Маєток у Качанівці. Ч.1
Не знаю,як тут влітку, чи на яке свято. Або ж погожими днями золотої осені. А взимку тут тихо,заспокійливо-тихо та затишно,без напливу людей,шумних компаній на галявинах та понад озером і гавкотіння собак(я думаю що й такий фактор присутній),- природа і архітектура,архітектура та історія,історія,яка вже обросла легендами. А через тиждень в Качанівку завітає весна..
Георгіївська церква (1817-1827рр.)
Маршруткою із Ніжина,через містечко Ічня,-саме так я сюди добирався,бо ж попередньо доїхав із Києва у Ніжин,на огірочок подивитись). Вибратися із Качанівки буде важче,аніж потрапити туди,оскільки не всі маршрутки повертаються тим самим шляхом,тож вже біля 14.30 (орієнтовно),вам варто починати хвилюватись,або ж,як мінімум-чекати при дорозі навпроти пілонів в*їздної брами. Мені пощастило,-дочекався. А ходять слухи (інфоджерело-працівники музею),що автобус може і не їхати(ну,може у водія справи вдома.чи ще чомусь).
У стилі ампір
Храм Георгія Хозевіта-фамільна усипальня Тарновських
А що гарно там,то вже гарно! Навіть без зелені та цвіту. Хоча,як для мене,то чомусь різноманітні садиби та замки більше мені імпонують та приваблюють в оточенні жовто-багряних барв,тобто восени.Особливо коли та осінь картинно-правильна,з усіма витікаючими: погодою,барвами та звуками.
Хрестоподібна + ризниця + хрещальня
Корівник (сер.19ст.)
Наприк. XVIII - поч. XX ст. поширилось будівництво палацово-паркових комплексів. Будівництвом палаців займалися кращі архітектори епохи,обиралися особливо мальовничі місця.
Започаткування будівництва архітектурного ансамблю та паркової зони в Качанівці відноситься до періоду 70-х рр. ХVІІІ ст., коли садиба належала графу П.О. Румянцеву-Задунайському. На його замовлення архітектором К. Бланком був розроблений проект палацу,тоді ж було закладено сад, що поклав початок тому чудовому парку, яким так славилась Качанівка пізніше. Будівельними роботами керував зодчий М. МосцепановКорівник з коровлонами(!)
Будинок управителя (кін.19ст.)
У 1808 р. Рум’янцев продав садибу поміщику Г.Я. Почеці, після смерті якого маєток успадкував син дружини від першого шлюбу Г.С. Тарновський, і 70 років садиба належала вже його родині.
На час будівництва садиб XVIII-XIX ст. склалася характерна для епохи класицизму схема побудови садибних комплексів: головний дім, об’єднаний флігелями, і великий парадний двір з парком. Під час планування парку М. Мосцепанов використовував стильові напрямки, притаманні садово-парковому мистецтву того часу: регулярний англійський парк - біля головної частини садиби, і ландшафтний - на віддалі від архітектурного ансамблю. Частина парку, оточена системою великих і малих ставків, розкривала просторові пейзажі та романтичні краєвиди, доповнені архітектурою «малих форм». Головна вісь ансамблю - широка алея від палацу до церкви. Друга вісь - перпендикулярна до головної.Фасад будинку управителя
Фото
Каретний сарай (1898-1902рр.)
Ансамбль формувався протягом тривалого часу. Завершення цього процесу припало на період господарювання В.В. Тарновського (молодшого). За час володіння Тарновськими палац пережив п’ять будівельних циклів.
Доведений до межі розорення В. Тарновський (молодший) в 1897 р. був змушений продати садибу «цукровому королю», мільйонерові П.І. Харитоненку,а той в свою чергу розгортає роботи по перебудові, ремонту та влаштуванню споруд центральної частини садиби. Перебудова відбувалася в притаманному для кін. XIX - поч. XX ст. стилі неокласицизму. В такому завершеному вигляді і збереглися до нашого часу пам’ятки комплексу."ХЗ" будівля
Будинок садівника (1903-1905рр.)
Оригінальний будиночок
Фото
Після смерті П. Харитоненка в 1914 р., Качанівка переходить у власність його доньки Олени, яка фактично і являлась останньою власницею садиби. В 1918 р. садиба була націоналізована. В Інвентарі за 1918 рік перераховано наступні садибні споруди: дім господарів (палац), два флігелі, електрична та водонапірна станції, корівник кам’яний, сарай каретний кам’яний, оранжерея, альтанка кам’яна, телятник дерев’яний, дім для службовців кам’яний двоповерховий, конюшня кам’яна, огорожа при в’їзді на парадне подвір’я та біля церкви, будинок поруч електростанції, сарай дерев’яний, дві дерев’яні льодовні, амбар дерев’яний.
Залишки муру
Корівник,свинарник,стайня або й інша споруда
Головна алея
З квітня 1925 р. до Качанівки з Ніжина переводять дитяче містечко, де нараховувалось до 500 дітей-сиріт. Під час німецької окупації в маєтку розміщувалась школа військово-прикладного виховання для дітей німецького походження з України, з лютого 1944 по 1945 рр. - госпіталь для військових, а в 1953 р. - тубсанаторій.
24 листопада 1981 р. Качанівка була оголошена Державним історико-культурним заповідником. У лютому 2001 р. заповіднику надано статус національного.
Будівля електростанції (1898-1902рр.)
Будинки електротехніка та механіка(?)
Тильна сторона будівлі південного службового флігеля
Пам*ятник Т.Г.Шевченку (1965р.)
Качанівський палацово-парковий ансамбль в радянський час не раз перебудовували та переплановували, що істотно змінило вигляд історичних будівель, привело до знищення їх унікального історичного вигляду. Більшість споруд ансамблю кін. ХVIII - поч. ХХ ст. втрачені за перші 50 років радянської влади. І все ж до нашого часу в колишній садибі лишилися будівлі різного призначення, величезний парк і ставки. На території заповідника відповідно до Державного реєстру національного культурного надбання знаходиться 15 будівель кін. ХVІІІ - поч. XXст., загальна територія заповідника складає 568, 63 га, з них 443, 0 га - парк, 125, 63 га - водний масив.
Скульптура "Зима" (19ст.)
Фонтан в Інтимному скверику
Безтурботні,інтимні..
Значна площа парку сприяла тому, що за принципом композиційної і функціональної єдності, його територію було поділено на 10 ландшафтних районів, які самі по собі є унікальними пам’ятками садово-паркового мистецтва. Більшість цих районів було сформовано і скомпоновано в друг. пол. ХІХ ст. всі райони різняться між собою своєрідністю рельєфу, плануванням, об’ємами і ландшафтною композицією: східний берег Майорського ставу, Майорський став, західний берег Майорського ставу, великі поляни, балка «Судине», урочище «Манджола», Великий став, торф’яне болото, заозер’я, район трьох балок. Інфо.
Альтанка М.І.Глінки (1830-ті рр.;кін.19ст.)
Одна із підпірних стін альтанки
Панорама Майорського ставу
Альтанка на пагорбі,а в пагорбі-підвал
На вершині одного із пагорбів, на території парку,розташована одна із складових палацово-паркового ансамблю,-альтанка Глінки. Глінка був частим гостем в садибі Качанівка,саме тут він провів літо 1838 р. і працював над своєю оперою "Руслан і Людмила". Нові композиції автора також досить часто вперше виконувалися в цій садибі. Пізніше господарі будинку побудували на честь Глінки альтанку, яка служила музичним салоном. Альтанка виконана у формах романтизму. Зазнала деяких змін наприк. XIX ст. Споруда з цегли, тинькована, 8-кутна в плані, дах - куполом з фігурним шпилем.Під альтанкою в товщі пагорба міститься підвал із склепінням, з декоративними нішами і внутрішньостінними сходами. Підвал має 4 дверні отвори (3 з них закладені). Перед входами -трапецієподібні майданчики, обмежені підпірними стінами, спорудженими по зрізу пагорба. Вікна та двері мають стрілчасту форму.
Дуби
Через тиждень-весна
Понтон
Гостьовий альбом палацу налічує понад 600 автографів відомих постатей, серед яких М. Врубель, М. Костомаров, П. Куліш, В. Забіла та ін.
Садиба допомогла І. Рєпіну створити його найвідомішу картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».Тут був обід (мій!)
Парк
Парковий місток в балці «Пуста криниця» (1860-1870рр.)
Один із паркових-аркових
Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» включено до переліку 100 об'єктів, які будуть реконструйовані в межах Національної програми «Велике будівництво».
Паркові пейзажі
Паркові пейзажі-2
Дуб Довженка
Ще одне пам*ятне дерево
Тарас Шевченко у травні 1843 р., під час своєї першої подорожі по Україні, їхав з Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав одну з своїх найкращих картин - «Катерина».
В садибному парку збереглась галявина, де під віковим дубом поет спілкувався з місцевими селянами і кріпосними музиками. Неподалік височіє могила-курган художника Григорія Честахівського, товариша і духівника Т.Шевченка, який передав у Качанівку особисті речі, рукописи, художні твори Кобзаря.Огорожа заповідника
В*їзні пілони
Майорський став
Далі буде...
Георгіївська церква (1817-1827рр.)
Маршруткою із Ніжина,через містечко Ічня,-саме так я сюди добирався,бо ж попередньо доїхав із Києва у Ніжин,на огірочок подивитись). Вибратися із Качанівки буде важче,аніж потрапити туди,оскільки не всі маршрутки повертаються тим самим шляхом,тож вже біля 14.30 (орієнтовно),вам варто починати хвилюватись,або ж,як мінімум-чекати при дорозі навпроти пілонів в*їздної брами. Мені пощастило,-дочекався. А ходять слухи (інфоджерело-працівники музею),що автобус може і не їхати(ну,може у водія справи вдома.чи ще чомусь).
У стилі ампір
Храм Георгія Хозевіта-фамільна усипальня Тарновських
А що гарно там,то вже гарно! Навіть без зелені та цвіту. Хоча,як для мене,то чомусь різноманітні садиби та замки більше мені імпонують та приваблюють в оточенні жовто-багряних барв,тобто восени.Особливо коли та осінь картинно-правильна,з усіма витікаючими: погодою,барвами та звуками.
Хрестоподібна + ризниця + хрещальня
Корівник (сер.19ст.)
Наприк. XVIII - поч. XX ст. поширилось будівництво палацово-паркових комплексів. Будівництвом палаців займалися кращі архітектори епохи,обиралися особливо мальовничі місця.
Започаткування будівництва архітектурного ансамблю та паркової зони в Качанівці відноситься до періоду 70-х рр. ХVІІІ ст., коли садиба належала графу П.О. Румянцеву-Задунайському. На його замовлення архітектором К. Бланком був розроблений проект палацу,тоді ж було закладено сад, що поклав початок тому чудовому парку, яким так славилась Качанівка пізніше. Будівельними роботами керував зодчий М. МосцепановКорівник з коровлонами(!)
Будинок управителя (кін.19ст.)
У 1808 р. Рум’янцев продав садибу поміщику Г.Я. Почеці, після смерті якого маєток успадкував син дружини від першого шлюбу Г.С. Тарновський, і 70 років садиба належала вже його родині.
На час будівництва садиб XVIII-XIX ст. склалася характерна для епохи класицизму схема побудови садибних комплексів: головний дім, об’єднаний флігелями, і великий парадний двір з парком. Під час планування парку М. Мосцепанов використовував стильові напрямки, притаманні садово-парковому мистецтву того часу: регулярний англійський парк - біля головної частини садиби, і ландшафтний - на віддалі від архітектурного ансамблю. Частина парку, оточена системою великих і малих ставків, розкривала просторові пейзажі та романтичні краєвиди, доповнені архітектурою «малих форм». Головна вісь ансамблю - широка алея від палацу до церкви. Друга вісь - перпендикулярна до головної.Фасад будинку управителя
Фото
Каретний сарай (1898-1902рр.)
Ансамбль формувався протягом тривалого часу. Завершення цього процесу припало на період господарювання В.В. Тарновського (молодшого). За час володіння Тарновськими палац пережив п’ять будівельних циклів.
Доведений до межі розорення В. Тарновський (молодший) в 1897 р. був змушений продати садибу «цукровому королю», мільйонерові П.І. Харитоненку,а той в свою чергу розгортає роботи по перебудові, ремонту та влаштуванню споруд центральної частини садиби. Перебудова відбувалася в притаманному для кін. XIX - поч. XX ст. стилі неокласицизму. В такому завершеному вигляді і збереглися до нашого часу пам’ятки комплексу."ХЗ" будівля
Будинок садівника (1903-1905рр.)
Оригінальний будиночок
Фото
Після смерті П. Харитоненка в 1914 р., Качанівка переходить у власність його доньки Олени, яка фактично і являлась останньою власницею садиби. В 1918 р. садиба була націоналізована. В Інвентарі за 1918 рік перераховано наступні садибні споруди: дім господарів (палац), два флігелі, електрична та водонапірна станції, корівник кам’яний, сарай каретний кам’яний, оранжерея, альтанка кам’яна, телятник дерев’яний, дім для службовців кам’яний двоповерховий, конюшня кам’яна, огорожа при в’їзді на парадне подвір’я та біля церкви, будинок поруч електростанції, сарай дерев’яний, дві дерев’яні льодовні, амбар дерев’яний.
Залишки муру
Корівник,свинарник,стайня або й інша споруда
Головна алея
З квітня 1925 р. до Качанівки з Ніжина переводять дитяче містечко, де нараховувалось до 500 дітей-сиріт. Під час німецької окупації в маєтку розміщувалась школа військово-прикладного виховання для дітей німецького походження з України, з лютого 1944 по 1945 рр. - госпіталь для військових, а в 1953 р. - тубсанаторій.
24 листопада 1981 р. Качанівка була оголошена Державним історико-культурним заповідником. У лютому 2001 р. заповіднику надано статус національного.
Будівля електростанції (1898-1902рр.)
Будинки електротехніка та механіка(?)
Тильна сторона будівлі південного службового флігеля
Пам*ятник Т.Г.Шевченку (1965р.)
Качанівський палацово-парковий ансамбль в радянський час не раз перебудовували та переплановували, що істотно змінило вигляд історичних будівель, привело до знищення їх унікального історичного вигляду. Більшість споруд ансамблю кін. ХVIII - поч. ХХ ст. втрачені за перші 50 років радянської влади. І все ж до нашого часу в колишній садибі лишилися будівлі різного призначення, величезний парк і ставки. На території заповідника відповідно до Державного реєстру національного культурного надбання знаходиться 15 будівель кін. ХVІІІ - поч. XXст., загальна територія заповідника складає 568, 63 га, з них 443, 0 га - парк, 125, 63 га - водний масив.
Скульптура "Зима" (19ст.)
Фонтан в Інтимному скверику
Безтурботні,інтимні..
Значна площа парку сприяла тому, що за принципом композиційної і функціональної єдності, його територію було поділено на 10 ландшафтних районів, які самі по собі є унікальними пам’ятками садово-паркового мистецтва. Більшість цих районів було сформовано і скомпоновано в друг. пол. ХІХ ст. всі райони різняться між собою своєрідністю рельєфу, плануванням, об’ємами і ландшафтною композицією: східний берег Майорського ставу, Майорський став, західний берег Майорського ставу, великі поляни, балка «Судине», урочище «Манджола», Великий став, торф’яне болото, заозер’я, район трьох балок. Інфо.
Альтанка М.І.Глінки (1830-ті рр.;кін.19ст.)
Одна із підпірних стін альтанки
Панорама Майорського ставу
Альтанка на пагорбі,а в пагорбі-підвал
На вершині одного із пагорбів, на території парку,розташована одна із складових палацово-паркового ансамблю,-альтанка Глінки. Глінка був частим гостем в садибі Качанівка,саме тут він провів літо 1838 р. і працював над своєю оперою "Руслан і Людмила". Нові композиції автора також досить часто вперше виконувалися в цій садибі. Пізніше господарі будинку побудували на честь Глінки альтанку, яка служила музичним салоном. Альтанка виконана у формах романтизму. Зазнала деяких змін наприк. XIX ст. Споруда з цегли, тинькована, 8-кутна в плані, дах - куполом з фігурним шпилем.Під альтанкою в товщі пагорба міститься підвал із склепінням, з декоративними нішами і внутрішньостінними сходами. Підвал має 4 дверні отвори (3 з них закладені). Перед входами -трапецієподібні майданчики, обмежені підпірними стінами, спорудженими по зрізу пагорба. Вікна та двері мають стрілчасту форму.
Дуби
Через тиждень-весна
Понтон
Гостьовий альбом палацу налічує понад 600 автографів відомих постатей, серед яких М. Врубель, М. Костомаров, П. Куліш, В. Забіла та ін.
Садиба допомогла І. Рєпіну створити його найвідомішу картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».Тут був обід (мій!)
Парк
Парковий місток в балці «Пуста криниця» (1860-1870рр.)
Один із паркових-аркових
Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» включено до переліку 100 об'єктів, які будуть реконструйовані в межах Національної програми «Велике будівництво».
Паркові пейзажі
Паркові пейзажі-2
Дуб Довженка
Ще одне пам*ятне дерево
Тарас Шевченко у травні 1843 р., під час своєї першої подорожі по Україні, їхав з Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав одну з своїх найкращих картин - «Катерина».
В садибному парку збереглась галявина, де під віковим дубом поет спілкувався з місцевими селянами і кріпосними музиками. Неподалік височіє могила-курган художника Григорія Честахівського, товариша і духівника Т.Шевченка, який передав у Качанівку особисті речі, рукописи, художні твори Кобзаря.Огорожа заповідника
В*їзні пілони
Майорський став
Далі буде...