Маловідомі,але не забуті. Ч.3
Дерев*яні..Так,вони здебільного дерев*яні.Заховані десь на краю села або ж навпаки-оглядають свою малу батьківщину з якогось горбочка.
Найчастіше родзинкою маловідомого села являється дерев*яна церквиця,навіть не пам*ятка архітектури(хоча є й "офіціянти"-споруди,офіційно занесені у список пам*яток),це місцевий скарб,таке собі безцінне надбання всієї громади.Хоча зачасту ця громада,намагаючись "підлатати-підрівняти" храм позбавляє останнього автентики,але ( моя думка),нехай вже краще так,ніж повне забуття і занедбання.
Перша документальна згадка про с. Корчин Радехівського району датується 1426 р.
Найдавніший дерев'яний храм в Корчині згадується у візитації холмсько-белзького єпископа Максиміліана Рилла у 1778 р. В кін. XVIII ст. збудовали нову тризрубну триверху церкву, яка, ймовірно, згоріла у 1810-х рр. У 1813-1819 рр. постала існуюча дерев'яна церква, реставрована у 1879 р.
Церква Успіння Прсв.Богородиці (1821р.)
Храм Успіння.Фасад
Церква дерев’яна, Візантійського стилю, була крита ґонтою з дерева осики. У 1880 р. будівлю перекрили бляхою. Біля церкви була церковна земля, будинки, сад. Це свідчить про те,що парафія с.Корчин була самостійна.На південній стороні церкви було два хрести(бачив лише один). Однораменний виготовлений 1938 р. на західньому кінці села, званому "Мочули"(там на озері мочили коноплі), другий хрест був поставлений з нагоди тисячоліття християнства в Україні.
Будівля тризрубна, бабинець від заходу має прибудований рівноширокий присінок, до вівтаря симетрично прибудовані ризниці. До тієї, що з півночі, ще примурували котельню.
Напроти церкви стоїть приземиста двоярусна дерев'яна дзвінниця на цегляному підмурівку.
Дзвіниця
Два храми
На поч. ХХ ст. в селі відбувся розкол громади на греко-католицьку і православну. Храм лишився греко-католикам, а православні збудували новий дерев’яний храм, який освятили 1928 р. на Успення Пресвятої Богородиці. У 1933 р. згоріла православна церква, тому в селі почали будувати нову цегляну. У тому часі багато людей перейшли до греко-католиків. З приходом радянської влади будівництво церкви зупинилося. 27 травня 1968 р. комуністи танком розвалили будівництво. А на тому місці збудували будинок культури.
На півночі Корчина пливе р. Білий Стік, яка вливається до р.Зх. Буг. Через село йде шлях, який сполучає Радехів із Червоноградом. Колись це була кам'яна дорога, яку називали "бурок".
Храм + дзвіниця
Новий храм Успення Прсв.Богородиці (освячений у 2015р.)
Після оглядин старенької церкви я покрутив педалі(так.це був веловиїзд) у напрямку наступного населеного пункту-с.Радванці.
Більша частина дороги пролягала через ліс,тому їхати було приємно і для ока і для легенів)).Листопадовий сонячний день,голубе небо та розфарбовані осіннім майстром декору,дерева-все подобалось!
Небо крізь гілля
Дорога через ліс
Дорога через ліс-2
Перша відома згадка про Радванці датується 1531р. Село належало до Белзького воєводства і Белзького повіту. Назва його,ймовірно, походить від слов'янського імені Радован.
Розвитку Радванців сприяло те, що воно лежало при давньому важливому шляху, що йшов із Добротвора через Витків на Сокаль. Із документів (люстрації) 1565р. дізнаємося що в „королівському селі” Радванці на 29 дворищах осіло 33 господарі.
Церква Різдва Прсв.Богородиці (1700р.).Фасад
Храм на горбочку
Церква в с. Радванці збудована в 1648 р., про що є свідчення-дата на залізному хресті на великому куполі церкви(?). Посвятили храм аж у 1700р.
Є згадка, що церква була збудована священиком І. Омеляновським. Покровителем церкви був Володимир граф Дідушицький.
Дзвіниця нова по розібранню старої зведена в 1849 р.
1957 р. було помальовано баню, купол і хрест. Малював Рурка Федір. В цім же самім році було шальовано церкву довкола і захристію.
Храм Різдва Прсв.Богородиці.Профіль
Фото
З 1976 р. коли церкву остаточно закрили (до цього її закривали двічі), жителі с. Радванці їздили на чужі села до церкви. 18 вересня 1978 р. буря знесла верхню баню з хрестом. 11 червня 1989 р. церкву Різдва Пресвятої Богородиці в селі Радванці урочисто відкрили. З ініціативи о. Шафрана і громади села було почато і зроблено ремонт церкви.
4 листопада 1990 р. здійснено посвячення церкви.
Інфоджерело http://decerkva.org.ua.
Дзвіниця
Храм + дзвіниця + дуб
Село Яструбичі розташоване в Радехівському районі Львівської області, на правому березі р. Зх. Буг, за 28 км від районного центру - м . Радехова.Перша документальна згадка про село датується 1519 р.
Церква Св.Арх.Михаїла (1757р.)
Композиція над ванною для хрещення
У 1578 р. в селі вже існувала парафіяльна церква. Теперішня збудована у 1757 р. Відновлювалася у 1912 р. Це дерев’яна тризрубна одноверха будівля, високий восьмерик нави якої вкритий високою банею, увінчаною ліхтарем з маківкою.
У 1908 р. в селі спорудили капличку в пам’ять скасування панщини. Розбиту по війні, її відновили у 1989 - 1990 pp.
Архангел Михаїл у фронтоні над входом
Церква.Профіль
В Яструбичах триває облаштування нового мурованого храму за проектом І. Коваленка.
Дерев'яна церква знаходиться в центрі села, на просторій ділянці . Будівля тризрубна, на бетонному фундаменті, значно витягнута у довжину, одноверха. До вівтаря з обидвох сторін добудовані ризниці, дахи яких суміщені з покриттям вівтаря. Уздовж стін є широке піддашшя, яке плавно переходить у покриття ризниць.
Дзвіниця
Дерев*яний храм.Фасад
Стіни будівлі повністю вертикально шальовані дошками з лиштвами. Світловий восьмерик нави накритий банею з ліхтарем та маківкою.
Фото
Храм-новобуд
Монумент памяті у с.Яструбичі
Найчастіше родзинкою маловідомого села являється дерев*яна церквиця,навіть не пам*ятка архітектури(хоча є й "офіціянти"-споруди,офіційно занесені у список пам*яток),це місцевий скарб,таке собі безцінне надбання всієї громади.Хоча зачасту ця громада,намагаючись "підлатати-підрівняти" храм позбавляє останнього автентики,але ( моя думка),нехай вже краще так,ніж повне забуття і занедбання.
Перша документальна згадка про с. Корчин Радехівського району датується 1426 р.
Найдавніший дерев'яний храм в Корчині згадується у візитації холмсько-белзького єпископа Максиміліана Рилла у 1778 р. В кін. XVIII ст. збудовали нову тризрубну триверху церкву, яка, ймовірно, згоріла у 1810-х рр. У 1813-1819 рр. постала існуюча дерев'яна церква, реставрована у 1879 р.
Церква Успіння Прсв.Богородиці (1821р.)
Храм Успіння.Фасад
Церква дерев’яна, Візантійського стилю, була крита ґонтою з дерева осики. У 1880 р. будівлю перекрили бляхою. Біля церкви була церковна земля, будинки, сад. Це свідчить про те,що парафія с.Корчин була самостійна.На південній стороні церкви було два хрести(бачив лише один). Однораменний виготовлений 1938 р. на західньому кінці села, званому "Мочули"(там на озері мочили коноплі), другий хрест був поставлений з нагоди тисячоліття християнства в Україні.
Будівля тризрубна, бабинець від заходу має прибудований рівноширокий присінок, до вівтаря симетрично прибудовані ризниці. До тієї, що з півночі, ще примурували котельню.
Напроти церкви стоїть приземиста двоярусна дерев'яна дзвінниця на цегляному підмурівку.
Дзвіниця
Два храми
На поч. ХХ ст. в селі відбувся розкол громади на греко-католицьку і православну. Храм лишився греко-католикам, а православні збудували новий дерев’яний храм, який освятили 1928 р. на Успення Пресвятої Богородиці. У 1933 р. згоріла православна церква, тому в селі почали будувати нову цегляну. У тому часі багато людей перейшли до греко-католиків. З приходом радянської влади будівництво церкви зупинилося. 27 травня 1968 р. комуністи танком розвалили будівництво. А на тому місці збудували будинок культури.
На півночі Корчина пливе р. Білий Стік, яка вливається до р.Зх. Буг. Через село йде шлях, який сполучає Радехів із Червоноградом. Колись це була кам'яна дорога, яку називали "бурок".
Храм + дзвіниця
Новий храм Успення Прсв.Богородиці (освячений у 2015р.)
Після оглядин старенької церкви я покрутив педалі(так.це був веловиїзд) у напрямку наступного населеного пункту-с.Радванці.
Більша частина дороги пролягала через ліс,тому їхати було приємно і для ока і для легенів)).Листопадовий сонячний день,голубе небо та розфарбовані осіннім майстром декору,дерева-все подобалось!
Небо крізь гілля
Дорога через ліс
Дорога через ліс-2
Перша відома згадка про Радванці датується 1531р. Село належало до Белзького воєводства і Белзького повіту. Назва його,ймовірно, походить від слов'янського імені Радован.
Розвитку Радванців сприяло те, що воно лежало при давньому важливому шляху, що йшов із Добротвора через Витків на Сокаль. Із документів (люстрації) 1565р. дізнаємося що в „королівському селі” Радванці на 29 дворищах осіло 33 господарі.
Церква Різдва Прсв.Богородиці (1700р.).Фасад
Храм на горбочку
Церква в с. Радванці збудована в 1648 р., про що є свідчення-дата на залізному хресті на великому куполі церкви(?). Посвятили храм аж у 1700р.
Є згадка, що церква була збудована священиком І. Омеляновським. Покровителем церкви був Володимир граф Дідушицький.
Дзвіниця нова по розібранню старої зведена в 1849 р.
1957 р. було помальовано баню, купол і хрест. Малював Рурка Федір. В цім же самім році було шальовано церкву довкола і захристію.
Храм Різдва Прсв.Богородиці.Профіль
Фото
З 1976 р. коли церкву остаточно закрили (до цього її закривали двічі), жителі с. Радванці їздили на чужі села до церкви. 18 вересня 1978 р. буря знесла верхню баню з хрестом. 11 червня 1989 р. церкву Різдва Пресвятої Богородиці в селі Радванці урочисто відкрили. З ініціативи о. Шафрана і громади села було почато і зроблено ремонт церкви.
4 листопада 1990 р. здійснено посвячення церкви.
Інфоджерело http://decerkva.org.ua.
Дзвіниця
Храм + дзвіниця + дуб
Село Яструбичі розташоване в Радехівському районі Львівської області, на правому березі р. Зх. Буг, за 28 км від районного центру - м . Радехова.Перша документальна згадка про село датується 1519 р.
Церква Св.Арх.Михаїла (1757р.)
Композиція над ванною для хрещення
У 1578 р. в селі вже існувала парафіяльна церква. Теперішня збудована у 1757 р. Відновлювалася у 1912 р. Це дерев’яна тризрубна одноверха будівля, високий восьмерик нави якої вкритий високою банею, увінчаною ліхтарем з маківкою.
У 1908 р. в селі спорудили капличку в пам’ять скасування панщини. Розбиту по війні, її відновили у 1989 - 1990 pp.
Архангел Михаїл у фронтоні над входом
Церква.Профіль
В Яструбичах триває облаштування нового мурованого храму за проектом І. Коваленка.
Дерев'яна церква знаходиться в центрі села, на просторій ділянці . Будівля тризрубна, на бетонному фундаменті, значно витягнута у довжину, одноверха. До вівтаря з обидвох сторін добудовані ризниці, дахи яких суміщені з покриттям вівтаря. Уздовж стін є широке піддашшя, яке плавно переходить у покриття ризниць.
Дзвіниця
Дерев*яний храм.Фасад
Стіни будівлі повністю вертикально шальовані дошками з лиштвами. Світловий восьмерик нави накритий банею з ліхтарем та маківкою.
Фото
Храм-новобуд
Монумент памяті у с.Яструбичі