Потелич. Особливо храм Св.Духа
Чудове місце.. У моєму персональному списку атмосферних місцин посідає своє чільне,заслужене місце,поряд із Червоногрудом та Жовквою (так,це одне з моїх улюблених міст). Сюди хочеться приїхати,аби просто посидіти на пагорбі,споглядаючи вниз на село та смакуючи при цьому власноруч зібраним й завареним трав*яним чаєм.
Про Потелич я вже писав отут . Давно це було,ще до того,як храм визнали світовою спадщиною ЮНЕСКО. Помітних вагомих змін у вигляді храму від цього часу не надто багато,- ото хіба навколо церкви виклали кам*яну доріжку,та з*явились місця,підготовлені (я так думаю) до заміни пошкодженого гонту. Під навісом біля храму зберігається стос нового гонту. Ото й ніби все..
Ставки на річці-Теличці
Одна із сторожових веж на куті храмового комплексу
Цього разу вийшло зовсім спонтанно: їхали у Жовкву,-погуляли у Раві-Руській,а пообідали вже в Потеличі (та від Рави можна шапкою докинути:). Це ми так від дощу утікали,та капосні хмари нас таки в Потеличі наздогнали і трішки покропили,що не завадило вдосталь нагулятись-намилуватись і на зворотньому шляху таки заїхати у Жовкву. На каву і вечірню прогулянку.
Панорама з пагорба
Панорама з пагорба-2
Старі хрести перед фасадом
Вісім років тому,в ці романтичні часи поїздок на максі-скутері,моя майбутня дружина озвучила,що було б чудово повінчатись у цьому затишному чудовому храмі.. Мрія не збулася,можливо вона була просто хвилинним бажанням,але ми не раз опісля про це згадували. А цього разу ми тут вже вчотирьох, - двоє наших маленьких мандрівників Давидко та Даринка звичайно ж поряд).
Церква Святого Духа (1502р.)
Храм та дзвіниця
Дзвіниця церкви Св.Духа
Піднявся на дзвіницю-звідти нічого нового не набачив,але новий непоганий ракурс храму таки "нащупав". А внизу,під дерев*яним шатром,ховаючись від дощику,дружина розкладала нам обід (малюки поїли в автомобілі).
Церква Святого Духа включена у список світової спадщини ЮНЕСКО
Тильна сторона святині
Фото
До церкви Св.Трійці та костелу Св.Станіслава цього разу вирішили не йти,а натомість піднялись до монументу пам*яті,звідки пройшовшись пагорбом вийшли на місцину,з якої відкривається чудова панорама села. І храми видно.
Братська могила радянських воїнів ( 1976р.)
Монумент в оточенні зелені
Примарне розп*яття
Пейзажі-типове Розточчя. Ви запитаєте,- а як виглядає Розточчя? А от так, як в Потеличі й виглядає! Зелень,сюрчання коників та кузьок.. Малеча ловить у траві якусь невідому дрібну живність. Ідилія.
Аж допоки в ситуацію не втрутився бісовий кліщ,що повзаючи по мені,наче запитував : "А чи все так безпечно,як ви собі нафантазували?". Але ж у кожній казці є й негативні персонажі).
Панорама з видом на село
Костел Святого Станіслава (1826р.)
Церква Святої Трійці (1936р.)
Про Потелич я вже писав отут . Давно це було,ще до того,як храм визнали світовою спадщиною ЮНЕСКО. Помітних вагомих змін у вигляді храму від цього часу не надто багато,- ото хіба навколо церкви виклали кам*яну доріжку,та з*явились місця,підготовлені (я так думаю) до заміни пошкодженого гонту. Під навісом біля храму зберігається стос нового гонту. Ото й ніби все..
Ставки на річці-Теличці
Одна із сторожових веж на куті храмового комплексу
Цього разу вийшло зовсім спонтанно: їхали у Жовкву,-погуляли у Раві-Руській,а пообідали вже в Потеличі (та від Рави можна шапкою докинути:). Це ми так від дощу утікали,та капосні хмари нас таки в Потеличі наздогнали і трішки покропили,що не завадило вдосталь нагулятись-намилуватись і на зворотньому шляху таки заїхати у Жовкву. На каву і вечірню прогулянку.
Панорама з пагорба
Панорама з пагорба-2
Старі хрести перед фасадом
Вісім років тому,в ці романтичні часи поїздок на максі-скутері,моя майбутня дружина озвучила,що було б чудово повінчатись у цьому затишному чудовому храмі.. Мрія не збулася,можливо вона була просто хвилинним бажанням,але ми не раз опісля про це згадували. А цього разу ми тут вже вчотирьох, - двоє наших маленьких мандрівників Давидко та Даринка звичайно ж поряд).
Церква Святого Духа (1502р.)
Храм та дзвіниця
Дзвіниця церкви Св.Духа
Піднявся на дзвіницю-звідти нічого нового не набачив,але новий непоганий ракурс храму таки "нащупав". А внизу,під дерев*яним шатром,ховаючись від дощику,дружина розкладала нам обід (малюки поїли в автомобілі).
Церква Святого Духа включена у список світової спадщини ЮНЕСКО
Тильна сторона святині
Фото
До церкви Св.Трійці та костелу Св.Станіслава цього разу вирішили не йти,а натомість піднялись до монументу пам*яті,звідки пройшовшись пагорбом вийшли на місцину,з якої відкривається чудова панорама села. І храми видно.
Братська могила радянських воїнів ( 1976р.)
Монумент в оточенні зелені
Примарне розп*яття
Пейзажі-типове Розточчя. Ви запитаєте,- а як виглядає Розточчя? А от так, як в Потеличі й виглядає! Зелень,сюрчання коників та кузьок.. Малеча ловить у траві якусь невідому дрібну живність. Ідилія.
Аж допоки в ситуацію не втрутився бісовий кліщ,що повзаючи по мені,наче запитував : "А чи все так безпечно,як ви собі нафантазували?". Але ж у кожній казці є й негативні персонажі).
Панорама з видом на село
Костел Святого Станіслава (1826р.)
Церква Святої Трійці (1936р.)