер’єр: ліпнину поч. ХІХ ст., вітражі, виготовлені у Варшаві у 1895 р., пілястри, настінні фрески, різьблений амвон, вітражі, герби Потоцьких та Грохольських. Найбільшою святинею кляштору є чудотворна ікона Матері Божої Мурафської, що походить з кін. XVII - поч. XVIII ст. і міститься в головному вівтарі.
Келійна стіна
І квіти при доріжці...
На території комплексу нікогісінького не було.Тиша і спокій,яку порушували лише..,гм,а що їх порушувало? Анічогісінького!
Десь вдалині,за видимим обрієм починали збиратись темні хмари,які не віщували нічого доброго.Так воно і було,-через декілька хвилин закапало.Чомусь дуже захотілося на маршрутку).
Інтер*єр корпусу
Костел.Фасад
Десь там,вдалині показалась маршрутка,яка мала б довезти мене туди,звідки я приїхав,-у Шаргород.Так це і сталося.
У підсумку: я знаходився в селі аж цілих..27 хвилин! Цього вистачило.Якби хоч костел був відкритим,то огляд інтер*єру затримав би ще на трохи,а так..
Костел і келії з тилу
Комплекс
Комплекс-2
Свого часу Мурафа належала Радзивіллам, Язловецьким, Белжецьким, пізніше Тишкевичам, від них перейшла до Потоцьких.
Під час Хмельниччини якийсь час місто було під контролем повстанців.
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії за огорожею
Між 1605-1610 рр. у Мурафі в шляхетській родині Сірків народився легендарний кошовий отаман Іван Сірко.
В 1766 р.Морахва належала Й. К. Потоцькому,який після Барської конфедерації осів тут та вибудував собі палац а також сприяв побудові нового костелу (1736 р.). Морахва поділялась в той час на старе та нове місто. Й. К. Потоцький заклав в Мурафі фабрику салітри та ряд ремісничих цехів, він сприяв викладанню бруківкою головної вулиці та обсадження її деревами. Палац був двоповерховий, оточений парком, який в свою чергу захищав мур з вежами. Після пожежі палац не відбудовувався, а був розібраний.
Галерея
Внутрішня брама для входу до будинку ігумена
У 1624 р. тодішня власниця Мурави,- Ядвига Язловецька-Белзька запросила сюди отців-домініканців, які заснували монастир і звели невеликий костел Непорочного Зачаття Діви Марії, обнісши комплекс оборонними стінами з баштами. Башти стояли по чотирьох краях прямокутника фортечних стін, складених з місцевого вапняку. З тих часів збереглися північно-східна шестигранна цегляна вежа і ділянка південних і східних стін. Ланцюжок маленьких бійниць, широко розкритих назовні, тягнеться уздовж стін, зведених домініканцями одночасно з костьолом в 1624 р. Ймовірно з тих же часів зберігся без змін корпус келій - двоповерховий, під високим, із заломом, характерним для бароко, чотирьохскатним дахом.
Північно-західна кутова вежа
Галерея із біблійними сюжетами
Під час Визвольної війни костел зруйнували козаки Б. Хмельницького, які закріпилися в Старій Мурафі.
У 1791 р. Йоахім Кароль Потоцький ґрунтовно перебудував костел і келії. Храм отримав характерне для епохи згасаючого бароко декоративне оформлення. Під час реставрації були об’єднані стилістично різні частини ансамблю за допомогою декоративного елементу - глухої барочної балюстради.
Того ж року Й. К. Потоцький помер. Згідно заповіту, його поховали під порогом храму. На одній з колон праворуч від входу є велика бронзова таблиця із переліком дарів Потоцького. Поруч, над бічними дверима, можна знайти і його портрет в парадному мундирі. Після смерті Потоцького Мурафа дісталася його другій дружині А. Грохольській.
Окремі розписи вже полущились
Цікаво,кому ТУТ заважали лавочки?
Тайна вечеря
У 1850 р. монастир закрили, а костел став парафіяльним. Храм діяв і за радянської влади. Лише у 30-их рр. ХХ ст. його ненадовго закривали. Саме завдяки цьому костел зберіг свій інтер’єр: ліпнину поч. ХІХ ст., вітражі, виготовлені у Варшаві у 1895 р., пілястри, настінні фрески, різьблений амвон, вітражі, герби Потоцьких та Грохольських. Найбільшою святинею кляштору є чудотворна ікона Матері Божої Мурафської, що походить з кін. XVII - поч. XVIII ст. і міститься в головному вівтарі.
Келійна стіна
І квіти при доріжці...
На території комплексу нікогісінького не було.Тиша і спокій,яку порушували лише..,гм,а що їх порушувало? Анічогісінького!
Десь вдалині,за видимим обрієм починали збиратись темні хмари,які не віщували нічого доброго.Так воно і було,-через декілька хвилин закапало.Чомусь дуже захотілося на маршрутку).
Інтер*єр корпусу
Костел.Фасад
Десь там,вдалині показалась маршрутка,яка мала б довезти мене туди,звідки я приїхав,-у Шаргород.Так це і сталося.
У підсумку: я знаходився в селі аж цілих..27 хвилин! Цього вистачило.Якби хоч костел був відкритим,то огляд інтер*єру затримав би ще на трохи,а так..
Костел і келії з тилу
Комплекс
Комплекс-2