Красноїльськ маланкує.Ч.3: neo7777vitaha

neo7777vitaha

Красноїльськ маланкує.Ч.3

Nov 14, 2019 20:04

Ну,добрався я зрештою(після 2-ох частин розповіді) до центру селища. Допоки громада та творчі колективи(чи колективи народної творчості,ггг) готувались до виступу,я обійшов будівлю селищної ради та й побачив цікавенький архітектруний ансамбль.

Стара церква Різдва Іоанна Предтечі має виразні риси оборонної архітектури. Дзвіниця схожа на оборонну вежу, а невеликі вікна на бійниці. Такими храмами багата Південна Буковина. Румунські джерела датують освячення старої церкви червнем 1792 р. і згадують її засновників, боярина Александру Ільшчі та його дружину Анну. Ця церква була реставрована у 1832р. І. Ільшчі. Протягом років віруючі села прикрашали церкву цінними речами: срібними хрестами, іконами, іншим культовим начинням. В Красноїльському храмі зберігається високошанована серед православних ікона «Життєдайне джерело». Біля ошатних воріт церковного двору - каплиця під ґонтовим дахом.
Духовний центр селища

Панорама

Храм Різдва Іоанна Предтечі (1792р.)

Домінантою комплексу являється новий великий мурований хрещатий в плані з масивною банею над навою та трьома баштами над бабинцем. Семикупольна церква Покрови, зведена протягом 1989-1991рр.за проектом архітекторів Т. Папашчіуця та А. Боєску.
В наві цього храму зберігається Красноїльська ікона Божої Матері, написана у 50-ті рр. ХХ ст. іконописцем Смирновим - переселенцем з Росії, який створив її для православної родини Андронників, які в свою чергу подарувати її друзям з бідної родини Митриків. Вперше ікона «заплакала» у 1995 р. Старий Іоанівський та новий Покровський храми

Музей під гонтом

Вівтар нового храму

На території храмового подвір’я у старовинній хаті під гонтом розташований етнографічний музей, створений у 1999 р.
Фото

Найстаріша споруда Красноїльська

Церква оборонного типу

Тим часом на сцені почалось шоу ( в кращому розумінні цього слова). Маланкарі з усіх кутів Красноїльська зібрались біля площі(так як площа була забита глядачами),щоб позмагатись своїми художніми виступами та талановитими учасниками дійства. І справді,їм це вдавалося на славу-публіка була задоволена,підігріта вигуками та різноманітними енергійними рухами молодь(і не тільки) шалено підтримувала колективи. І все було чудово та кольорово,салютово і феєрично,тільки ж, курва, я (і мої супутниці) нічогісінького не розуміли,оскільки розмовляли там (і сільський голова,звісно ж). І де це ми....? Ааа,в Україні, Чернівецька область. Так,біля самісінької границі,- це я до того,якщо хтось забув.
Вечірнє

Перед виходом на сцену

В процесі виходу на сцену

Ок,румунська додавала колориту і якщо не акцентуватись на тому (тобто,якщо не принципово що там гукають люди- " Урсу" чи "Ведмідь")-то веремія вельми таки захоплива.
На сцені

Танці-співи

Співи-танці

Костюмовані персонажі(як я вже описував у попередніх частинах) ідучи вулицями села ( в основному центральною) розігрують певні дійства: ходу царів, приборкання ведмедів, танці циган, а також ричання,гарчання,валяння,куріння та випивання. І все це під клацання фотиків, бігання гостей і представників медіа, хіхікання, споглядання і просто мовчазного споглядання та супроводження..
Сопілка!

Барабани!

Торохкало!

А з настанням темряви обіцялась справжня казка! Я собі так гадаю,та на жаль,добратись у Чернівці поночі було б вельми проблематично,тому викликавши автомобіль(який привіз нас сюди),ми повернули від центру села у напрямку виходу з нього.
І поклони...

Поклони!

Діди

Шкода було лише,що не вдалося побачити легендарних "крилатих" ведмедів із кутів Дял та Тражани. Але що це? Невже таки-ТАК!? Через величезні габарити та велику вагу ці симпатяги рухались надто повільно, з періодичними перепочинками та "перекурами",тож в той час,коли інші колективи вже встигли й виступити,наші "крилатики" лише поважно прямували у напрямку центру села.
Це було шедеврально!
Царенята (бо маленькі!)