Демерджі: фортеця Фуна та Долина Привидів
На годиннику..,ой,це за звичкою,насправді ж,-на мобільному було вже близько 15.30 коли ми вийшли десь біля села Лаванда,що за 10-12 км. від Алушти.
Оцінивши висоту сонця на небі,запаси води та сил,налаштувавши себе на 12-14км.дороги (це в обидві сторони) ми потихеньку вирушили у вибраному напрямку.Орієнтиром була одна із гірських вершин Демірджі-яйли,-г. Південна Демерджі,на схилах якої і знаходився потрібний нам об*єкт-цікаві скупчення каменів,які назвали Долиною привидів.
Гора Південна Демерджі (1239м.)
Не врахували природніх факторів-от результат
Вже через 40-45хв.підіймаємося на певну висоту,з якої можна оцінити перші панорамні види того,що нас оточувало.Зовсім несподівано для себе(так-так,цього ми й не планували) помічаємо,що крім природньої пам*ятки випадає змога оглянути ще й архітектурну,- в якості "бонуса" отримуємо можливість прогулятись руїнами давньої фортеці Фуна, яка розташована на скельному пагорбі за два кілометри на північ від с. Лучисте біля західного підніжжя г. Демірджі. Східний форпост середньовічного князівства Феодоро. Назва походить від тодішньої назви гори Фуна (сучасна г. Демірджі), що в перекладі з грецької означає «димна».
Перша вершина!
Каменюки
Десь в кущах-табличка
Перша згадка про фортецю належить до XIV ст. У патріарших грамотах 1384 р. та інших йдеться про суперечки між митрополитами Херсонським, Готським та Сугдейським за володіння парафіями, серед спірних сіл згадується Фуна, яку генуезці називали Фонна. У пізніших церковних записах, складених 1836 р. містяться відомості про церкву святого Феодора Стратилата в с.Фуна.
Руїни храму Федора Стратила(?)
Глек
Кузня(?)
У середньовіччя фортеця мала важливе військове значення. Після захоплення Генуєю кримського узбережжя від Кафи (Феодосія) до Чембало (Балаклава), князі Феодоро збудували низку укріплень, розташованих вище в горах, напроти основних генуезьких фортець. Ці укріплення з одного боку контролювали і стримували просування генуезців углиб Кримського півострова, з іншого боку, були плацдармами для захоплення прибережних міст. Фуна в цій системі виконувала роль східного прикордонного форпосту, яка протистояла генуезькій фортеці Алустон (Алушта), а також контролювала один з найважливіших караванних шляхів зі степового Криму до узбережжя.
Макет фортеці
Герби князів Феодоро на плиті
Обладунки
Фортифікаційний комплекс було зведено у 1422-1423 рр. У жовтні-листопаді 1423 р. Фуна була зруйнована у результаті потужного землетрусу. Однак укріплення було відновлене. Незабаром форпост згорів, імовірно, внаслідок нападу або генуезців (каральна експедиція 1434 р. на чолі з К. Ломелліно), або османів (у 50-х рр. XV ст.), які неодноразово грабували узбережжя. 1459 р. фортечний ансамбль зазнав істотної реконструкції і був перетворений на замок.
1475 р. Фуну остаточно знищили турки-османи, які захопили Крим.
Археологічний куточок на території фортеці
Вулиця(?)
Арковий перехід
Найбільша протяжність фортеці з півночі на південь - 106 м; із заходу на схід - 56 м.
Під час дослідження пам'ятки виявлено практично всі основні види оборонних споруд, що були відомі середньовічній військової архітектурі - мури, вежі, донжон, брами, потерни, сходи для сполучення між бойовими рівнями, цистерна, допоміжні будівлі.
Важливе місце в архітектурному ансамблі Фунської фортеці посідає церква св. Феодора Стратилата, руїни якої залишилися донині. Після руйнування фортеці 1475 р. турками-османами церква збереглася. Храм неодноразово ремонтувався й перебудовувався, внаслідок чого зберігся до поч. XX ст.
Руїни фортеці Фуна
Південна Демерджі і камінний хаос на схилі
Веееличезні монолітні камені
І так,проникнувши через "чорний" вхід на територію музею "Фортеця Фуна" (зекономивши цим самим,якщо не помиляюсь 75руб.)) я сам собі провів 10-ти хвилинну екскурсію,після чого,вийшовши вже через "парадний",ми направились в сторону кам*янистого схилу гори.
Ворота у містичне-звідси починається пішохідна тропа
Каменюка,на якій танцювала Ніна у "Кавказькій полонянці"
Горіх Юрія Нікуліна
Позаду нас затупотіли копита,-невже знову фільм знімають,-вершники на конях,здіймаючи куряву мчаться на нас..Жартую,насправді коненята помалу собі чвалають,везучи верхи групу туристів,які хочуть трохи екстриму і не мають бажання підійматись вгору пішком.Даємо дорогу,нехай собі тупотять,а ми почнемо підійматись.
Химерні витвори природи
Масивні кам*яні боввани
Фото
«Долина привидів» - місце на південно-західному схилі гірського масиву Демерджі в Криму. Химерні фігури створені вивітрюванням верхньоюрських конгломератів Демерджі.Своїми формами кам'яні фігури нагадують таємничі фігури людей, тварин, загадкових істот, предметів...
Проїжджаючи по трасі Сімферополь - Алушта, чітко проглядається кам'яна фігура, що нагадує жіночий бюст. Туристи назвали цю фігуру «Профіль Катерини II". Один зі стовпів - Велетень - являє собою кам'яну брилу діаметром 5 м, м здіймається вгору на 25м. По боках його громадяться стовпи і колони менших розмірів, висотою до 10-20 м. Подібних кам'яних "привидів" в долині більше сотні. Здалеку ці стовпи нагадують гігантів.
Вид на долину
Вмикаємо фантазію-бачимо фігури
Для туристів,які бачать подібне вперше,кам*яні фалоси(а саме їх найбільше нагадують "привиди" долини) справляють неабияке враження,на нас же,враховуючи побачене у Каппадокії, "Долина привидів" мала менший вплив)).Та все ж таки,тут також є своя родзинка,красиві пейзажі,цікаві форми,а головне що така краса-в Україні!
Асоціації?)
Прутень
За однією із версій, це місце називається "Долиною привидів" через те,що у членів експедицій, що зупиняються в цих місцях, вранці з`являлися галюцинації. Виявилось, що винуватцями цього були рослини-ендеміки. У ранішній час вони виділяли летючі речовини, які і викликали у людей галюцинації. Говорять, що Долина привидів - справжнісінька аномальна зона, що має всі ознаки, характерними для так званих згубних місць. Можливо, саме тому загадкова долина стала місцем паломництва для людей, що володіють екстрасенсорними здібностями. За їх ствердженням, в певний час кам'яні статуї починають виділяти необхідну для них енергію.
Кам*янисто-коренястою стежиною підіймаємося вгору
Стежка
І навіть коли ми зайшли у ліс- за нами продовжували стежити..
Саме у Долині привидів знімалася одна з частин популярного фільму радянського кінематографа - «Кавказька полонянка». Тут знаходиться і «Горіх Нікуліна», на якому знімали сцену падіння з дерева і знаменитий камінь, на якому танцювала Наталія Варлей під пісню «Десь на білому світі». Для любителів сфотографуватися до каменя приставлені сходи.
Наче опеньки у траві..
Бажання жити навчить рости на камені
А-ля бонсай
Часом в результаті землетрусів на схилах гір, що вивітрилися, відбуваються грандіозні обвали, формуючі величезні кам'яні хаоси (знаходяться по сусідству з Долиною привидів). Вони стали результатом обвалів 1894, 1968 і 1982 рр. Обширна територія уздовж крутого схилу Демерджі виявилася захаращеною хаотичним навалюванням загострених конгломератних глиб; деякі з них - величиною з триповерховий будинок. Загальний же об'єм хаосу глиби перевищує 4 млн. кубометрів. Великий науковий інтерес представляє галька і валуни тутешніх конгломератів.
Фото
Дерево і камінь
Хм...
На відміну від інших кримських яйл(яйла-аналог карпатської полонини,лише з кримськими особливостями), Демерджі складається не тільки з вапняку, а має численні вкраплення гальки і валунів твердих порід, схоплені вапняковим «цементом». Вода просочується з поверхні в глиб породи, реагує з вуглекислим газом, що міститься в ґрунті, і набуває властивості слабкої кислоти, яка роз'їдає породу. Під впливом такої води і вивітрювання вапняк руйнується, залишаючи «скульптури» з самих твердих порід. Це «пальці» - колони, «гриби» - колони з «кришками» і багато іншого. Найбільша з них п'ятиметрової ширини і висотою майже 25 метрів.
Фото
Коріння дерев знаходиться при самій поверхні
Долина Привидів
Підіймаємось ще вище,щоб поглянути на долину з іншого боку.Перед нами відкривається панорама з видом на Алушту,за спиною-скупчення кам*яних витворів,праворуч-долина,ліворуч-гора.
Сонце натякає на те,що надворі вже не літо( кінець вересня),тож йому пора готуватись на спочинок.Ми розуміємо і не сперечаємось.Вже через годину тут будуть сутінки,а нам потрібно ще спуститись і дотопати до алуштинської траси.Ну а там -піймати транспорт,доїхати в Алушту,знайти житло,поселитись,покупатись,повечеряти і ще при можливості прогулятися вечірнім містом чи набережною.
Так,це все ми з успіхом реалізували.
Панорама
Вид на Алушту
Будиночок Еллі (ви не читали "Чарівник Смарагдового міста"?)
Вечірнє сонечко насичувало долину особливим відтінком,як це вміють робити лише вечірні і ранкові промені.Навколо-тишина і спокій,відчувається сила та велич природи.Захотілось залишитись тут на ніч..Не зараз,колись,іншим разом: розкласти намет,розвести вогнище,зварити каву і ,накинувши на плечі щось тепліше,спостерігати за останніми промінцями,які ковзаючи по кам*яних ідолах ,на мить оживляють їх, і за мить, побігши далі,знову перетворюють на мовчазних і непорушних...
Вечірнє
Вид на с.Лучисте(?)
Такий от камінець!
Вже біля підніжжя нам згори підморгнув місяць.Саме в його мовчазній, блідо-сирній компанії ми й пройшли наступні декілька кілометрів..
Фото-1
Фото-2
Оцінивши висоту сонця на небі,запаси води та сил,налаштувавши себе на 12-14км.дороги (це в обидві сторони) ми потихеньку вирушили у вибраному напрямку.Орієнтиром була одна із гірських вершин Демірджі-яйли,-г. Південна Демерджі,на схилах якої і знаходився потрібний нам об*єкт-цікаві скупчення каменів,які назвали Долиною привидів.
Гора Південна Демерджі (1239м.)
Не врахували природніх факторів-от результат
Вже через 40-45хв.підіймаємося на певну висоту,з якої можна оцінити перші панорамні види того,що нас оточувало.Зовсім несподівано для себе(так-так,цього ми й не планували) помічаємо,що крім природньої пам*ятки випадає змога оглянути ще й архітектурну,- в якості "бонуса" отримуємо можливість прогулятись руїнами давньої фортеці Фуна, яка розташована на скельному пагорбі за два кілометри на північ від с. Лучисте біля західного підніжжя г. Демірджі. Східний форпост середньовічного князівства Феодоро. Назва походить від тодішньої назви гори Фуна (сучасна г. Демірджі), що в перекладі з грецької означає «димна».
Перша вершина!
Каменюки
Десь в кущах-табличка
Перша згадка про фортецю належить до XIV ст. У патріарших грамотах 1384 р. та інших йдеться про суперечки між митрополитами Херсонським, Готським та Сугдейським за володіння парафіями, серед спірних сіл згадується Фуна, яку генуезці називали Фонна. У пізніших церковних записах, складених 1836 р. містяться відомості про церкву святого Феодора Стратилата в с.Фуна.
Руїни храму Федора Стратила(?)
Глек
Кузня(?)
У середньовіччя фортеця мала важливе військове значення. Після захоплення Генуєю кримського узбережжя від Кафи (Феодосія) до Чембало (Балаклава), князі Феодоро збудували низку укріплень, розташованих вище в горах, напроти основних генуезьких фортець. Ці укріплення з одного боку контролювали і стримували просування генуезців углиб Кримського півострова, з іншого боку, були плацдармами для захоплення прибережних міст. Фуна в цій системі виконувала роль східного прикордонного форпосту, яка протистояла генуезькій фортеці Алустон (Алушта), а також контролювала один з найважливіших караванних шляхів зі степового Криму до узбережжя.
Макет фортеці
Герби князів Феодоро на плиті
Обладунки
Фортифікаційний комплекс було зведено у 1422-1423 рр. У жовтні-листопаді 1423 р. Фуна була зруйнована у результаті потужного землетрусу. Однак укріплення було відновлене. Незабаром форпост згорів, імовірно, внаслідок нападу або генуезців (каральна експедиція 1434 р. на чолі з К. Ломелліно), або османів (у 50-х рр. XV ст.), які неодноразово грабували узбережжя. 1459 р. фортечний ансамбль зазнав істотної реконструкції і був перетворений на замок.
1475 р. Фуну остаточно знищили турки-османи, які захопили Крим.
Археологічний куточок на території фортеці
Вулиця(?)
Арковий перехід
Найбільша протяжність фортеці з півночі на південь - 106 м; із заходу на схід - 56 м.
Під час дослідження пам'ятки виявлено практично всі основні види оборонних споруд, що були відомі середньовічній військової архітектурі - мури, вежі, донжон, брами, потерни, сходи для сполучення між бойовими рівнями, цистерна, допоміжні будівлі.
Важливе місце в архітектурному ансамблі Фунської фортеці посідає церква св. Феодора Стратилата, руїни якої залишилися донині. Після руйнування фортеці 1475 р. турками-османами церква збереглася. Храм неодноразово ремонтувався й перебудовувався, внаслідок чого зберігся до поч. XX ст.
Руїни фортеці Фуна
Південна Демерджі і камінний хаос на схилі
Веееличезні монолітні камені
І так,проникнувши через "чорний" вхід на територію музею "Фортеця Фуна" (зекономивши цим самим,якщо не помиляюсь 75руб.)) я сам собі провів 10-ти хвилинну екскурсію,після чого,вийшовши вже через "парадний",ми направились в сторону кам*янистого схилу гори.
Ворота у містичне-звідси починається пішохідна тропа
Каменюка,на якій танцювала Ніна у "Кавказькій полонянці"
Горіх Юрія Нікуліна
Позаду нас затупотіли копита,-невже знову фільм знімають,-вершники на конях,здіймаючи куряву мчаться на нас..Жартую,насправді коненята помалу собі чвалають,везучи верхи групу туристів,які хочуть трохи екстриму і не мають бажання підійматись вгору пішком.Даємо дорогу,нехай собі тупотять,а ми почнемо підійматись.
Химерні витвори природи
Масивні кам*яні боввани
Фото
«Долина привидів» - місце на південно-західному схилі гірського масиву Демерджі в Криму. Химерні фігури створені вивітрюванням верхньоюрських конгломератів Демерджі.Своїми формами кам'яні фігури нагадують таємничі фігури людей, тварин, загадкових істот, предметів...
Проїжджаючи по трасі Сімферополь - Алушта, чітко проглядається кам'яна фігура, що нагадує жіночий бюст. Туристи назвали цю фігуру «Профіль Катерини II". Один зі стовпів - Велетень - являє собою кам'яну брилу діаметром 5 м, м здіймається вгору на 25м. По боках його громадяться стовпи і колони менших розмірів, висотою до 10-20 м. Подібних кам'яних "привидів" в долині більше сотні. Здалеку ці стовпи нагадують гігантів.
Вид на долину
Вмикаємо фантазію-бачимо фігури
Для туристів,які бачать подібне вперше,кам*яні фалоси(а саме їх найбільше нагадують "привиди" долини) справляють неабияке враження,на нас же,враховуючи побачене у Каппадокії, "Долина привидів" мала менший вплив)).Та все ж таки,тут також є своя родзинка,красиві пейзажі,цікаві форми,а головне що така краса-в Україні!
Асоціації?)
Прутень
За однією із версій, це місце називається "Долиною привидів" через те,що у членів експедицій, що зупиняються в цих місцях, вранці з`являлися галюцинації. Виявилось, що винуватцями цього були рослини-ендеміки. У ранішній час вони виділяли летючі речовини, які і викликали у людей галюцинації. Говорять, що Долина привидів - справжнісінька аномальна зона, що має всі ознаки, характерними для так званих згубних місць. Можливо, саме тому загадкова долина стала місцем паломництва для людей, що володіють екстрасенсорними здібностями. За їх ствердженням, в певний час кам'яні статуї починають виділяти необхідну для них енергію.
Кам*янисто-коренястою стежиною підіймаємося вгору
Стежка
І навіть коли ми зайшли у ліс- за нами продовжували стежити..
Саме у Долині привидів знімалася одна з частин популярного фільму радянського кінематографа - «Кавказька полонянка». Тут знаходиться і «Горіх Нікуліна», на якому знімали сцену падіння з дерева і знаменитий камінь, на якому танцювала Наталія Варлей під пісню «Десь на білому світі». Для любителів сфотографуватися до каменя приставлені сходи.
Наче опеньки у траві..
Бажання жити навчить рости на камені
А-ля бонсай
Часом в результаті землетрусів на схилах гір, що вивітрилися, відбуваються грандіозні обвали, формуючі величезні кам'яні хаоси (знаходяться по сусідству з Долиною привидів). Вони стали результатом обвалів 1894, 1968 і 1982 рр. Обширна територія уздовж крутого схилу Демерджі виявилася захаращеною хаотичним навалюванням загострених конгломератних глиб; деякі з них - величиною з триповерховий будинок. Загальний же об'єм хаосу глиби перевищує 4 млн. кубометрів. Великий науковий інтерес представляє галька і валуни тутешніх конгломератів.
Фото
Дерево і камінь
Хм...
На відміну від інших кримських яйл(яйла-аналог карпатської полонини,лише з кримськими особливостями), Демерджі складається не тільки з вапняку, а має численні вкраплення гальки і валунів твердих порід, схоплені вапняковим «цементом». Вода просочується з поверхні в глиб породи, реагує з вуглекислим газом, що міститься в ґрунті, і набуває властивості слабкої кислоти, яка роз'їдає породу. Під впливом такої води і вивітрювання вапняк руйнується, залишаючи «скульптури» з самих твердих порід. Це «пальці» - колони, «гриби» - колони з «кришками» і багато іншого. Найбільша з них п'ятиметрової ширини і висотою майже 25 метрів.
Фото
Коріння дерев знаходиться при самій поверхні
Долина Привидів
Підіймаємось ще вище,щоб поглянути на долину з іншого боку.Перед нами відкривається панорама з видом на Алушту,за спиною-скупчення кам*яних витворів,праворуч-долина,ліворуч-гора.
Сонце натякає на те,що надворі вже не літо( кінець вересня),тож йому пора готуватись на спочинок.Ми розуміємо і не сперечаємось.Вже через годину тут будуть сутінки,а нам потрібно ще спуститись і дотопати до алуштинської траси.Ну а там -піймати транспорт,доїхати в Алушту,знайти житло,поселитись,покупатись,повечеряти і ще при можливості прогулятися вечірнім містом чи набережною.
Так,це все ми з успіхом реалізували.
Панорама
Вид на Алушту
Будиночок Еллі (ви не читали "Чарівник Смарагдового міста"?)
Вечірнє сонечко насичувало долину особливим відтінком,як це вміють робити лише вечірні і ранкові промені.Навколо-тишина і спокій,відчувається сила та велич природи.Захотілось залишитись тут на ніч..Не зараз,колись,іншим разом: розкласти намет,розвести вогнище,зварити каву і ,накинувши на плечі щось тепліше,спостерігати за останніми промінцями,які ковзаючи по кам*яних ідолах ,на мить оживляють їх, і за мить, побігши далі,знову перетворюють на мовчазних і непорушних...
Вечірнє
Вид на с.Лучисте(?)
Такий от камінець!
Вже біля підніжжя нам згори підморгнув місяць.Саме в його мовчазній, блідо-сирній компанії ми й пройшли наступні декілька кілометрів..
Фото-1
Фото-2