Один зимовий день: Переможне + Тулиголове
Виходжу на залізничній станції Комарно,куди прибув електричкою Львів-Сянки(о 9.30 виїхав і вже о 10.25 був на станції).Чудовий сонячний зимовий ранок.Шикарна погода для невеликої пішої прогулянки.
Спочатку проходимо через с.Бучали,в якому увагу привертає величезна новозбудована церква Св.Гавриїла.
Церква Св.Архангела Гавриїла та дзвіниця
Власне,у селі є ще храм Прсв.Трійці,старіший за Гавриїлову церкву,але до нього потрібно було йти у зовсім протилежну сторону,а в мене на меті була зовсім інша програма.Прямую в сторону Комарного.
Церква у с.Бучали
Не заходячи у саме містечко повертаю на дорогу,яка відходить праворуч і веде у село Переможне.Зараз мені туди,до колишнього польськогокостелу, котрий зараз є греко-католицькою церквою Покрову Пресвятої Богородиці.
Костел
Перша згадка про село датується 1427р. Раніше Переможне носило назву Хлопи. У 1946 р., коли на території села було створено колгосп "Більшовик", за перше місце по збору урожаю, село було перейменовано с. Переможне.
Храм у стилі конструктивізму.Профіль
Протяжність села, бл. 7 км. Воно розташоване двома паралельними рядами. Права сторона і ліва розділяється невеликою р. Благ, вона протікає через усе село і впадає у Верещицю, притоку Дністра.
Костел Найсвятішої Діви Марії Королеви Ангелів і св. Станіслава
Колись у селі був невеликий парк, пам'ятка садово-паркової культури,у якому розташований колишній маєток графині Лянцкоронської, яка й засадила цей парк. Після виїзду пані до Німеччини, її маєток перетворили у школу. Зараз дана будівля зруйнована, а сам парк на даний час адміністративно та територіально належить місту Комарну, з котрим межує с. Переможне.
Костельна вежа
Вівтар
Будівництво костелу розпочали у 1936р.,а завершили будівництво імовірно у 1940р.
Спочатку храм мали намір будувати в іншому місці.
Храм-красень
У 1939р. будівництво споруди припинили.На заваді робіт стала війна,а також на той момент бракувало 60 тис.злотих.
Всередині костел не встигли розписати,власне без розписів він і на теперішній час,розписана лише вівтарна частина храму.
На поч.90-их рр.будівлю передали греко-католицькій громаді.
На кінець 2014-го р.бачимо,що закінчено роботи по зведенню дзвіничної вежі храму(порівняйте з світлинами попередніх років).
Нетиповий храм Галицької землі
Намилувавшись вдосталь костелом,а також поспілкувавшись із місцевим служителем храму(який обіцяв на наступний раз поділитись зі мною планом спорудження храму а також повною інформацією щодо нього) направляюсь далі,-у село Тулиголове.
Родинна каплиця Балів на старому цвинтарі
На фронтоні зберігся родинний герб Балів
Тулиголове розкинулось у декількох кілометрах від містечка Комарно.Маршрутки у село їздять,але досить рідко(за час поки я крокував до села не проїхала жодна),мабуть тому сюди навідується не так вже й багато мандрівників..Та ні,не так,-їх напевне тут взагалі мало,а дарма,подивитись є на що..
Костел Св.Дороти / церква Покрови Прсв.Богородиці (1600р.)
Перша пам*ятка,яка зустрічає нас на в*їзді в село(з сторони Комарного),-старезний(поч.17ст.) камяний однонавний костел Св.Дороти,початок будівництва якого датують 1600р.Правда виглядає він знааачно молодшим,але це вже його заслуги,а точніше- заслуги подальших перебудов,перша з яких відбулась у 1794р.
Під час перебудови 1920-их рр. було зведено прибудову західної частини нави і притвору.
Костел.Профіль
У 1878 р. був позолочений новий дах на костелі, побудована огорожа, а Ян Слівінський зі Львова виконав орган. Він був десятиголосний, виконаний у стилі нео-рококо, трьохдільний. Десь з 1930 по 1936 рр. інструмент був перебудований майстрами львівської фірми Рудольфа Хаасе.
Гробівець(?)
Сьогодні колишній костел Св. Дороти є греко-католицькою церквою Покрову Пресвятої Богородиці.
Храм.Тил
Народний дім "Просвіта"
Вважається, що поселення з назвою Тулиголове на р. Лукача утворилося на поч. XVI ст. (перша згадка 1524 р.). За легендою, назва походить від того, що тут "притулили свої голови біженці з берегів Збруча" за часів татарських набігів на Поділля. До XVIII ст. Тулиголове належало родинам Фредрів і Гумецьким, потім - Оссолінським,а з поч.19ст.-родині Балів,які розмістили тут свою резиденцію.
Фото
Основною пам*яткою села,про яку правда навіть і не згадується в енциклопедії пам*яток,являється гарненький компактний палацик-резиденція,зведена для сім*ї Балів протягом 1898-1899рр.
Резиденція
Існує версія,що спроектували дану споруду видатні архітектори Австро-Угорської імперії Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер(Одеська і Чернівецька опери-їхніх рук діло),але згідно певних польських джерел,палац у Тулиголовому зведений за проектом Львівського архітектора Владислава Галицького.
Головний вхід до...диспансеру(!)
Багате екстер*єрне оздоблення резиденції виконав скульптор П.Герасимович.Елементи ліпнини збереглися до нашого часу(чому би й ні,-будівля не настільки давня,щоб втратити свій декор).
На заміну черепиці-металочерепиця
Палац Балів
З настанням влади рад,власники палацу (Станіслав і Марія Баль) виїхали за кордон,звідки вже й не повернулись.Будівлю націоналізували та розмістили тут туберкульозний санаторій,який функціонує тут і сьогодні (обережно при відвідинах,-у пацієнтів відкрита форма туберкульозу!).
Залишки старих лавочок у палацовому парку
Фото
Як у більшості випадків (з будівлями подібного призначення),мені спробували заборонити знімати палацик навіть зовні (заходити всередину я не надто й хотів),але,як ви вже зрозуміли...)
Резиденція-диспансер
Крім самої резиденції на території знаходяться ще дві будівлі флігелів,одна з яких також вже перекрита новою металочерепицею,та ще якась споруда "а-ля стайня".
Місцевісць атмосферна-ніякого шуму,ніяких людей(крім персоналу і пацієнтів),нічого зайвого.Сподобалось.
Флігель(?) оновлений
Флігель(?) під черепицею-шифером
Прийшовши на сільську зупинку з радістю дізнався що через 20-25 хв.буде автобус.Пішком йти чомусь вже не надто хотілось.Попереду був ще один пункт-містечко Комарно..
П.С. На все про все (від прибуття на ст.Комарно і до від*їзду з с.Тулиголове) витратив бл. 3 год.
Фото
Спочатку проходимо через с.Бучали,в якому увагу привертає величезна новозбудована церква Св.Гавриїла.
Церква Св.Архангела Гавриїла та дзвіниця
Власне,у селі є ще храм Прсв.Трійці,старіший за Гавриїлову церкву,але до нього потрібно було йти у зовсім протилежну сторону,а в мене на меті була зовсім інша програма.Прямую в сторону Комарного.
Церква у с.Бучали
Не заходячи у саме містечко повертаю на дорогу,яка відходить праворуч і веде у село Переможне.Зараз мені туди,до колишнього польськогокостелу, котрий зараз є греко-католицькою церквою Покрову Пресвятої Богородиці.
Костел
Перша згадка про село датується 1427р. Раніше Переможне носило назву Хлопи. У 1946 р., коли на території села було створено колгосп "Більшовик", за перше місце по збору урожаю, село було перейменовано с. Переможне.
Храм у стилі конструктивізму.Профіль
Протяжність села, бл. 7 км. Воно розташоване двома паралельними рядами. Права сторона і ліва розділяється невеликою р. Благ, вона протікає через усе село і впадає у Верещицю, притоку Дністра.
Костел Найсвятішої Діви Марії Королеви Ангелів і св. Станіслава
Колись у селі був невеликий парк, пам'ятка садово-паркової культури,у якому розташований колишній маєток графині Лянцкоронської, яка й засадила цей парк. Після виїзду пані до Німеччини, її маєток перетворили у школу. Зараз дана будівля зруйнована, а сам парк на даний час адміністративно та територіально належить місту Комарну, з котрим межує с. Переможне.
Костельна вежа
Вівтар
Будівництво костелу розпочали у 1936р.,а завершили будівництво імовірно у 1940р.
Спочатку храм мали намір будувати в іншому місці.
Храм-красень
У 1939р. будівництво споруди припинили.На заваді робіт стала війна,а також на той момент бракувало 60 тис.злотих.
Всередині костел не встигли розписати,власне без розписів він і на теперішній час,розписана лише вівтарна частина храму.
На поч.90-их рр.будівлю передали греко-католицькій громаді.
На кінець 2014-го р.бачимо,що закінчено роботи по зведенню дзвіничної вежі храму(порівняйте з світлинами попередніх років).
Нетиповий храм Галицької землі
Намилувавшись вдосталь костелом,а також поспілкувавшись із місцевим служителем храму(який обіцяв на наступний раз поділитись зі мною планом спорудження храму а також повною інформацією щодо нього) направляюсь далі,-у село Тулиголове.
Родинна каплиця Балів на старому цвинтарі
На фронтоні зберігся родинний герб Балів
Тулиголове розкинулось у декількох кілометрах від містечка Комарно.Маршрутки у село їздять,але досить рідко(за час поки я крокував до села не проїхала жодна),мабуть тому сюди навідується не так вже й багато мандрівників..Та ні,не так,-їх напевне тут взагалі мало,а дарма,подивитись є на що..
Костел Св.Дороти / церква Покрови Прсв.Богородиці (1600р.)
Перша пам*ятка,яка зустрічає нас на в*їзді в село(з сторони Комарного),-старезний(поч.17ст.) камяний однонавний костел Св.Дороти,початок будівництва якого датують 1600р.Правда виглядає він знааачно молодшим,але це вже його заслуги,а точніше- заслуги подальших перебудов,перша з яких відбулась у 1794р.
Під час перебудови 1920-их рр. було зведено прибудову західної частини нави і притвору.
Костел.Профіль
У 1878 р. був позолочений новий дах на костелі, побудована огорожа, а Ян Слівінський зі Львова виконав орган. Він був десятиголосний, виконаний у стилі нео-рококо, трьохдільний. Десь з 1930 по 1936 рр. інструмент був перебудований майстрами львівської фірми Рудольфа Хаасе.
Гробівець(?)
Сьогодні колишній костел Св. Дороти є греко-католицькою церквою Покрову Пресвятої Богородиці.
Храм.Тил
Народний дім "Просвіта"
Вважається, що поселення з назвою Тулиголове на р. Лукача утворилося на поч. XVI ст. (перша згадка 1524 р.). За легендою, назва походить від того, що тут "притулили свої голови біженці з берегів Збруча" за часів татарських набігів на Поділля. До XVIII ст. Тулиголове належало родинам Фредрів і Гумецьким, потім - Оссолінським,а з поч.19ст.-родині Балів,які розмістили тут свою резиденцію.
Фото
Основною пам*яткою села,про яку правда навіть і не згадується в енциклопедії пам*яток,являється гарненький компактний палацик-резиденція,зведена для сім*ї Балів протягом 1898-1899рр.
Резиденція
Існує версія,що спроектували дану споруду видатні архітектори Австро-Угорської імперії Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер(Одеська і Чернівецька опери-їхніх рук діло),але згідно певних польських джерел,палац у Тулиголовому зведений за проектом Львівського архітектора Владислава Галицького.
Головний вхід до...диспансеру(!)
Багате екстер*єрне оздоблення резиденції виконав скульптор П.Герасимович.Елементи ліпнини збереглися до нашого часу(чому би й ні,-будівля не настільки давня,щоб втратити свій декор).
На заміну черепиці-металочерепиця
Палац Балів
З настанням влади рад,власники палацу (Станіслав і Марія Баль) виїхали за кордон,звідки вже й не повернулись.Будівлю націоналізували та розмістили тут туберкульозний санаторій,який функціонує тут і сьогодні (обережно при відвідинах,-у пацієнтів відкрита форма туберкульозу!).
Залишки старих лавочок у палацовому парку
Фото
Як у більшості випадків (з будівлями подібного призначення),мені спробували заборонити знімати палацик навіть зовні (заходити всередину я не надто й хотів),але,як ви вже зрозуміли...)
Резиденція-диспансер
Крім самої резиденції на території знаходяться ще дві будівлі флігелів,одна з яких також вже перекрита новою металочерепицею,та ще якась споруда "а-ля стайня".
Місцевісць атмосферна-ніякого шуму,ніяких людей(крім персоналу і пацієнтів),нічого зайвого.Сподобалось.
Флігель(?) оновлений
Флігель(?) під черепицею-шифером
Прийшовши на сільську зупинку з радістю дізнався що через 20-25 хв.буде автобус.Пішком йти чомусь вже не надто хотілось.Попереду був ще один пункт-містечко Комарно..
П.С. На все про все (від прибуття на ст.Комарно і до від*їзду з с.Тулиголове) витратив бл. 3 год.
Фото