Мандруємо Львівщиною. День II. Ч2: Стара Сіль та Скелівка
Стара Сіль...Цікава назва,цікаве містечко,цікаві памятки у ньому.Поселення,після відвідин якого не просто "ставиш галочку",а хочеш повернутись сюди ще раз...
Датою заснування цього містечка на Бойківщині вважається 1255 рік. Як і в околицях Дрогобича, недалеко від Старої Солі вже за часів Галицько-Володимирської держави існували великі соляні копальні, які й дали місту назву. Власником цих копалень був місцевий монастир.
Після переходу Галичини до польських володінь старосольські копальні було оголошено коронною власністю. У XV столітті Стара Сіль одержала статус королівського міста, а 1422 року король Володислав Ягайло надав містечку магдебурзьке право. З цих часів, вірогідно, походить і давній герб Старої Солі, на блакитному тлі якого малювалися п'ять грудок (топок) солі.
Костел Архістратига Михаїла
1614 року, коли місцевий каштелян Миколай Данилович надав місту ще деяких привілеїв і розбудував місцеву парафію, до малюнку грудок солі додався ще родовий герб Даниловичів - "Сас": обернена вістрям догори срібна стріла, супроводжувана унизу золотим півмісяцем, увінчаним на кінцях двома золотими шестикутними зірками.
Наприкінці XVIII століття австрійський уряд приписав Стару Сіль (на той час містечко мало офіційну німецьку назву Зальцборк) до Самбірської округи, а згодом - до Старосамбірського повіту як заштатне місто. 24 травня 1794 року було затверджено новий герб Старої Солі, який відрізнявся від давнішого лише малюнком п'ятьох бочок із сіллю замість соляних топок. До узаконеного малюнку герба було додано опис: "На блакитному тлі п'ять дерев'яних бочок із сіллю, і над ними перекинутий, увінчаний двома зірками півмісяць, який обрамлює стрілу з залізним вістрям та червоним оперенням".
Костел Архістратига Михаїла.Каплиця-ротонда
У XIX столітті Стара Сіль вважалася торговим містечком (Marktgemeinde) Старосамбірського (Староміського) повіту Королівства Галичини і Лодомерії.
Колись на центральній площі містечка стояла ратуша від якої не залишилось і сліду. Раніше Зальцборк оточували фортечні мури з 8 вежами, які також не збереглись. Є припущення, що дзвіниця мурованого костелу, який сьогодні реставрують і стіни якого сягають 1,5 метра завтовшки, була однією із 8 оборонних веж.
"Квартет" апостолів:
Іоан
Марк
Матфей
Лука
Михайлівський костел по вул. Франка у Старій Солі є головною атракцією містечка.Дослідники датують аж 1660 роком (за чотиритомником "Памятники архитектуры и градостроительства УССР", третій том, Київ, 1984). Та є і інші дані. Том І "Львівської архідієцезії латинського обряду" повідомляє наступне: в 1613 (!) році під час ремонту (!) каплиці, яка зараз є частиною храму, було знайдено напис латиною: "Анно, родителько Діви... зглянься на те, щоб нащадок Болеслава споруджує цю святиню і покірно просить тримати його під своєю опікою року божого 1365". Це підтверджує версію, що каплицю св. Анни звів король Казимир Великий.
Костел Архістратига Михаїла.Фасад
У 1469 році до каплиці добудували дерев'яний костел, тоді ж, ймовірно, була заснована і парафія.
У 1648 році храм спалили козаки Богдана Хмельницького. Тому-то історію святині рахують від 1660-го року,- коли до вцілілої каплиці добудували мурований храм. За даними візітації 1721р. в костелі було 7 вівтарів. 24 серпня 1743 року храм під титулом Архангела Михаїла і св. Станіслава освятив єпископ Вацлав Сераковський.
Костел Архістратига Михаїла
Протягом свого існування костел неодноразово перебудовувався, про що свідчить зокрема нашарування окремих елементів, останнє особливо стосується перебудови та ремонту у 20-х роках 20-го століття. Річ у тім, що костел був значно пошкоджений під час Першої світової війни, і досі його стіни зберігають сліди артобстрілу...
Костел Архістратига Михаїла.Каплиця Св.Анни
На початку ХХ ст. пам’ятник був кардинально перебудований за проектом Б.Віктора, була змінена архітектура головного фасаду, побудований новий притвор і кругла каплиця під куполом при південному фасаді, встановлена нова сигнатурка. Споруда з цегли, однонавна, в плані прямокутна з півкруглою апсидою, укріпленою контфорсами. До північного фасаду примикає квадратна в плані каплиця (1613), двоярусні фасади якої оформлені плоскими арочними нішами і консольним фризом. Нава костелу перекрита коробовим склепінням з розпалубками.
Барельєф на фасаді костелу-Архистратиг Михаїл
Ще трохи ліпнини
Оригінальна мозаїчна ікона,що розмістилась над притвором
Під час І світової війни костел був зруйнований і відбудований в формі необароко. За часів радянської влади в святині знаходився склад вибухових матеріалів, що в 70-х роках ХХ ст. допровадило до пожежі. Після цього святиня знаходиться в стані повної руїни,відбувається швидка руйнація стін, які набрали під час гасіння полум'я занадто багато води: пожежу намагалися приборкати за допомогою так званої "роп'яної води" (такої, з якої виварюють сіль).
Панорама
На початку 1990-х років місцева католицька громада почала клопотати про повернення храму віруючим, а з 1992 року - відправляти служби у закресті, найменш знищеній частині костелу. Храм католикам так і не повернули.
В 1995 році львівський архієпископ Мар'ян Яворський урочисто освятив колишній парафіяльний будинок в якості каплиці св. Варвари.
Декор каплиці-ротонди.Фото з дзвіниці
Дзвіниця стоїть окремо з південного боку від храму. Свого часу слугувала також воротами на подвір'я. Це - змішана дерев'яно-мурована споруда, у першому ярусі, мурованому, влаштовано наскрізний арочний проїзд, верхній ярус - дерев'яний - обшальований дошками та ґонтом - під високим шатровим верхом та декоративним підсябиттям.Незвичний для костелів вигляд дзвіниці породив версію, що вона - давня башта оборонного замку, що стояв колись на місці храму.
Костел Архістратига Михаїла.Фото з дзвіниці
Храм зведено з цегли, має він одну наву, у плані споруда прямокутна з напівкнуглою апсидою, що підсилюється контрфорсами. До північного фасаду приєднана квадратова у плані каплиця (саме та, зведена Казимиром Великим), двоярусні фасади котрої оформлені пласкими арочними нішами і консольним фризом. Каплиця має складне зімкнене перекриття з роспалубками. Площини підпружних арок декоровані кесонами та ліпними розетками. З південного боку примикає кругла каплиця-ротонда.
У підвалі костелу
У підвалі костелу 2
Надія на порятунок костелу з'явилася з візитом 2001 року папи Іоанна Павла ІІ. Нині тривають ремонтні роботи.Дзвіниці,як бачимо,вони ще не торкнулись..
Інформаційні "спонсори": http://pallotyni.kiev.ua/uk/?g-032,http://starasil.ucoz.ua/index/0-4,http://uk.wikipedia.org/wiki/
Дзвіниця
Храм Параскеви Пятниці.Вид з дзвіниці
Наступною цікавинкою Старої Солі є церква Св.Параскеви П'ятниці,за деякими даними-найстаріший храм Бойківщини.Що ж,кожна тоерія має право на існування...
Дерев`яна церква стоїть на підвищенні на південь від центральної дороги. Складається з бабинця, ширшої нави і меншого вівтаря гранчастої форми. До нього з півночі прибудована ризниця, у південній стіні є двері. Навколо нави і бабинця влаштовано опасання на дерев'яних стовпах.
Церква Св.Параскеви П'ятниці.Головний вхід
Згідно з історією, збудована у 1440р. на місці давнішої 1263р. (дослідник М.Драган визначав час побудови-XVIIст.). Первісно була дерев`яна, тризрубна двоверха. У XVIIIст. над бабинцем влаштували емпору з аркадовою галереєю, вкриту восьмибічним наметом, а верх нави і вівтаря переробили. Тоді ж добудували ризницю біля північної стіни вівтаря. Під час ремонтів 1915, 1950, та 1980рр. замінили послідовно гонтове покриття стін надопасань та верхів на цинковану бляху.
Церква Св.Параскеви П'ятниці
У 2010 р. після очищення і полірування дерев'яних стін будівлі за проектом фахівців їх оббили гонтом і покрили за давньою технологією воском. Ідея такого відновлення святині належить вихідцю зі Старої Солі Андрію Басарабу та його двом друзям. Вони й фінансували реставраційні роботи.
Інтерєр
В кінці 2010р, після ремонту церкву освятили. В церкві зберігся іконостас XVIIст.
Каплиця на території
Поряд з храмом розташована висока дерев`яна триярусна дзвінниця XVIIст. і дерев'яна закрита каплиця.
Інформація з http://decerkva.org.ua/2stsambS.html
Церква Св.Параскеви П'ятниці.Профіль
Нас любязно пустили в храм(хоча там і відбувались якісь ремонтні роботи),продемонстрували красоту інтерєру при повному освітленні і без нього,розказали про труднощі фінансування реставраційних робіт,побажали щасливої дороги...
Дзвіниця
Ще одним обєктом який варто відвідати в Старій Солі(та і як його пропустити,-шпиль видніє здалека) є вілла "Анна" 1911року побудови-так вказує дата на споруді.
Вілла "Анна"
Відомо що вілла є однією із героїв роману “Тамдевін” Вдовиченко,А також багатьом відома легенда про бідну дівчину-Анну,та багатого графа-приблуду,який проїжджаючи поселенням закохав у себе дівчину,а та,за допомогою молитов до Св.Валентина,-причарувала і його до себе...Ну а далі по сценарію-злі і черстві батьки графа не дають згоди на весілля,далі-вигнання з дому ну і хеппіенд-молоді одружуються і будують на честь нареченої віллу(у неї на подвірї)...Вілла "Анна"...
Яке романтичне минуле у теперішнього неврологічного диспансеру!
Вілла "Анна"
Вілла чимось схожа на такий собі особнячок старосільськоо Дракули-ні імені власника,ні даних про будівельників,та ще ця оригінальна башенька з гармонійно похиленим флюгером...Бррр,варто лише дати волю фантазії!
Під самісіньким дахом споруди,у ніші "примостився" невідомий святий(або мученик чи ще хто..),саме його "схованка" розділяє рік побудови на 19 та 11.Трохи нижче вже вікно розділяє зі смаком оформлений камяний напис WILLA ANNA.З декору також янголи,бантики та квіти..
Вілла "Анна".Вхід
Як вже згадувалось-конкретних даних про віллу як таких немає,так само вона не є памяткою архітектури,тобто законом не охороняється.Але,бачимо,свого власника(в лиці неврології) камяниця знайшла,і краще вже такого,ніж бути нічиєю і розвалюватись від часу,формально знаходячись "під охороною"...
Вілла "Анна"
А ще один храм чекав на нас вже в Старій Ропі-село по сусідсву з Старою Сіллю(ми за помилку подумали що перебуваємо ще в Старій Солі)).
Храм Св.Іллі
Місце набираня святої води(?)/криничка
Храм на честь Св.Іллі збудований у 1810р.Більше даних про святиню я не знайшов...
Храм Св.Іллі
Храм Св.Іллі
Храм в Засадках
Храм в Засадках
Дорогою на Скелівку
Отже Скелівка(давня назва-Фельштин)-село на Старосамбірщині,приблизно на півдорозі між Самбором і Хировим,а точніше-розташоване за 13км на північний захід від районного центру.Як і більшість старовинних поселень у Галичині, колись Скелівка була містечком, і не просто собі містечком, а добре укріпленою фортецею. Від тих фортифікацій до наших часів не дійшло нічого - хіба позначка на карті Гійома Левассера де Боплана. Про фельштинський замок історія зберегла занадто мало свідоцтв.
Вежа-дзвіниця оборонного типу
Про те,що ця територія була заселена віддавна, свідчить скарб римських монет IV ст.. знайдений 1875 р. В історичних джерелах с. Фельштин згадується вже з 1378 р. Як відомо, у XIII ст. був великий наплив німецьких колоністів на Схід. У 1378 р. за панування Людвіга Угорською в долину річки Стрв'яж прибули сюди з родового Фельштина (Фельштайна) брати Гербурти: Фрідріх і Герберт. Від того родинного гнізда Гербурти писалися завжди Гербултами чи Гербортами з Фельштина; а потім, розмножившись, вони приймали свої прізвища від "учреждених ними маєтностей і овладенних імєній". Отримали надані в долині Стрв'яжу осушені болота і заклали поселення, котре на згадку свою родового гнізда назвали Фельштин.
Костел святого Мартина.Фото з дзвіниці
Від самого початку Фельштин став малою фортецею, яка була оточена валами і ровами з півночі, з півдня була захищена річкою Стрв'яж і болотами.Саме поселення було побудоване у вигляді квадрата, в центрі якого розміщувався ринок. У фортеці була в'їзна брама і міст. З метою захисту від татарів Гербурти будують сторожову вежу висотою 25 м і замок.
Поселення розвивалось, і в 1488 р. отримало від короля Казимира Ягелончика міські права, привілей на ярмарок в Зелені свята і торг у вівторок. У привілеї на ярмарок у день святого Луки, наданому в 1507 p.. містечко названо Фельштин і вказано як власність Івана Гербурта. В документі з 1553 p.. виданому Зигмунтом Августом, згадується м. Фельштин,в іншому місці назване Фольштин,що належить до володінь Станіслава, Валентина. Миколая та Івана Гербуртів.
У XVI - на початку XVII ст. місто перейшло у володіння Даниловичів, з яких Микола отримав привілей на склад угорських вин у 1641 р.
У 1551 р. місту було надано магдебурзьке право,за яким воно звільнялося від податків.
На роздоріжжі при в'їзді в село під трьома липами стояв колись кам'яний хрест свободи на честь скасування панщини 1848 р. Він був пошкоджений і на сьогодні зберігся лише сам постамент.
Костел святого Мартина
Події Першої світової війни не оминули і Фельштин. 10 листопада 1914 р. в долині річки Стрв'яж розпочалась 27-денна битва, внаслідок якої були пошкоджені існуючі тут будівлі, зокрема костел із дзвіницею.
У XVIII-XIX ст. при парафії діяли товариства св. Розалії. св. Валентина. Серця Icусового, а також братство тверезості. Сьогодні в с. Скелівка діє Товариство української мови "Просвіта".
Костел святого Мартина тильна сторона
Колишній костел святою Мартина був збудований 1560 p.. має оборонну вежу кінця XV - початку XVI ст. Фундатором костелу був,ймовірно,Валентин Гербурт. На його олійному портреті видно костел з баштою, званою "Сторожня Гербуртів". Однонавова будова з бічними каплицями прикрита високим дахом з дахівки, на якому височіла восьмибічна вежичка на сигнатурні. Обидва фасади, східний і західний, оздоблені архітектурними бійницями. Композицію доповню прапорова вежа округлої форми,оздоблена зверху. Недалеко здіймається вежа з бійницями, яка служила місцем сховку в часи небезпеки. Костел з потужною оборонною вежею, ровами та валами на краю міста сприяв його обороні і входив до міського фортифікаційного комплексу.
Костел святого Мартина з оборонною вежею-дзвіницею
У костелі знаходилась ренесансна гробниця згаданого вже єпископа Валентина Гербурта,виконана в 1572 p.. а також могила Івана Гербурта - сянонького каштеляна.
Тут відбувались найважливіші події в житті роду: шлюби й похорони, а після занепаду роду храм був опорою римо-католиків з Фельштина та околиць. Інтер’єр костелу прикрашали картини, портрети і мистецькі надгробки. Існує легенда, що в місцевому костелі брали шлюб відомий цар-самозванець Лжедмитрій і дочка польського магната Марія Мнішек.
Вежа-дзвіниця і "римська" колона
У 1904 р. костел грунтовно перебудували, після чого він набув неогогичного вигляду.
Під час Першої світової війни російські війська на знак помсти Мнішкам розстріляли з гармат їхній родинний замок в сусідніх Ляшках Мурованих і костел у Фельштині(оскільки там начебто вінчалися Дмитрій і Марина). Найбільше постраждала оборонна вежа поряд з костелом. Снарядами знесло четвертий ярус вежі, на якій був годинник, його так і не відбудували, а також знесено дах костелу. Під час відбудови вставили гільзи в стіну, на знак пам’яті про культурний вандалізм.
Для його відбудови до Фельштина у 1915 р. прибув крайовий консерватор Г. Шидловський і архітектор К. Вишинський. У другій половині грудня 1915 р. костел перекрили, засклили вікна, встановили вівтар, а в кінці року відправили першу службу. У 1916 р. були відновлені склепіння нави та каплиць. Відреставрували вівтарі та образи. Відкрита пізніше вежичка на даху втратила свою стрімкість.
Костел святого Мартина
У радянські часи територію «почистили» від надгробних пам’ятників, але інтер’єр і крипти залишились неторканими. У костелі тривалий час був склад мінеральних добрив, які повільно роз’їдали мармур. У 80-ті роки картини і надгробки, зокрема величезний вівтарний хрест були перевезені на збереження в Олеський замок, який, до речі, певний час у 15-16 ст. належав Гербуртам. А сама будівля, що потребувала реставрації і заслуговувала на неї, як історична й мистецька пам’ятка, почала руйнуватись...
На щастя,місцева громада домоглася, щоб храм віддали греко-католикам. Замість реставрації його відбудували. Коли на подвір’ї провалилася земля і стало видно вхід до крипти, місцеві мешканці встановили перекриття і наглухо замурували крипту.
Інформація з http://who-is-who.ua/main/page/mistalvov2008/17/354
Костел Св.Мартина з дзвіницею
Ще с.Скелівка,а точніше Фельштин,повязаний з героєм роману Гашека "Шляхами бравого вояка Швейка"-той самий Швейк.
"Швейк почав з того, що він усе ж таки мав рацію, коли йшов на Фельштин понад струмком, і він не винний, що якийсь там невідомий російський солдат утік з полону і купається в ставку, повз який він, Швейк, мусив іти, бо це ж був його обов'язок як квартир'єра йти найкоротшою дорогою на Фельштин. "
У 2007р за авторством львівського митця Андрія Дацка,в центрі села(колишня площа Ринок) відкрили трьохметровий бетонний памятник вояку Швейку.
Швейк віддає честь
В зелені парку,на західній околиці села, захована ще одна стара споруда - рожевий панський палац,зведений у 17-18ст.
Палац/диспансер
В 2-ох поверховій будівлі, яка є історичною пам’яткою місцевого значення зараз знаходиться стаціонарне відділення протитуберкульозного диспансеру.
До першої світової війни будинок був панським палацом і належав панам Катинським, Ґрузльовим, Шулковським. В міжвоєнний період приміщення використовувалось для потреб наймолодших слухачів богословних студій при єзуїтському ліцеї м.Хирова. Після другої світової війни до 40-х років в будинку дислокувався загін НКВС МДБ. В 50-х роках в будинку функціонувала психічна лікарня, а згодом - туб лікарня, яку в 60-х роках реорганізували в міжрайонний протитуберкульозний диспансер.
Палац у Скелівці
З 2002 року установа отримала статус самостійної юридичної установи обласного підпорядкування під назвою Старосамбірський протитуберкульозний диспансер.
Палац/диспансер
Датою заснування цього містечка на Бойківщині вважається 1255 рік. Як і в околицях Дрогобича, недалеко від Старої Солі вже за часів Галицько-Володимирської держави існували великі соляні копальні, які й дали місту назву. Власником цих копалень був місцевий монастир.
Після переходу Галичини до польських володінь старосольські копальні було оголошено коронною власністю. У XV столітті Стара Сіль одержала статус королівського міста, а 1422 року король Володислав Ягайло надав містечку магдебурзьке право. З цих часів, вірогідно, походить і давній герб Старої Солі, на блакитному тлі якого малювалися п'ять грудок (топок) солі.
Костел Архістратига Михаїла
1614 року, коли місцевий каштелян Миколай Данилович надав місту ще деяких привілеїв і розбудував місцеву парафію, до малюнку грудок солі додався ще родовий герб Даниловичів - "Сас": обернена вістрям догори срібна стріла, супроводжувана унизу золотим півмісяцем, увінчаним на кінцях двома золотими шестикутними зірками.
Наприкінці XVIII століття австрійський уряд приписав Стару Сіль (на той час містечко мало офіційну німецьку назву Зальцборк) до Самбірської округи, а згодом - до Старосамбірського повіту як заштатне місто. 24 травня 1794 року було затверджено новий герб Старої Солі, який відрізнявся від давнішого лише малюнком п'ятьох бочок із сіллю замість соляних топок. До узаконеного малюнку герба було додано опис: "На блакитному тлі п'ять дерев'яних бочок із сіллю, і над ними перекинутий, увінчаний двома зірками півмісяць, який обрамлює стрілу з залізним вістрям та червоним оперенням".
Костел Архістратига Михаїла.Каплиця-ротонда
У XIX столітті Стара Сіль вважалася торговим містечком (Marktgemeinde) Старосамбірського (Староміського) повіту Королівства Галичини і Лодомерії.
Колись на центральній площі містечка стояла ратуша від якої не залишилось і сліду. Раніше Зальцборк оточували фортечні мури з 8 вежами, які також не збереглись. Є припущення, що дзвіниця мурованого костелу, який сьогодні реставрують і стіни якого сягають 1,5 метра завтовшки, була однією із 8 оборонних веж.
"Квартет" апостолів:
Іоан
Марк
Матфей
Лука
Михайлівський костел по вул. Франка у Старій Солі є головною атракцією містечка.Дослідники датують аж 1660 роком (за чотиритомником "Памятники архитектуры и градостроительства УССР", третій том, Київ, 1984). Та є і інші дані. Том І "Львівської архідієцезії латинського обряду" повідомляє наступне: в 1613 (!) році під час ремонту (!) каплиці, яка зараз є частиною храму, було знайдено напис латиною: "Анно, родителько Діви... зглянься на те, щоб нащадок Болеслава споруджує цю святиню і покірно просить тримати його під своєю опікою року божого 1365". Це підтверджує версію, що каплицю св. Анни звів король Казимир Великий.
Костел Архістратига Михаїла.Фасад
У 1469 році до каплиці добудували дерев'яний костел, тоді ж, ймовірно, була заснована і парафія.
У 1648 році храм спалили козаки Богдана Хмельницького. Тому-то історію святині рахують від 1660-го року,- коли до вцілілої каплиці добудували мурований храм. За даними візітації 1721р. в костелі було 7 вівтарів. 24 серпня 1743 року храм під титулом Архангела Михаїла і св. Станіслава освятив єпископ Вацлав Сераковський.
Костел Архістратига Михаїла
Протягом свого існування костел неодноразово перебудовувався, про що свідчить зокрема нашарування окремих елементів, останнє особливо стосується перебудови та ремонту у 20-х роках 20-го століття. Річ у тім, що костел був значно пошкоджений під час Першої світової війни, і досі його стіни зберігають сліди артобстрілу...
Костел Архістратига Михаїла.Каплиця Св.Анни
На початку ХХ ст. пам’ятник був кардинально перебудований за проектом Б.Віктора, була змінена архітектура головного фасаду, побудований новий притвор і кругла каплиця під куполом при південному фасаді, встановлена нова сигнатурка. Споруда з цегли, однонавна, в плані прямокутна з півкруглою апсидою, укріпленою контфорсами. До північного фасаду примикає квадратна в плані каплиця (1613), двоярусні фасади якої оформлені плоскими арочними нішами і консольним фризом. Нава костелу перекрита коробовим склепінням з розпалубками.
Барельєф на фасаді костелу-Архистратиг Михаїл
Ще трохи ліпнини
Оригінальна мозаїчна ікона,що розмістилась над притвором
Під час І світової війни костел був зруйнований і відбудований в формі необароко. За часів радянської влади в святині знаходився склад вибухових матеріалів, що в 70-х роках ХХ ст. допровадило до пожежі. Після цього святиня знаходиться в стані повної руїни,відбувається швидка руйнація стін, які набрали під час гасіння полум'я занадто багато води: пожежу намагалися приборкати за допомогою так званої "роп'яної води" (такої, з якої виварюють сіль).
Панорама
На початку 1990-х років місцева католицька громада почала клопотати про повернення храму віруючим, а з 1992 року - відправляти служби у закресті, найменш знищеній частині костелу. Храм католикам так і не повернули.
В 1995 році львівський архієпископ Мар'ян Яворський урочисто освятив колишній парафіяльний будинок в якості каплиці св. Варвари.
Декор каплиці-ротонди.Фото з дзвіниці
Дзвіниця стоїть окремо з південного боку від храму. Свого часу слугувала також воротами на подвір'я. Це - змішана дерев'яно-мурована споруда, у першому ярусі, мурованому, влаштовано наскрізний арочний проїзд, верхній ярус - дерев'яний - обшальований дошками та ґонтом - під високим шатровим верхом та декоративним підсябиттям.Незвичний для костелів вигляд дзвіниці породив версію, що вона - давня башта оборонного замку, що стояв колись на місці храму.
Костел Архістратига Михаїла.Фото з дзвіниці
Храм зведено з цегли, має він одну наву, у плані споруда прямокутна з напівкнуглою апсидою, що підсилюється контрфорсами. До північного фасаду приєднана квадратова у плані каплиця (саме та, зведена Казимиром Великим), двоярусні фасади котрої оформлені пласкими арочними нішами і консольним фризом. Каплиця має складне зімкнене перекриття з роспалубками. Площини підпружних арок декоровані кесонами та ліпними розетками. З південного боку примикає кругла каплиця-ротонда.
У підвалі костелу
У підвалі костелу 2
Надія на порятунок костелу з'явилася з візитом 2001 року папи Іоанна Павла ІІ. Нині тривають ремонтні роботи.Дзвіниці,як бачимо,вони ще не торкнулись..
Інформаційні "спонсори": http://pallotyni.kiev.ua/uk/?g-032,http://starasil.ucoz.ua/index/0-4,http://uk.wikipedia.org/wiki/
Дзвіниця
Храм Параскеви Пятниці.Вид з дзвіниці
Наступною цікавинкою Старої Солі є церква Св.Параскеви П'ятниці,за деякими даними-найстаріший храм Бойківщини.Що ж,кожна тоерія має право на існування...
Дерев`яна церква стоїть на підвищенні на південь від центральної дороги. Складається з бабинця, ширшої нави і меншого вівтаря гранчастої форми. До нього з півночі прибудована ризниця, у південній стіні є двері. Навколо нави і бабинця влаштовано опасання на дерев'яних стовпах.
Церква Св.Параскеви П'ятниці.Головний вхід
Згідно з історією, збудована у 1440р. на місці давнішої 1263р. (дослідник М.Драган визначав час побудови-XVIIст.). Первісно була дерев`яна, тризрубна двоверха. У XVIIIст. над бабинцем влаштували емпору з аркадовою галереєю, вкриту восьмибічним наметом, а верх нави і вівтаря переробили. Тоді ж добудували ризницю біля північної стіни вівтаря. Під час ремонтів 1915, 1950, та 1980рр. замінили послідовно гонтове покриття стін надопасань та верхів на цинковану бляху.
Церква Св.Параскеви П'ятниці
У 2010 р. після очищення і полірування дерев'яних стін будівлі за проектом фахівців їх оббили гонтом і покрили за давньою технологією воском. Ідея такого відновлення святині належить вихідцю зі Старої Солі Андрію Басарабу та його двом друзям. Вони й фінансували реставраційні роботи.
Інтерєр
В кінці 2010р, після ремонту церкву освятили. В церкві зберігся іконостас XVIIст.
Каплиця на території
Поряд з храмом розташована висока дерев`яна триярусна дзвінниця XVIIст. і дерев'яна закрита каплиця.
Інформація з http://decerkva.org.ua/2stsambS.html
Церква Св.Параскеви П'ятниці.Профіль
Нас любязно пустили в храм(хоча там і відбувались якісь ремонтні роботи),продемонстрували красоту інтерєру при повному освітленні і без нього,розказали про труднощі фінансування реставраційних робіт,побажали щасливої дороги...
Дзвіниця
Ще одним обєктом який варто відвідати в Старій Солі(та і як його пропустити,-шпиль видніє здалека) є вілла "Анна" 1911року побудови-так вказує дата на споруді.
Вілла "Анна"
Відомо що вілла є однією із героїв роману “Тамдевін” Вдовиченко,А також багатьом відома легенда про бідну дівчину-Анну,та багатого графа-приблуду,який проїжджаючи поселенням закохав у себе дівчину,а та,за допомогою молитов до Св.Валентина,-причарувала і його до себе...Ну а далі по сценарію-злі і черстві батьки графа не дають згоди на весілля,далі-вигнання з дому ну і хеппіенд-молоді одружуються і будують на честь нареченої віллу(у неї на подвірї)...Вілла "Анна"...
Яке романтичне минуле у теперішнього неврологічного диспансеру!
Вілла "Анна"
Вілла чимось схожа на такий собі особнячок старосільськоо Дракули-ні імені власника,ні даних про будівельників,та ще ця оригінальна башенька з гармонійно похиленим флюгером...Бррр,варто лише дати волю фантазії!
Під самісіньким дахом споруди,у ніші "примостився" невідомий святий(або мученик чи ще хто..),саме його "схованка" розділяє рік побудови на 19 та 11.Трохи нижче вже вікно розділяє зі смаком оформлений камяний напис WILLA ANNA.З декору також янголи,бантики та квіти..
Вілла "Анна".Вхід
Як вже згадувалось-конкретних даних про віллу як таких немає,так само вона не є памяткою архітектури,тобто законом не охороняється.Але,бачимо,свого власника(в лиці неврології) камяниця знайшла,і краще вже такого,ніж бути нічиєю і розвалюватись від часу,формально знаходячись "під охороною"...
Вілла "Анна"
А ще один храм чекав на нас вже в Старій Ропі-село по сусідсву з Старою Сіллю(ми за помилку подумали що перебуваємо ще в Старій Солі)).
Храм Св.Іллі
Місце набираня святої води(?)/криничка
Храм на честь Св.Іллі збудований у 1810р.Більше даних про святиню я не знайшов...
Храм Св.Іллі
Храм Св.Іллі
Храм в Засадках
Храм в Засадках
Дорогою на Скелівку
Отже Скелівка(давня назва-Фельштин)-село на Старосамбірщині,приблизно на півдорозі між Самбором і Хировим,а точніше-розташоване за 13км на північний захід від районного центру.Як і більшість старовинних поселень у Галичині, колись Скелівка була містечком, і не просто собі містечком, а добре укріпленою фортецею. Від тих фортифікацій до наших часів не дійшло нічого - хіба позначка на карті Гійома Левассера де Боплана. Про фельштинський замок історія зберегла занадто мало свідоцтв.
Вежа-дзвіниця оборонного типу
Про те,що ця територія була заселена віддавна, свідчить скарб римських монет IV ст.. знайдений 1875 р. В історичних джерелах с. Фельштин згадується вже з 1378 р. Як відомо, у XIII ст. був великий наплив німецьких колоністів на Схід. У 1378 р. за панування Людвіга Угорською в долину річки Стрв'яж прибули сюди з родового Фельштина (Фельштайна) брати Гербурти: Фрідріх і Герберт. Від того родинного гнізда Гербурти писалися завжди Гербултами чи Гербортами з Фельштина; а потім, розмножившись, вони приймали свої прізвища від "учреждених ними маєтностей і овладенних імєній". Отримали надані в долині Стрв'яжу осушені болота і заклали поселення, котре на згадку свою родового гнізда назвали Фельштин.
Костел святого Мартина.Фото з дзвіниці
Від самого початку Фельштин став малою фортецею, яка була оточена валами і ровами з півночі, з півдня була захищена річкою Стрв'яж і болотами.Саме поселення було побудоване у вигляді квадрата, в центрі якого розміщувався ринок. У фортеці була в'їзна брама і міст. З метою захисту від татарів Гербурти будують сторожову вежу висотою 25 м і замок.
Поселення розвивалось, і в 1488 р. отримало від короля Казимира Ягелончика міські права, привілей на ярмарок в Зелені свята і торг у вівторок. У привілеї на ярмарок у день святого Луки, наданому в 1507 p.. містечко названо Фельштин і вказано як власність Івана Гербурта. В документі з 1553 p.. виданому Зигмунтом Августом, згадується м. Фельштин,в іншому місці назване Фольштин,що належить до володінь Станіслава, Валентина. Миколая та Івана Гербуртів.
У XVI - на початку XVII ст. місто перейшло у володіння Даниловичів, з яких Микола отримав привілей на склад угорських вин у 1641 р.
У 1551 р. місту було надано магдебурзьке право,за яким воно звільнялося від податків.
На роздоріжжі при в'їзді в село під трьома липами стояв колись кам'яний хрест свободи на честь скасування панщини 1848 р. Він був пошкоджений і на сьогодні зберігся лише сам постамент.
Костел святого Мартина
Події Першої світової війни не оминули і Фельштин. 10 листопада 1914 р. в долині річки Стрв'яж розпочалась 27-денна битва, внаслідок якої були пошкоджені існуючі тут будівлі, зокрема костел із дзвіницею.
У XVIII-XIX ст. при парафії діяли товариства св. Розалії. св. Валентина. Серця Icусового, а також братство тверезості. Сьогодні в с. Скелівка діє Товариство української мови "Просвіта".
Костел святого Мартина тильна сторона
Колишній костел святою Мартина був збудований 1560 p.. має оборонну вежу кінця XV - початку XVI ст. Фундатором костелу був,ймовірно,Валентин Гербурт. На його олійному портреті видно костел з баштою, званою "Сторожня Гербуртів". Однонавова будова з бічними каплицями прикрита високим дахом з дахівки, на якому височіла восьмибічна вежичка на сигнатурні. Обидва фасади, східний і західний, оздоблені архітектурними бійницями. Композицію доповню прапорова вежа округлої форми,оздоблена зверху. Недалеко здіймається вежа з бійницями, яка служила місцем сховку в часи небезпеки. Костел з потужною оборонною вежею, ровами та валами на краю міста сприяв його обороні і входив до міського фортифікаційного комплексу.
Костел святого Мартина з оборонною вежею-дзвіницею
У костелі знаходилась ренесансна гробниця згаданого вже єпископа Валентина Гербурта,виконана в 1572 p.. а також могила Івана Гербурта - сянонького каштеляна.
Тут відбувались найважливіші події в житті роду: шлюби й похорони, а після занепаду роду храм був опорою римо-католиків з Фельштина та околиць. Інтер’єр костелу прикрашали картини, портрети і мистецькі надгробки. Існує легенда, що в місцевому костелі брали шлюб відомий цар-самозванець Лжедмитрій і дочка польського магната Марія Мнішек.
Вежа-дзвіниця і "римська" колона
У 1904 р. костел грунтовно перебудували, після чого він набув неогогичного вигляду.
Під час Першої світової війни російські війська на знак помсти Мнішкам розстріляли з гармат їхній родинний замок в сусідніх Ляшках Мурованих і костел у Фельштині(оскільки там начебто вінчалися Дмитрій і Марина). Найбільше постраждала оборонна вежа поряд з костелом. Снарядами знесло четвертий ярус вежі, на якій був годинник, його так і не відбудували, а також знесено дах костелу. Під час відбудови вставили гільзи в стіну, на знак пам’яті про культурний вандалізм.
Для його відбудови до Фельштина у 1915 р. прибув крайовий консерватор Г. Шидловський і архітектор К. Вишинський. У другій половині грудня 1915 р. костел перекрили, засклили вікна, встановили вівтар, а в кінці року відправили першу службу. У 1916 р. були відновлені склепіння нави та каплиць. Відреставрували вівтарі та образи. Відкрита пізніше вежичка на даху втратила свою стрімкість.
Костел святого Мартина
У радянські часи територію «почистили» від надгробних пам’ятників, але інтер’єр і крипти залишились неторканими. У костелі тривалий час був склад мінеральних добрив, які повільно роз’їдали мармур. У 80-ті роки картини і надгробки, зокрема величезний вівтарний хрест були перевезені на збереження в Олеський замок, який, до речі, певний час у 15-16 ст. належав Гербуртам. А сама будівля, що потребувала реставрації і заслуговувала на неї, як історична й мистецька пам’ятка, почала руйнуватись...
На щастя,місцева громада домоглася, щоб храм віддали греко-католикам. Замість реставрації його відбудували. Коли на подвір’ї провалилася земля і стало видно вхід до крипти, місцеві мешканці встановили перекриття і наглухо замурували крипту.
Інформація з http://who-is-who.ua/main/page/mistalvov2008/17/354
Костел Св.Мартина з дзвіницею
Ще с.Скелівка,а точніше Фельштин,повязаний з героєм роману Гашека "Шляхами бравого вояка Швейка"-той самий Швейк.
"Швейк почав з того, що він усе ж таки мав рацію, коли йшов на Фельштин понад струмком, і він не винний, що якийсь там невідомий російський солдат утік з полону і купається в ставку, повз який він, Швейк, мусив іти, бо це ж був його обов'язок як квартир'єра йти найкоротшою дорогою на Фельштин. "
У 2007р за авторством львівського митця Андрія Дацка,в центрі села(колишня площа Ринок) відкрили трьохметровий бетонний памятник вояку Швейку.
Швейк віддає честь
В зелені парку,на західній околиці села, захована ще одна стара споруда - рожевий панський палац,зведений у 17-18ст.
Палац/диспансер
В 2-ох поверховій будівлі, яка є історичною пам’яткою місцевого значення зараз знаходиться стаціонарне відділення протитуберкульозного диспансеру.
До першої світової війни будинок був панським палацом і належав панам Катинським, Ґрузльовим, Шулковським. В міжвоєнний період приміщення використовувалось для потреб наймолодших слухачів богословних студій при єзуїтському ліцеї м.Хирова. Після другої світової війни до 40-х років в будинку дислокувався загін НКВС МДБ. В 50-х роках в будинку функціонувала психічна лікарня, а згодом - туб лікарня, яку в 60-х роках реорганізували в міжрайонний протитуберкульозний диспансер.
Палац у Скелівці
З 2002 року установа отримала статус самостійної юридичної установи обласного підпорядкування під назвою Старосамбірський протитуберкульозний диспансер.
Палац/диспансер