Черкаси. Історія та легенди
Місто відоме з XIII ст. і за час свого існування відіграло певну роль в історії всієї України. Було осередком формування Козаччини, мешканці міста брали безпосередню участь в Хмельниччині та Коліївщині. Зростання міста, після отримання статусу обласного центру, призвело до перетворення його у великий промисловий центр і головний культурний осередок цілого регіону.
Черкаси.
Фото
Гіперболоїдна вежа Шухова (1914р.)
З міських легенд:
В СРСР була традиція: на відкритті кожного мосту офіційно забивати останню заклепку з золота. Ходить легенда, що і на дамбі в Черкасах є золота заклепка. Почалась історія у часи правління Хрущова. На урочисте відкриття мосту повинен був приїхати сам генсек. Саме до його приїзду робочі підготували театральну постановку - досвідчений працівник вбиває останню золоту заклепку в міст. Але перед приїздом керівництва було прийнято рішення робочого поміняти на партійного секретаря, який хотів заслужити перед начальством підвищення. Хрущов так і не приїхав. Через це партійний працівник на межі нервового зриву вирішив без команди забити заклепку, але з недосвідченості промахнувся і впустив золото в Дніпро. Нервового товариша одразу ж відвели працівники КДБ. В результаті позолотили звичайну сталеву заклепку. Про цю подію доповіли Микиті Сергійовичу, який промовив "Прийде час, і ми будемо робити із золота не тільки заклепки, але й унітази!". З часом позолота на заклепці потьмяніла і стерлася.Фонтан біля водоканалу
Дерев*яна пара
Сантехнік при вході в будівлю водоканалу
Перша достовірна згадка про Черкаси міститься в українському письмовому джерелі - Густинському літописі й датується 1305 р. У літописі Черкаси згадуються як уже існуюче місто в ряду інших українських міст - Києва, Канева, Житомира та Овруча. Офіційним роком заснування Черкас вважають 1286р.
Замріяний равлик із лотосом(?)
Свято-Михайлівський кафедральний собор (1994-2002рр.)
Найвищий православний храм України (74м.)
З міських легенд:
Раніше черкаський "Дніпро" грав з відомими футбольними клубами, і в Черкаси часто приїжджали різні команди. Одного разу "Дніпро" здобув перемогу над московськими футболістами. А легенда розповідає причину цієї перемоги. Напередодні матчу два гравці з команди-противника вирішили відпочити в одному з ресторанів Черкас. Вони не очікували серйозної гри від провінційного "Дніпра". У ресторані їм склали компанію дві черкащанки.
Після посиденьок компанія вирішила продовжити спілкування в більш інтимній домашній атмосфері. Опинившись удома, дівчата запропонували чоловікам залізти в льох і дістати вина. Коли футболісти опинилися в приміщенні, підступні дами зачинили за ними люк. Випустили гравців лише вранці перед самою грою. Зрозуміло, що після ночівлі у погребі зірки футболу грали погано)).
Ну це таки брєєєд!!(від себе)."Дещо"(?) біля храму
Пам'ятник зруйнованим храмам біля меморіальної каплиці
Пам'ятник жертвам Чорнобильської трагедії
Для захисту від ворогів у Середньовіччі в Черкасах збудували дерев'яний замок. Донині відомостей про фортецю не залишилося, але теоретично він стояв на місці сучасного Будинку природи. Історики знайшли документ 1552 р. «Опис Черкаського замку». Згідно з ним, найдавніша частина твердині розміщувалася зовсім близько біля Дніпра, на невеличкому підвищенні. При цьому більшість міських будинків стояла вище від укріплень. Замок був порівняно малий - 65 х 36 м. і мав овальну форму. Його збудували із тесаних соснових колод, обмазаних глиною, тому зовні він був схожий на мурований. Мав чотири вежі, три з яких високо здіймалися над стінами. В центрі стояв будинок міського старости, церква, казарми, стайні та пороховий льох.
Крім основного замку в центрі міста згодом звели ще один. Нині на тому місці - Пагорб Слави. Нову твердиню будували три роки. Її розміри 90 х 55 м. Місто було обгороджено дубовим частоколом. Цікаво, що в давнину Черкаси були значно більшими за площею, ніж нині. Місто простягалося вниз за течією Дніпра і охоплювало гирла всіх південних приток Дніпра,а Домонтов, Мошни, Кременчук, Лебедин у той час були чимось на зразок передмість. Центральний вхід в Соборний парк
Будинок ЦНТЕІ
Міський центр ДЮТ / жіноча гімназія (1902-1906рр.)
З міських легенд:
За однією з міських легенд, практично всі Черкаси можна пройти під землею. Основний вхід діаметром бл. 3 м. розташований в центральній частині міста. По всьому тунелю є 4 кімнати зі сходами, що ведуть на поверхню: у районі залізничного вокзалу, РАЦСу, Будинку природи та Соборного парку. За чутками, у різних кімнатах глибина залягання труби становить від 4 до 8 поверхів під землею. Крім основних кімнат, по всьому тунелю є невеликі ніші розміром приблизно 2 х 2м. За офіційною версією, це недобудована зливова каналізація.
Ходять чутки, що тунель під містом - це недобудоване метро,але для метрополітену діаметр 3 м. замалий, тому ця версія малоймовірна. Також є версія, що тунель споруджували для евакуації політпрацівників. Адже труба проходить поруч з усіма партійними будівлями. Будівництво зупинилося якраз після розпаду Союзу. Справжнє призначення цього тунелю і зараз не відоме.В сірих тонах..
.. та в патріотичній розфарбовці
Обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді / садиба (поч.20ст.)
Тільки-но перші жителі укріпитися в новому місті, як невблаганна доля змусила їх стати взірцем героїзму та волелюбності, здавна притаманної українцям. У Середні віки до укріпленого поселення на дніпрових кручах сходилися всі ті, хто потребував прихистку, тікаючи від жорстоких панів. Уже в 15 ст. побіля Канева та Черкас виникли перші в Україні козацькі селища, а Черкаси невдовзі стали столицею гетьмана.
Не варто забувати і про те, що вигідне розташування Черкас на березі Дніпра завше сприяло торгівлі, економічному зростанню. У дніпровських водах курсували торговельні човни, а щедра природа Черкащини забезпечувала місцевим жителям рясні урожаї, а також місця для риболовлі та полювання. Палац культури "Дружба народів"
Пам*ятник Б.Хмельницькому
Пам'ятник В.Симоненку
У 1536 р. населення Черкас і Канева повстало проти свавільної литовської влади. Останньою краплею терпіння черкасців стали грабунки під проводом міського старости Тишкевича, який не лише забирав майно та землі, але й забороняв будь-які ремесла, торгівлю. Войовничість черкасців - не дивина, якщо врахувати, що дев’ятеро з десяти жителів міста були козаками або їхніми родичами! Та найбільшої слави Черкаси здобули під час Національно-визвольної війни Б.Хмельницького. Саме їм судилося стати центром опору, полковим містом героя війни М. Кривоноса. До речі, в ті часи у документах Російської імперії «черкасами» почали називати всіх українських козаків.
У 18 ст. Черкаси активно долучилися до чергового повстання, яке отримало назву «Коліївщина» . У місті успішно діяв загін на чолі із С. Неживим.Будинок грабаря Щербини (1892р.)
Міський Палац одружень.Тил
Фото
З міських легенд:
Будь-який опір владі в часи СРСР викорінювався на початковому етапі і ретельно приховувався. Подейкують, що в Черкасах одного разу розгорівся справжній бунт. Почалося все з того, що міліціонер на мотоциклі збив дитину і одразу повіз її в лікарню. Очевидці, з незрозумілих причин, вирішили, що працівник МВС поїхав ховати труп дитини. Вони стали агітувати народ. Насамперед свідки пішли в пивну, де сп'янілі чоловіки з готовністю вийшли на вулицю. Чоловіки захопили декілька тролейбусів, перекрили вулиці і влаштували мітинг, під час якого критикували владу і самого Брежнєва.
Для нейтралізації протестантів відправили курсантів пожежного училища на автоцистернах, які поливали водою розбурхану юрбу. За однією з версій, курсантів стали ловити і по-звірячому бити. За другою версією, бунт закінчився мирно, до народу вийшов представник влади, пояснив ситуацію і переконливо попросив обурений натовп розійтися.Макет споруди
Академічний театр ляльок
Будинок повітового лісничого / театр ляльок ( 80-ті рр.19ст.)
У 17 ст. поруч із черкаським замком був центральний майдан, де проходили ярмарки. Незабруковані вулиці вільно петляли між дворами, обгородженими тином. Усі двори мали довільну форму та розмір. Забудова була одноповерховою, а над нею височіли три дерев'яні церкви. Кам’яних споруд у місті майже не зводили. З 1797 р. Черкаси були повітовим містом Київської губернії, що спонукало міську адміністрацію обговорити нову програму забудови. Генеральний план міста у 1815 р. склав відомий російський архітектор В. Гесте. Він запропонував зробити рівні прямокутні квартали, уздовж довшої сторони яких розмістити по п'ять будинків, а вздовж коротшої - по три. На той момент уся територія міста складалася з 952 геометрично правильних ділянок.
Головною вулицею тривалий час був Хрещатик, але згодом це звання отримала вулиця (а нині - бульвар) Шевченка, що з 18 ст. й донині спромоглася видовжитися ледь не вдвічі. Спеціалізована школа I-III ступенів № 17 / жіноча гімназія А.В. Самойловської (1957р.)
Обласний художній музей / міськом КПУ (1950-ті рр.)
Дитяча художня школа / єврейська гімназія (1910р.)
З міських легенд:
Легенда про поліцейську будівлю на вул. О.Дашковича. Старожили називали цю будівлю "Карлуха". Колись там був Соснівський райвідділ міліції. Сьогодні ж на ньому висить скромна табличка, де вказано, що в цій будівлі розміщувалися правоохоронні органи.Подейкують, що там була будівля царської "охранки", потім НКВД, а під час окупації - гестапо. Легенда говорить, що там знаходилися підвали, в яких були закатовані сотні в'язнів, починаючи з революціонерів і закінчуючи підпільниками-комуністами. Нібито, ночами з цих підвалів періодично лунали крики тих, кого там убили десятки років назад, тому одного разу, десь в 60-х, ці підвали просто замурували. У 70-х роках, під час ремонту, на території виявили два черепа. Міський Громадський банк (1914рр.)
Будівля редакції газети "Черкаський край"
Фото
Справжня окраса вулиці Хрещатик - колишня садиба грабаря Щербини. Будинок звели у 1892р.,а з 1907р. по 1912р. споруда була здана в оренду повітовому земському управлінню.Це двоповерховий цегляний будинок асиметричної побудови, виконаний у стилі неоренесансу. Фасади рясно прикрашені рельєфними оздобами, а високі вікна обрамлені спареними напівколонами. В інтер’єрі збереглися три приміщення з первісним ліпним декором. У гранчастій кімнаті стеля прикрашена арабескою та арочним фризом в арабському стилі. Збереглися оригінальні сходи на другий поверх.Зараз тут діє Палац одружень.
Обласна філармонія
Будівля філармонії
Комусь герої,а комусь-більмо в оці...
З міських легенд:
Існує легенда, що у Черкасах, недалеко від Дніпра, проживала бабуся Олена Якимівна Слюсариха. Якось, готуючись до Різдва, вона дуже втомилась, прилягла на лаві і міцно заснула. І приснився їй сон: начебто приходить до неї Тарас Шевченко і каже: "Я приніс тобі відро води", потім зник. А у відрі була чиста і прозора вода.Ранком усі Слюсарі в сімейному колі обговорили сон і вирішили: Шевченко показує на те місце, де повинна бути вода. Андрій та Василь - сини Олени, відразу взялися копати колодязь на тому місці, де стояло відро з водою. Минуло три дні, і пішла вода кришталево чиста. Андрій оголосив, що цей колодязь - колодязь Тараса. І так пішло поміж людей. Хтось помітив, що тут вода цілюща, і в це люди швидко повірили не тільки в Черкасах. На другий день після Стрітення колодязь освятили.
Чи справді вода в колодязі була цілющою - про це ніхто не міг остаточно стверджувати. Але люди вірили в лікувальні властивості води з Тарасової криниці. Минув не один десяток років. Те місце, де стояла хата Слюсарів, біля якої був "колодязь Тараса", залито водою Кременчуцького водосховища, але й тепер старожили пам’ятають про колодязь Шевченка в Черкасах з цілющою свяченою водою біля Дніпра.
Будівля НБУ
Готель "Слов*янський" (кін.19ст.)
Вежечки голубого палацу
Із друг. пол. 19 ст. в Черкасах зрозвивається промисловість. У міста з'явилися цукроварня та рафінадний завод, цегельня, лісопилка, тютюнова фабрика. Майже всі ці споруди розміщувалися якомога ближче до Дніпра - головної транспортної артерії. Дніпром перевозили і сировину, й готову продукцію, що сприяло розвиткові торгівлі. Щороку в Черкасах відбувалося аж сім ярмарків. У 1885 р. в місті було 15 фабрик і заводів, а в 1900 р. - майже три десятки. У 1912 р. через Дніпро спорудили залізничний міст, який став невід'ємною ланкою в магістралі «Одеса - Бахмач».
Протягом 20 ст. дедалі більше розширювалася Соснівка - курортний район міста. Довгий час між Соснівкою та передмістям Казбет забороняли будь-яке будівництво, не пов’язане з туризмом. В 40‑х рр. 20 ст. в місті вже працював драматичний театр, цирк, два кінотеатри, стадіон, краєзнавчий музей, 39 бібліотек і безліч робітничих клубів. У 1954 р. Черкаси стали центром наймолодшої в Україні області.Будинок Щербини / "Укрсоцбанк"
Бетонний гігант
Музей Кобзаря / будинок братів Цибульських (1852р.)
З міських легенд:
Колись біля Цукрового заводу знаходився жіночий монастир. Коли зносили цю будівлю і рили котлован, то знайшли ціле кладовище. Мовляв, там було стільки кісток, що можна було анатомію скелета людини вивчити. Ця легенда пов’язана з перебуванням у дореволюційних Черкасах достатньо чисельної громади російських старообрядців. У місті тоді функціонувало декілька храмів старовірів й зокрема на описаному місці, радше за все, знаходився жіночий старообрядський монастрир із кладовищем.Тильна сторона будівлі облдержадміністрації
Фонтан
Площа біля ТРЦ "Хрещатик-city"
Театральне життя Черкащини розпочалося 1897 р. у Золотоноші відкриттям театру у приміщенні чайної, 1904 р. театральний гурток створили в Умані. Черкаси не мали власного театру, а трупи зі своїми виставами виступали на сценах заможних жителів. Так, декілька сезонів поспіль сцену власного будинку для гастролей надавав купець Житомирський. Згодом для виступів був обладнаний цирк Фастівського, дерев'яна споруда на місці сучасного універмагу Центрального ринку. 1900 р. тут виступала М.Заньковецька. 1902 р. підприємець І. Яровий збудував театр на вул. Дубасівській (нині Хрещатик). Однак він згорів під час Громадянської війни. Вистави відбувалися на сцені Народного дому, який розміщувався навпроти входу до Центрального ринку. 1920 р. у місті розпочав роботу колектив драматичного театру ім. І. Франка. У 1933 р. група вихідців з майстерні мистецького об'єднання «Березіль» із Житомирщини створила робітничо-колгоспний театр. Він став початком нині відомого Черкаського академічного українського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка.
У місті працює Черкаська обласна філармонія створена 11 червня 1955 р.Набережна Дніпра
Набережна Дніпра-2
Вид на Пагорб Слави і Долину Троянд
З міських легенд:
За часів Хрущова було прийнято рішення про затоплення частини Черкас з метою створення водосховища. Однак через недоробки проекту вода стала застоюватися, тому надалі стали намивати пісок і зводити на ньому новий район -Митницю. Згідно з наукою кримінології, зазвичай, "неблагополучними" в кримінальному плані стають райони, які виділяються масово для побудови житла для "пролетаріату", або заселені етнічними групами, чи де дешеве житло розкуповується бідними верствами населення.Краєзнавчий музей
Свято-Троїцький кафедральний собор (1991р.)
Храм та дзвіниця
До Жовтневого перевороту 1917 р. в Черкасах було бл. 20 церков. В центрі, де зараз знаходиться Черкаська облдержадміністрація, колись був Свято-Миколаївський собор, а навколо - Соборний майдан. На найвищому пагорбі Черкас, де сьогодні знаходиться Меморіал Слави, колись стояла Свято-Троїцька церква. На Троїцькому цвинтарі діяла кладовищенська Петропавлівська церква. Крім того в Черкасах діяли старообрядницькі храми, зокрема чоловічий і жіночий монастирі. В радянський час релігійне життя в місті зазнало занепаду. Черкаси, за свідченнями, стали єдиним обласним центром в усьому колишньому СРСР, де в результаті знищення духовенства і руйнування церков у 1930-их рр., не залишилося жодного храму.
З демократизацією громадського життя, наприкінці 1980-их рр., пожвавилось і релігійне життя. Оскільки відновлювати в місті не було що, всі черкаські храми є новобудовами.
Меморіал пам*яті
Сучасні герої
Пагорб Слави
З міських легенд:
Одного разу пізно увечері поверталися додому з роботи три працівники обласної лікарні. А жили вони в гуртожитку медиків, що на Луначарці. Йшли звичний шляхом, стежкою, яка починається поруч із будівлею моргу обласної лікарні і виходить на крутий поворот об'їзної дороги. Зазвичай їхня дорога займає 15 хвилин. Але цього разу вони повернулися додому о четвертій годині ранку..
Медики так і не змогли пояснити, що з ними сталося. Вирішили виправдати все на втому після роботи. Але, тим не менше, всі медики, які чули цю історію, в темний час доби по цій стежці додому не ходять і досі.Батьківщина-Мати
Частина меморіального комплексу
Вид з Пагорбу Слави
У Черкасах було декілька синагог - одна з них на місці теперішнього палацу спорту «Спартак»,інша- де тепер стоїть приміщення Драмтеатру( синагога Зарицьких). Існує свідчення, що У 1903 р. в місті було аж 22 синагоги, втім і раніше, і особливо на поч. ХХ ст. єврейське населення міста потерпало від погромів. У теперішній час в місті не існує жодної синагоги, а «Об'єднана єврейська громада» діє виключно як громадська організація.
В місті розташований найбільший в Європі буддистський храм однієї з необуддистських сект «Білий лотос», зведений в 1990-их рр. Біля входу в храмовий комплекс «чатують» привезені спеціально з Тибету статуї воїнів. На початку своєї діяльності цей релігійний комплекс був закритий для сторонніх, але наприкінці 2000-х відкрив свої двері для всіх охочих.Вид з Пагорбу Слави-2
Вид з Пагорбу Слави-3
Парк Долина Троянд
Черкаси не раз відвідував Т. Г. Шевченко. У 1845-1846 рр. він зупинявся в будинку Цибульських. Дерев'яну будівлю було перебудовано на поч. ХХ століття, споруда існує і донині. До 175-річчя від дня народження Шевченка тут відкрито Музей однієї книги - «Кобзаря», а на будинку встановлено меморіальну дошку. З містом тісно пов'язана біографія першого козацького ватажка Дмитра Байди-Вишневецького, керівника козацького повстання 1593 р. Криштофа Косинського, організатора Коліївщини Максима Залізняка. У Черкасах працював відомий український поет і письменник Василь Симоненко, тут він помер і похований, а в місті діє присвячений його життю і творчості літературно-меморіальний музей.
Вежа Шухова вночі
