Осінь у Майдані
Тааак, дорога тут не є,але це всього нічого,в порівнянні з шикарними краєвидами.Особливо восени,особливо сонячного дня. А дорогу потроху прокладають-ремонтують,тож у недалекому(далекому?) майбутньому повноцінна цивілізація добереться і сюди,з усіма своїми благами: готелями,сувенірами,шумом та галасливими паломниками... Тож варто поспішати,якщо ви більше цінуєте тишу,а не "марджанджу".
П.С. Село й на даний час є туристично привабливим-тут розміщений дитячий табір та декілька приватних баз відпочинку.
Панорама з р.Рибник
Панорама з р.Рибник-2
Щодо архітектури: в селі Майдан можна оглянути дерев*яну церкву,неоготичний костел (готель-будинок відпочинку),віллу, камінну піч-плавильню та старий цвинтар. Ще кажуть зберігся старий палац,піпсований до невпізнання перебудовою. Все це приправляємо атмосферністю навколишніх видів та насолоджуємося мандрівочкою.
Бездоріжжя компенсується краєвидами
Фото
Жовтнева палітра
Природа,крім загальних краєвидів,доповнює повноту картинки двома річечками: Рибник та Рибник Зубриця та шикарною скелею Опалиця(?),що височить над однією із них. Місця для відпочинку кращого й не треба.
Пастораль
Скеля Опалиця(?) над р.Рибник Зубриця
Рибник Зубриця та її береги
Майдан - село Дрогобицького району Львівської обл. Засноване поселення в 1453 р. З села розпочинається туристичний маршрут протяжністю 28 км. по Середньому хребту. Село простягається гірською ущелиною вздовж річки. В Майдані є мисливське господарство, що займається розведенням зубрів,на територію якого у 2009р. завезли 11 особин з Австрії, Німеччини і Польщі. Станом на поч. 2018р. поголів'я збільшилося до 33 тварин.
Рибник Зубриця та її береги-2
Осіннє
Золото
Колись у селі працювала одна з найдавніших у Східній Галичині плавильня металу. Плавильня складалася з однієї печі, трьох гамарень та кузні, у яких виготовляли цвяхи. Щороку плавильня давали бл. дев'яти тонн литого заліза, що становило більш як десяту частину всього, що виплавляла Східна Галичина за того часу. Згодом тут виробляли бляху та залізне знаряддя. Деякий час вона була власністю держави. На сьогодні збереглися залишки доменної печі 1814 р. Фото
Фото-2
Типово осіннє
Храм,який так і не став святинею - велична та красива споруда,що мала бути костелом. Будівництво ініціював інженер залізниці,що проживав поруч у віллі (теперішнє лісництво). В той час у Майдані жило 364 поляки і за їх кошти та кошти залізниці протягом 1936 (?)-1938рр. був споруджений костел. Та коли будівництво завершили і збиралися освятити храм, прийшли комуністи. Тож у костелі так і не відбулося жодної служби. Його переобладнали під будинок відпочинку «УкрЗахідПроектРеставрації», тут навіть діяв ресторан. У 1980 р. будівлю знову переобладнали, але вже під готель на 3 поверхи. Останні роки храм стоїть зачиненим та помалу руйнується.
Типово осіннє-2
Церква Успіння Прсв.Богородиці (1939р.) з дзвіницею
Храм та дзвіниця на кладовищі
В кін. XIXст.- поч. XX ст. лісові угіддя в окрузі належали Йохану Лієбігу, а з 1918 р. він став власником Майдану. Його батько, германський підприємець і магнат текстильної промисловості, засновник товариства «Ян Лієбіг і Ска» в друг. пол. XIX ст. володів лісовими угіддями в околицях Майдану, Рибника, Верхнього Синьовидного. Товариство займалося серед іншого промисловою переробкою деревини. В 1929-1930 рр. спілка «Godulla» викупила частину власності Й. Лієбіга. Для покращення транспортування лісу було збудовано залізницю Верхнє Синьовидне - Майдан протяжністю 33 км., три станційні будівлі спілки «Godulla» в яких знаходилися бюро фірми, склади, та житло для працівників. Залізниця не збереглася, залишився лише слід. А от дві будівлі, зведені перед Другою Світовою війною, збереглися. Це палац де проживав директор фірми, та вілла-палац для керівництва де проживав інженер К. Вілімовські.
Костел Св.Анни (1938р.)
Коли архітектура й природа в гармонії
"Щось" на території храму-готелю
В інтер*єрі-камін
Дерев’яна одноповерхова споруда з великою мансардою розташована трохи нижче костелу. Вхід прикрашений портиком, що спирається на чотири білі колони. Будинок стоїть на кам’яному фундаменті. З тильної сторони палацу-вілли знаходиться простора літня тераса, що завершується сходами які спускаються в сад. В мансарді великий затишний балкон. Споруджено палац в 1936 р., про що свідчить вибитий на фундаменті зліва від входу напис «1936». Зараз в будинку знаходиться майданське лісництво. Будинок де проживав персонал залізниці не зберігся.
Хол готелю? Ресторану? Точно не костелу
Не всюди стан задовільний
Сходи
Кімнати - ліворуч,кімнати - праворуч
Палац, де проживав директор фірми стоїть під горою у дубовому гаю, на території дитячого табору. Мурований з цегли, з галереєю на колонах, двоповерховий та з прибудовою у три поверхи. У будинку проведені будівельні роботи, від чого палац втратив автентичність.
Із вікна храму
Із вікна храму-2
Із вікна храму-3
Глибше занурюватися у село ми не ризикнули-доїхали до костелу і "дали стоп",оскільки й без того дорогою сюди декілька разів хотілося завернути. Тож спаскудженого ремонтом палацу не побачили. А от вілла-лісгосп і взагалі мало чим виділяється від типових для цього району (Трускавець, Дрогобич,Стебник) дерев*яних садиб,тож поглиблено оглядати її я також не став.
Будинок творчості "Реставратор"
Двері-шик!
Тил споруди
А через два тижні ми відвідали ще один Майдан,але це вже інша історія)!
Осінь пасує неоготиці. Чи навпаки..
Вулиця
Торговий центр
