Рава-Руська-українське містечко на польському кордоні
Рава-Руська зустріла нас...зустріла і вже добре!Тому що дорога через Великі Мости(а саме тудоб ми їхали)мяко кажучи-не найкраща.Правда мінуси повязані з дорогою частково компенсували певні "бонуси" які можна побачити їдучи у Раву-Руську саме тудою.Про ці "компенсації" я розкажу наприкінці звіту.А зараз-про Раву.
Що ми знаємо про це містечко?Те що там знаходиться одна з найбільших у Зх.Україні митниць(відкрита у 1992р) і все?То я вам запропоную трохи більше інформації)..
Близько дев’яти століть відділяє сьогоднішній день від того часу, коли в місті Раві-Руській виникли перші поселення. Вперше в документах Рава-Руська згадується в XV столітті. Відомо, що белзький і мазовецький князь Владислав у 1455 році невеликий населений пункт на річці Рата назвав іменем свого володіння на Мазовецькій землі - Равою, з додатком слова „Руська” для відрізнення від Рави-Мазовецької, розташованої на території Польщі. Можливо, що приводом для цього міське українське населення, яке поляки в той час називали русинами.
Композиція на території костелу Йосипа
Що стосується самої назви міста, то тут єдиної думки поки що немає. У географічному словнику написано, що назва „Рава”, будучи одночасно назвою герба і, напевно, старою назвою роду, бере свій початок від роду Равітів, колонізаторська діяльність яких поширилась далеко на Схід. Такі назви, як Стара Рава, Рава-Мазовецька, Равка (річка) і, нарешті, Рава-Руська красномовно свідчать на користь цієї теорії.
Довгий час Рава-Руська була малим містечком. Крім українців тут жили поляки, євреї та німці. В умовах класового і національного гніту більшість населення розорювалось, а міська верхівка ополячувалась і приймала католицьку віру, після чого одержувала всебічну підтримку від польських королів. Так, привілеями 1554, 1555, 1756 років міська верхівка була зрівняна в правах з польською шляхтою.
Костел Йосипа.Фасад
Більшого значення набула Рава-Руська в XVII столітті. Цьому сприяло те, що через неї проходив торговельний шлях зі Сходу на Захід. У місті розвивалися різні ремесла і торгівля, в чому були зацікавлені не тільки місцева шляхта і міська верхівка, але й польський король. Саме тому в 1622 році місту були надані привілеї на проведення щорічних ярмарків.
Рава-Руська лежала на пожвавлених торговельних шляхах. Тут щороку організовувались великі ярмарки, на які з’їжджались купці з усіх кінців Польщі.
Костел Св.Йосипа.Тильна сторона
Великих руйнувань зазнало місто в 30-х роках XVII століття. Воно згоріло від пожежі. В 1623, 1625 та 1630 роках тут лютували епідемії холери. Найбільше жителів померло під час епідемії 1632 року.
Після першого розпаду Польщі, що стався в 1772 році, західноукраїнські землі, в тому числі і місто Рава-Руська, потрапили під владу австрійських загарбників. Проте місто і надалі залишалось в руках польської шляхти. У кінці XVIII століття ним володів шляхтич Глоговський, а в 1808 році - шляхтич Станіслав Яблонський, з 1828 року - Людвіг та Юзеф Яблонські.Значне пожвавлення в розвитку міста спостерігається у зв’язку з будівництвом залізничних шляхів Сокаль - Ярослав та Львів - Белзець, що були прокладені через Раву-Руську і відкриті 23 листопада 1887 року. Рава-Руська стала залізничним вузлом.
Костел Йосипа.Профіль
Після встановлення радянської влади місто почало інтенсивно відбудовуватися.На протязі 1940-41 рр. громадяни міста виходили на суботники для спорудження укріплень району Рави-Руської. Варто зазначити, що ці укріплення відіграли значну роль в роки Великої Вітчизняної війни. Досить нагадати, що на протязі чотирьох днів німецько-фашистські загарбники вели жорстокі бої навколо міста і лише на п’ятий день війни фашистам вдалось прорвати оборону і тимчасово захопити місто 26 червня 1941 року.
Костел Св. Йосипа у Раві-Руській
Першою цікавинкою яку ми відвідали у місті був костел Св.Йосипа(1770-1775рр),зведений на кошти Анджея Жечицького.Освятили храм у 1843р.
Свого часу костел проходив реконструкції(1895 та 1926рр).Зараз це мурована однонавова споруда,барочного типу,зовні досить таки "свіжа",-всередину нам попасти не вдалося((.
Цікавою "фішкою" є червоного кольору шпиль-як ніс у діда Мороза,ну й чия це ідея була і чим навіяна?)
За часів "совєтів" храм,як і більшість святинь "служив совєцкому союзу",а якщо конкретніше-його перетворили на склад.А вірянам повернули аж у 1980-их роках,освятивши повторно у 1989р.
Колись тут знаходився чудотворний образ Богоматері святого розарію.
Юріївська церква.Фасад
Через дорогу від костелу в променях вечірнього сонця виблискує(саме це заставляє її робити бляшана криша та яскравий колір стін)ще одна святиня-Юріївська церква.На памятній табличці храму дві дати:1386 та 1846рр.Коли збудована церква-судити вам,та бульшість джерел(в інеті подає 1846р).
Юріївська церква.Профіль
Інтерєрнир розпис проводили у 20-их роках 20ст.На території храму є музей-заповідник,крита композиція Богородиці з ангелами та каплиця з прибудованою сценою.
Двері храму
Типовий такий собі храм,крім яскравого коліру нчим особливо й не виділяється.
Задній двір
Територія впорядкована,доглянута.Сама церква була зачиненою,так що інтерєрів(вживу) ми не побачили...
Музей-заповідник
Якоїсь докладнішої інформації про Юріївську церкву я не знайшов.Знайдете-поділіться,цікаво!
Церква Св.Юрія
Далі рухаємось трасою у напрямку виїзду з міста-до гуртівні,до готелю,до повороту на Белз...А в нашому випадку-до костелу Св.Михайла та монастиря реформаторів.А точніше-до того що від них залишилось..
Костел Св.Михайла за муром
Францисканці-реформати осіли в Раві-Руській в 1720-х роках.Бароковий храм був збудований у 1726-37рр(через брак компетентного керівника будівництво затягнулося, деякі елементи доводилося премуровувати) за проектом архітектора П.Фонтана.
Келії монастиря реформаторів
1738р. відбулося освячення костелу на ім'я святого Михайла.
Вид на внутрішній двір
Костел однонавовий,барочний,вівтарі виконали монахи, скульптор Себастян Вольський, Хома Ґронський і художник Іван Пташковський.З півночі до храму примикає двоповерхова будівля монастирських келій,вкрита черепицею(сам костел зараз під шифером).
Михайлівський реформаторський кляштор
Нині комплекс колишнього монастиря використовується під машинно-тракторну станцію.З тильної сторони до костелу впритул "підібрався" придорожній готель,вся територія монастирського комплексу оточена стіною-не те що пройти-сфотографувати проблемно(((...
Інтерєр монастирських келій.Коридор
Інтерєр костелу
Інтерєр монастирських келій.Кімната
Та нам таки вдалося,не лише потрапити на територію,а й побродити коридорами закинутих келій(в костел все таки на жаль не попали).Всередині суцільний бардак!Лахміття,піря,тумби і дошки-всім цим закидані коридори і кімнати колишнього кляштору,а замість монахів-реформаторів там тепер снують бездомні(?)кішки та бродячі собаки,один з яких,доречі,непогано мене налякав))
Костел Св.Михайла.Фасад
За час своєї історії костел неодноразово відновлювався(1902,1930-35рр),та зараз його стан про це і близько не нагадує...
Келії
Ну що ще можна додати?А нічого, й так все видно...
Погляд на монастирський комплекс
Костел Св.Михайла.Фасад
Прямуючи від кляштору в сторону,протилежну трасі,між домами натрапили на ще одну невеличку церкву.
Церква
До якої громади і яка історія даної будівлі?(Судячи з виду,історія тут небагата))
Дзвіниця
Храм
Повертаємось у центр міста,щоб оглянути решту його цікавинок.
Ратуша
У Раві-Руській,як і належить справжньому галицькому містечку є ратуша.Тут вона досить таки симпатична і галантна,- одна з небагатьох уцілілих внаслідок пожеж та двох воєн архітектурних пам’яток міста.В чому ж секрет її витривалості?
Ратуша.Фасад
Ратуша яка стоїть у центрі міста не є ратушею в прямому сенсі слова.Справжня міська ратуша, в якій містився увесь адміністративний апарат міста, стояла на площі Ринок,-її знищили під час Другої Світової війни.Тому тепер неофіційною ратушею вважається колишня пожежна вишка.От хто насправді ця вишукана,замаскована під ратушу будівля!
Ратуша(пожежна вишка)та будівля староства(?)
За часи незалежності України годинник-куранти на ратушній вежі не працював. Раніше ним опікувався, лагодив та доглядав один із місцевих майстрів.Після реставрації ратуші 2007 року було відновлено лише зовнішній вигляд годинника - циферблат. Однак він і надалі перебував у неробочому стані.І лише влітку 2010р.після тривалого ремонту відбулося урочисте відкриття й посвячення годинника ратуші. У відновленому годиннику, який має чотири циферблати - по одному на кожну сторону будівлі,- замінили всю серцевину. Замість механічної вона тепер електронна. Нині часомір постійно сповіщає про настання нової години гучним бамканням. Годинник містить у собі функції 12-ти мелодій та нічного освітлення циферблатів. Куранти у денний час вибивають кожну чверть години.
Як не дивно,але в ратуші розміщується аптека.Цікава ситуація-у пожежній вежі знаходиться аптека,а споруда вважається ратушею!)
Ратуша
Недалеко від міської ратуші,відійшовши від неї вбік,зустрічаємо величезну закинуту будівлю,фасад якої,обрамлений зеленню дерев,чимось нагадує палац.
Фасад "палацу"
Такими от зигзагами повигинані корпуси будівлі,і під дагом одного з них ми бачимо цікавий герб...Змія навколо чаші...Хто ж його власник?Чий це герб?Що означає ця змія...А чи не..Так,звісно,ніякий це не герб,будинок якось повязаний з медициною!Інформацію знаходимо вже вдома))
Корпус з "гербом"
Виявляється ще 12 років тому тут знаходився медичний санітарний батальйон, який був розформований разом із військовою частиною, що дислокувалася у місті.
Що тут зараз?А нічого,будинок продали,вдруге...
Медсанбат
Будівля 4-ох поверхова,п-подібна,дах під черепицею,шибки у вікнах -повибивані,хоча в західному крилі в двоповерховому корпусі на вікнах вже встановлені грати.Невже там зберігають щось цінне?
Одна з сторін "палацу"
Не знаю чому,але мені б хотілось щоб будівля була палацом-тут навіть "господарські"споруди при взді на територію(що це насправді-я не знаю).
"Флігель"
"Загратований"корпус
Зсередини доносились голоси-певне розмовляли духи солдатів,які колись тут лежали..а може просто молодь не має де випити..
Будівля медсанбату
Від центрального входу споруди відходить романтична алейка,"очолює" яку бюст Лесі Українки.
Леся Українка
З тилу -занедбаний парк,з поламаними лавочками зате спокійною обстановкою..
Вечір..
Праворуч від будівлі медсанбату знаходиться народний дім.
Народний дім
Цікавий будиночок-не виключення що у своїй історії він був не лише народним домом.
"Просвіта"
Ну і ще трохи архітектури містечка.
Головний корпус СШ №2(?)
Будинок колишнього староства
Головний корпус СШ№1(?)
Цікава камяниця-колишня пошта
Памятник Б.Хмельницькому
Ще один цікавий будинок
Ну а далі пропоную вам переглянути обіцяні мною "бонуси",які ви можете зустріти їдучи у Раву-Руську через Великі Мости.
1) Село Бутини
Сільська лікарська амбулаторія сімейної медицини.Цікавий будиночок з колонами
Також у с.Бутини є храм-церква Св. Архистратига Михаїла з дзвіницею.
Перші відомості про церкву походять з 1564-1565 рр. Попередня дерев`яна одноверха церква, збудована в XVII ст., простояла до 1864 р.
Церква Св. Архистратига Михаїла з дзвіницею
У 1862 р. закладено наріжний камінь під нову муровану споруду за проектом архітектора Сильвестра Гавришкевича, яка споруджувалася коштом дідички Людвики з Борковських Незабитовської. Завершена у 1877 р. В цьому ж році вона завалилася і її розібрали до фундаментів. Коштом цієї ж дідички у 1879 р. вимурували нову святиню, але вже без бань. У 1892 р. старанням о. Михайла Шеремети церкву і іконостас розмалював К. Устиянович з С.Томасевичем та П.Мартинюком. За те, що К. Устиянович в композиції «Страшного суду» над хорами в пеклі зобразив людину в конфедератці, його притягнули до судової відповідальності.
Церква Св. Архистратига Михаїла з дзвіницею.Фасад
Церква хрещата в плані, з півциркульно завершеним вівтарем, безверха, увінчана над середхрестям ажуровим ліхтарем з маківкою, з ознаками стилю класицизму.
Поряд стоїть деревяна дзвіниця під бляшаним дахом,з перекошеним хрестом на верхівці,того ж року побудови що й церква.
Церква Св. Архистратига Михаїла
2) Село Гійче
Дерев'яна трикупольна тризрубна будівля. Хрести на куполах восьмикінечні. В центральній частині і в притворі є хори. Іконостас 18 ст. Перша церква була побудована 1460р., 1570р., її спалили татари.У 1690р. було збудовано другу невеличку церкву довж. 12 м. і шир. 6 м.
Церква Св.Кузьми та Демяна
Теперішня церква збудована 1860р. стараннями настоятеля о. Платона Куровецького, фундатором виступив місцевий поміщик А.Яблонський, який виділив ліс на будівлю.Головний майстер - житель с. Гійче Ілля Гнідець. Розміри: довж. 22 м., шир. 9 м., вис. 15 м. Останній ремонт: стінний розпис зробив місцевий художник В. Васильків(1992р.), поряд із церквою збереглася двоярусна дерев'яна дзвіниця(1867р.).З 1989 р. належить до автокефальної православної громади.
У 2011 році громада розпочала будівництво нового мурованого храму.
Церква Св.Кузьми та Демяна
Наступною цікавинкою в с.Гійче є оригінальна і дуже симпатична пам'ятка архітектури місцевого значення- каплиця-усипальниця Обертинських.
Костел/каплиця-усипальниця Обертинських
Ця памятка була збудована, як усипальниця польським паном Обертинським у 1899р. Згодом вона стала родинною каплицею, де пани ходили молитися. Навпроти був їхній маєток,зараз тільки рештки, його зруйнували під час Другої світової війни. Внизу під костелом був склеп,де захоронена панська родина.
Костел/каплиця-усипальниця Обертинських.Фасад
Каплиця була зачинена після 1945 р., після чого покинута. Стіни зміцнені контрфорсами, на фасаді - восьмибічна вежа зі шпильчастим дахом. У ніші видно фігуру Пр. Богородиці.
Вид ззаду
Греко-католицька громада села цього року вирішила відремонтувати костел,за що на парафіян цієї громади написали листа-скаргу, що вони знищують пам'ятку. Відділ культури і туризму Жовківської РДА,який сьогодні відповідає за памятки архітектури, втрутився в ситуацію...
Добрещо люди беруться щось відновлювати,не чекаючи подачок від влади(та як на мене-прибудова перед центральним входом була зайвою-розумію що так стане більше місця для вірян,та все ж таки...)
Костел/каплиця-усипальниця Обертинських
Що ми знаємо про це містечко?Те що там знаходиться одна з найбільших у Зх.Україні митниць(відкрита у 1992р) і все?То я вам запропоную трохи більше інформації)..
Близько дев’яти століть відділяє сьогоднішній день від того часу, коли в місті Раві-Руській виникли перші поселення. Вперше в документах Рава-Руська згадується в XV столітті. Відомо, що белзький і мазовецький князь Владислав у 1455 році невеликий населений пункт на річці Рата назвав іменем свого володіння на Мазовецькій землі - Равою, з додатком слова „Руська” для відрізнення від Рави-Мазовецької, розташованої на території Польщі. Можливо, що приводом для цього міське українське населення, яке поляки в той час називали русинами.
Композиція на території костелу Йосипа
Що стосується самої назви міста, то тут єдиної думки поки що немає. У географічному словнику написано, що назва „Рава”, будучи одночасно назвою герба і, напевно, старою назвою роду, бере свій початок від роду Равітів, колонізаторська діяльність яких поширилась далеко на Схід. Такі назви, як Стара Рава, Рава-Мазовецька, Равка (річка) і, нарешті, Рава-Руська красномовно свідчать на користь цієї теорії.
Довгий час Рава-Руська була малим містечком. Крім українців тут жили поляки, євреї та німці. В умовах класового і національного гніту більшість населення розорювалось, а міська верхівка ополячувалась і приймала католицьку віру, після чого одержувала всебічну підтримку від польських королів. Так, привілеями 1554, 1555, 1756 років міська верхівка була зрівняна в правах з польською шляхтою.
Костел Йосипа.Фасад
Більшого значення набула Рава-Руська в XVII столітті. Цьому сприяло те, що через неї проходив торговельний шлях зі Сходу на Захід. У місті розвивалися різні ремесла і торгівля, в чому були зацікавлені не тільки місцева шляхта і міська верхівка, але й польський король. Саме тому в 1622 році місту були надані привілеї на проведення щорічних ярмарків.
Рава-Руська лежала на пожвавлених торговельних шляхах. Тут щороку організовувались великі ярмарки, на які з’їжджались купці з усіх кінців Польщі.
Костел Св.Йосипа.Тильна сторона
Великих руйнувань зазнало місто в 30-х роках XVII століття. Воно згоріло від пожежі. В 1623, 1625 та 1630 роках тут лютували епідемії холери. Найбільше жителів померло під час епідемії 1632 року.
Після першого розпаду Польщі, що стався в 1772 році, західноукраїнські землі, в тому числі і місто Рава-Руська, потрапили під владу австрійських загарбників. Проте місто і надалі залишалось в руках польської шляхти. У кінці XVIII століття ним володів шляхтич Глоговський, а в 1808 році - шляхтич Станіслав Яблонський, з 1828 року - Людвіг та Юзеф Яблонські.Значне пожвавлення в розвитку міста спостерігається у зв’язку з будівництвом залізничних шляхів Сокаль - Ярослав та Львів - Белзець, що були прокладені через Раву-Руську і відкриті 23 листопада 1887 року. Рава-Руська стала залізничним вузлом.
Костел Йосипа.Профіль
Після встановлення радянської влади місто почало інтенсивно відбудовуватися.На протязі 1940-41 рр. громадяни міста виходили на суботники для спорудження укріплень району Рави-Руської. Варто зазначити, що ці укріплення відіграли значну роль в роки Великої Вітчизняної війни. Досить нагадати, що на протязі чотирьох днів німецько-фашистські загарбники вели жорстокі бої навколо міста і лише на п’ятий день війни фашистам вдалось прорвати оборону і тимчасово захопити місто 26 червня 1941 року.
Костел Св. Йосипа у Раві-Руській
Першою цікавинкою яку ми відвідали у місті був костел Св.Йосипа(1770-1775рр),зведений на кошти Анджея Жечицького.Освятили храм у 1843р.
Свого часу костел проходив реконструкції(1895 та 1926рр).Зараз це мурована однонавова споруда,барочного типу,зовні досить таки "свіжа",-всередину нам попасти не вдалося((.
Цікавою "фішкою" є червоного кольору шпиль-як ніс у діда Мороза,ну й чия це ідея була і чим навіяна?)
За часів "совєтів" храм,як і більшість святинь "служив совєцкому союзу",а якщо конкретніше-його перетворили на склад.А вірянам повернули аж у 1980-их роках,освятивши повторно у 1989р.
Колись тут знаходився чудотворний образ Богоматері святого розарію.
Юріївська церква.Фасад
Через дорогу від костелу в променях вечірнього сонця виблискує(саме це заставляє її робити бляшана криша та яскравий колір стін)ще одна святиня-Юріївська церква.На памятній табличці храму дві дати:1386 та 1846рр.Коли збудована церква-судити вам,та бульшість джерел(в інеті подає 1846р).
Юріївська церква.Профіль
Інтерєрнир розпис проводили у 20-их роках 20ст.На території храму є музей-заповідник,крита композиція Богородиці з ангелами та каплиця з прибудованою сценою.
Двері храму
Типовий такий собі храм,крім яскравого коліру нчим особливо й не виділяється.
Задній двір
Територія впорядкована,доглянута.Сама церква була зачиненою,так що інтерєрів(вживу) ми не побачили...
Музей-заповідник
Якоїсь докладнішої інформації про Юріївську церкву я не знайшов.Знайдете-поділіться,цікаво!
Церква Св.Юрія
Далі рухаємось трасою у напрямку виїзду з міста-до гуртівні,до готелю,до повороту на Белз...А в нашому випадку-до костелу Св.Михайла та монастиря реформаторів.А точніше-до того що від них залишилось..
Костел Св.Михайла за муром
Францисканці-реформати осіли в Раві-Руській в 1720-х роках.Бароковий храм був збудований у 1726-37рр(через брак компетентного керівника будівництво затягнулося, деякі елементи доводилося премуровувати) за проектом архітектора П.Фонтана.
Келії монастиря реформаторів
1738р. відбулося освячення костелу на ім'я святого Михайла.
Вид на внутрішній двір
Костел однонавовий,барочний,вівтарі виконали монахи, скульптор Себастян Вольський, Хома Ґронський і художник Іван Пташковський.З півночі до храму примикає двоповерхова будівля монастирських келій,вкрита черепицею(сам костел зараз під шифером).
Михайлівський реформаторський кляштор
Нині комплекс колишнього монастиря використовується під машинно-тракторну станцію.З тильної сторони до костелу впритул "підібрався" придорожній готель,вся територія монастирського комплексу оточена стіною-не те що пройти-сфотографувати проблемно(((...
Інтерєр монастирських келій.Коридор
Інтерєр костелу
Інтерєр монастирських келій.Кімната
Та нам таки вдалося,не лише потрапити на територію,а й побродити коридорами закинутих келій(в костел все таки на жаль не попали).Всередині суцільний бардак!Лахміття,піря,тумби і дошки-всім цим закидані коридори і кімнати колишнього кляштору,а замість монахів-реформаторів там тепер снують бездомні(?)кішки та бродячі собаки,один з яких,доречі,непогано мене налякав))
Костел Св.Михайла.Фасад
За час своєї історії костел неодноразово відновлювався(1902,1930-35рр),та зараз його стан про це і близько не нагадує...
Келії
Ну що ще можна додати?А нічого, й так все видно...
Погляд на монастирський комплекс
Костел Св.Михайла.Фасад
Прямуючи від кляштору в сторону,протилежну трасі,між домами натрапили на ще одну невеличку церкву.
Церква
До якої громади і яка історія даної будівлі?(Судячи з виду,історія тут небагата))
Дзвіниця
Храм
Повертаємось у центр міста,щоб оглянути решту його цікавинок.
Ратуша
У Раві-Руській,як і належить справжньому галицькому містечку є ратуша.Тут вона досить таки симпатична і галантна,- одна з небагатьох уцілілих внаслідок пожеж та двох воєн архітектурних пам’яток міста.В чому ж секрет її витривалості?
Ратуша.Фасад
Ратуша яка стоїть у центрі міста не є ратушею в прямому сенсі слова.Справжня міська ратуша, в якій містився увесь адміністративний апарат міста, стояла на площі Ринок,-її знищили під час Другої Світової війни.Тому тепер неофіційною ратушею вважається колишня пожежна вишка.От хто насправді ця вишукана,замаскована під ратушу будівля!
Ратуша(пожежна вишка)та будівля староства(?)
За часи незалежності України годинник-куранти на ратушній вежі не працював. Раніше ним опікувався, лагодив та доглядав один із місцевих майстрів.Після реставрації ратуші 2007 року було відновлено лише зовнішній вигляд годинника - циферблат. Однак він і надалі перебував у неробочому стані.І лише влітку 2010р.після тривалого ремонту відбулося урочисте відкриття й посвячення годинника ратуші. У відновленому годиннику, який має чотири циферблати - по одному на кожну сторону будівлі,- замінили всю серцевину. Замість механічної вона тепер електронна. Нині часомір постійно сповіщає про настання нової години гучним бамканням. Годинник містить у собі функції 12-ти мелодій та нічного освітлення циферблатів. Куранти у денний час вибивають кожну чверть години.
Як не дивно,але в ратуші розміщується аптека.Цікава ситуація-у пожежній вежі знаходиться аптека,а споруда вважається ратушею!)
Ратуша
Недалеко від міської ратуші,відійшовши від неї вбік,зустрічаємо величезну закинуту будівлю,фасад якої,обрамлений зеленню дерев,чимось нагадує палац.
Фасад "палацу"
Такими от зигзагами повигинані корпуси будівлі,і під дагом одного з них ми бачимо цікавий герб...Змія навколо чаші...Хто ж його власник?Чий це герб?Що означає ця змія...А чи не..Так,звісно,ніякий це не герб,будинок якось повязаний з медициною!Інформацію знаходимо вже вдома))
Корпус з "гербом"
Виявляється ще 12 років тому тут знаходився медичний санітарний батальйон, який був розформований разом із військовою частиною, що дислокувалася у місті.
Що тут зараз?А нічого,будинок продали,вдруге...
Медсанбат
Будівля 4-ох поверхова,п-подібна,дах під черепицею,шибки у вікнах -повибивані,хоча в західному крилі в двоповерховому корпусі на вікнах вже встановлені грати.Невже там зберігають щось цінне?
Одна з сторін "палацу"
Не знаю чому,але мені б хотілось щоб будівля була палацом-тут навіть "господарські"споруди при взді на територію(що це насправді-я не знаю).
"Флігель"
"Загратований"корпус
Зсередини доносились голоси-певне розмовляли духи солдатів,які колись тут лежали..а може просто молодь не має де випити..
Будівля медсанбату
Від центрального входу споруди відходить романтична алейка,"очолює" яку бюст Лесі Українки.
Леся Українка
З тилу -занедбаний парк,з поламаними лавочками зате спокійною обстановкою..
Вечір..
Праворуч від будівлі медсанбату знаходиться народний дім.
Народний дім
Цікавий будиночок-не виключення що у своїй історії він був не лише народним домом.
"Просвіта"
Ну і ще трохи архітектури містечка.
Головний корпус СШ №2(?)
Будинок колишнього староства
Головний корпус СШ№1(?)
Цікава камяниця-колишня пошта
Памятник Б.Хмельницькому
Ще один цікавий будинок
Ну а далі пропоную вам переглянути обіцяні мною "бонуси",які ви можете зустріти їдучи у Раву-Руську через Великі Мости.
1) Село Бутини
Сільська лікарська амбулаторія сімейної медицини.Цікавий будиночок з колонами
Також у с.Бутини є храм-церква Св. Архистратига Михаїла з дзвіницею.
Перші відомості про церкву походять з 1564-1565 рр. Попередня дерев`яна одноверха церква, збудована в XVII ст., простояла до 1864 р.
Церква Св. Архистратига Михаїла з дзвіницею
У 1862 р. закладено наріжний камінь під нову муровану споруду за проектом архітектора Сильвестра Гавришкевича, яка споруджувалася коштом дідички Людвики з Борковських Незабитовської. Завершена у 1877 р. В цьому ж році вона завалилася і її розібрали до фундаментів. Коштом цієї ж дідички у 1879 р. вимурували нову святиню, але вже без бань. У 1892 р. старанням о. Михайла Шеремети церкву і іконостас розмалював К. Устиянович з С.Томасевичем та П.Мартинюком. За те, що К. Устиянович в композиції «Страшного суду» над хорами в пеклі зобразив людину в конфедератці, його притягнули до судової відповідальності.
Церква Св. Архистратига Михаїла з дзвіницею.Фасад
Церква хрещата в плані, з півциркульно завершеним вівтарем, безверха, увінчана над середхрестям ажуровим ліхтарем з маківкою, з ознаками стилю класицизму.
Поряд стоїть деревяна дзвіниця під бляшаним дахом,з перекошеним хрестом на верхівці,того ж року побудови що й церква.
Церква Св. Архистратига Михаїла
2) Село Гійче
Дерев'яна трикупольна тризрубна будівля. Хрести на куполах восьмикінечні. В центральній частині і в притворі є хори. Іконостас 18 ст. Перша церква була побудована 1460р., 1570р., її спалили татари.У 1690р. було збудовано другу невеличку церкву довж. 12 м. і шир. 6 м.
Церква Св.Кузьми та Демяна
Теперішня церква збудована 1860р. стараннями настоятеля о. Платона Куровецького, фундатором виступив місцевий поміщик А.Яблонський, який виділив ліс на будівлю.Головний майстер - житель с. Гійче Ілля Гнідець. Розміри: довж. 22 м., шир. 9 м., вис. 15 м. Останній ремонт: стінний розпис зробив місцевий художник В. Васильків(1992р.), поряд із церквою збереглася двоярусна дерев'яна дзвіниця(1867р.).З 1989 р. належить до автокефальної православної громади.
У 2011 році громада розпочала будівництво нового мурованого храму.
Церква Св.Кузьми та Демяна
Наступною цікавинкою в с.Гійче є оригінальна і дуже симпатична пам'ятка архітектури місцевого значення- каплиця-усипальниця Обертинських.
Костел/каплиця-усипальниця Обертинських
Ця памятка була збудована, як усипальниця польським паном Обертинським у 1899р. Згодом вона стала родинною каплицею, де пани ходили молитися. Навпроти був їхній маєток,зараз тільки рештки, його зруйнували під час Другої світової війни. Внизу під костелом був склеп,де захоронена панська родина.
Костел/каплиця-усипальниця Обертинських.Фасад
Каплиця була зачинена після 1945 р., після чого покинута. Стіни зміцнені контрфорсами, на фасаді - восьмибічна вежа зі шпильчастим дахом. У ніші видно фігуру Пр. Богородиці.
Вид ззаду
Греко-католицька громада села цього року вирішила відремонтувати костел,за що на парафіян цієї громади написали листа-скаргу, що вони знищують пам'ятку. Відділ культури і туризму Жовківської РДА,який сьогодні відповідає за памятки архітектури, втрутився в ситуацію...
Добрещо люди беруться щось відновлювати,не чекаючи подачок від влади(та як на мене-прибудова перед центральним входом була зайвою-розумію що так стане більше місця для вірян,та все ж таки...)
Костел/каплиця-усипальниця Обертинських