Тустань. Осінній спогад

[neo7777vitaha]

 Спогад про цей чудовий день,прекрасне місце,найрідніших людей поряд..Це надовго. Тустань.



Минаю я, було, долини, й гори,
і моря гучного непевнії простори,
чужі краї обступлять навкруги,
захопить ніч; на горах чорні тіні,
на морі хвилі, тумани в долині
 здаються наче справді вороги.І


ІІ


ІІІ


І серце, хоч і звикле до блукання,
до чужини, до вічного змагання,
чогось, бувало, плаче в тій порі,
немов дитина, в темряві забута,
немов людина, у тюрму замкнута,
 аж поки очі не знайдуть зорі, -IV


V


VI


тоді затихне плач… І я дивую,
чим серце втішилось? - що золотую
маленьку цяточку вгорі знайшло?
Та що ж йому по тім далекім світі?
 Він, може, сам давно погас в блакиті,
  поки сюди те проміння дійшло,VII


VIII


IX


погас отак, як тії мрії перші,
як молоді думки, давно померші,
що розбудили вперше дух в мені…
Так що ж! нехай те все давно минуло,
 а серце любить, поки не заснуло
  те світло, що живе і без зорі.
                                     «Минаю я, було, долини, й гори…» (1901р.)
                                                                              Леся УкраїнкаX


XI


XII


Ну що ж тут писати? Писав вже отут,тож теперечки-лише знимки та запозичений вірш..
XIII


XIV


XV


XVI