Мошни
Так,тут є декілька цікавих об*єктів: колишня Еллінська школа (1901р.),давній сільський клуб (1918р.),волосна управа,будівлі земської лікарні,а особливо-дерев*яний витвір архітектора Городецького... Так,є на що поглянути.Правда ані однісінького із перелічених об*єктів я ,на жаль,не побачив.Причина банальна,причина не нова та вельми актуальна при більшості мандрівочок. Брак часу! Останній (див. "передостанній","можливо останній") автобус їде у наступний потрібний(здебільшого кінцевий на цей день) пункт призначення через 20 (30-40хв.) і ви (я) ну просто НІЯК не встигаєте побачити те,що ХОЧЕТЬСЯ. І тому я в таких випадках задовільняюсь тим,що оглядаю об*єкти які МОЖНА оглянути.Це також цікаво. Вітаємо у Мошнах, волосному центрі Черкаського повіту (19ст.).
Пам*ятник першому пароплаву на Дніпрі
Пам*ятний знак бійцям-партизанам
Перша письмова згадка про Мошни припадає на 1494 р., коли в дарчій грамоті князя литовського О. Ягеллончика їх названо селом. У 1592 р. селом володів Черкаський і Канівський староста О.Вишневецький, який добився для населеного пункту магдебурзького права. Він же сприяв спорудженню тут замку і костелу. З 1649 р. Мошни були приписані до Черкаського козацького полку. Подейкують, що перші козацькі чайки виготовили саме мошнівські майстри.
1679 р., за наказом московської влади та гетьмана І.Самойловича, більшу частину населення Мошен було насильно переселено на Лівобережну Україну (так званий "Великий згін").
Костел Прсв.Богородиці (1857р.)
Фасад. Вежа-дзвіниця / вежа водонапірна
У XVIII ст., за Радзівілів, в Мошнах відбудовано костел та запроваджено унію, продовжувалась політика утисків. У відповідь жителі бралися за зброю, ішли в гайдамацькі загони. Далі були Моравські та Любомирські, а згодом Мошни продали князю Потьомкіну, по смерті якого містечко успадкувала його небога О. Браніцька. 1819 р. Мошнівський маєток перейшов до графа Михайла Воронцова як посаг його дружини Є.Браніцької. Відтоді починається розквіт в історії містечка: запрацювали гуральня і цегельня, продводилась активна меліорація земель задля збільшення площі сільськогосподарських угідь, була організована робота лікарні. За кошт графа мошнівські умільці у 1823 р. спорудили перші в історії України пароплави «Бджілка» та «Надія». Саме в цей час був закладений комплекс козацького Мошногірського Вознесенського монастиря.
Храм,він же млин
Спасо-Преображенський храм (1830-1839рр.)
На мошнівських горах місцеві майстри створили унікальний,найбільший у Європі парк англійського типу із оригінальним комплексом архітектурних споруд. Навколо палацу виросли флігелі та господарські будівлі, а найвищу точку кряжу прикрасила башта висотою 58 м. В народі її величали Мошнівським стовпом, а князь назвав її баштою Святослава.
Мошнівський палац Воронцова було розграбовано та вщент зруйновано більшовиками у 1920 р. У грабунку прийняли участь волоцюги з усіх навколишніх сіл, а залишки розтягли селяни. Башта Святослава простояла до 1943 р.- її підірвали фашисти під час відступу . Сьогодні від парку залишилась лише центральна алея, що веде до Софіїного стовпа, розташованого на Софіїній горі. Існує легенда, що того стовпа встановлено за наказом княгині на місці, де, прогулюючись парком верхи, княжна Софія Воронцова впала з коня.
Навіть брама й та,-незвична
Романтична неоготика
В Мошнах було кілька дерев'яних церков, але їх нині немає. Єдиною православною церквою, що збереглася, є Преображенська. Цю унікальну муровану споруду збудував на замовлення Воронцова відомий архітектор Джорджо Торрічеллі. Будівництво було розпочато 1830 р., на місці дерев'яної церкви (1709 р.), та було завершено 1839 р. Церква споруджена у стилі романтизму із елементами тюдоровської готики. Доповнюють будівлю стрункі колони-каплички з невеличкими банями, які додають храму східного колориту.
1917 р. була здійснена невдала спроба зруйнувати церкву. Згодом врятувало храм надання йому 1926 р. статусу архітектурної пам'ятки. Остання реконструкція закінчена 2009 р.
Романтична неоготика-2
На сучасній базарній площі Мошнів височіє колишня будівля мошнівського римсько-католицького храму Пресвятої Богородиці,збудованого в 1857 р. коштом дружини М.С. Воронцова для польської громади села. В радянські часи будівлю зробили одним із цехів місцевого агропідприємства, а високу дзвіницю переобладнали у водонапірну вежу. В результаті надлишкова вода пошкодила дзвіницю й вона нині у аварійному стані. Звичайно, було знищено весь інтер'єр костелу. В приміщенні зараз діє млин(?).
Церква.Тил
Фото
На південній околиці Мошнів розташований будинок станції юних техніків, який у минулому був волосною управою. Водночас тут розміщувалися містечкове управління і суд. Відомою в історії ця будівля залишилась завдяки тому, що 1859 р. тут під наглядом пристава перебував Т. Г. Шевченко. Хата, де тоді ночував поет, збереглася, і в ній віднедавна працює музей. Загалом Григорович нерідко бував у Мошнах: у сусіднійСофіївці жили сестри поета, яких сюди видали заміж.
Творіння Д.Торічеллі
Вежа-дзвіниця висотою 44м.
Коли дружина Балашова Катерина Андріївна (уроджена Шувалова) у 1884 р. успадкувала від свого дядька князя Воронцова маєтності при містечках Мошни і Городище, вона розгорнула активну господарську діяльність. У 1890 р. К.Балашова замовила архітектору В. Городецькому проект лікарні, урочисте відкриття якої відбулося 9 листопада 1894 р. Дотепер зберігся у первісному вигляді лише один із її корпусів - оригінально декорована дерев'яна споруда,єдина дерев’яна будівля Городецького. На жаль, ця унікальна пам’ятка архітектури стоїть і руйнується.
Також за наказом графині у 1901р. біля канцелярії, збудованої її дідом, з'явився двоповерховий корпус пансіону благородних дівиць, де навчалися дівчата із заможних сімей навколишніх сіл і містечок. Офіційно школа звалася Еллінською, тобто грецькою. За радянських часів у будівлі розташовувалась загальноосвітня школа, нині споруда не використовується і перебуває в занедбаному стані..
Пам*ятник першому пароплаву на Дніпрі
Пам*ятний знак бійцям-партизанам
Перша письмова згадка про Мошни припадає на 1494 р., коли в дарчій грамоті князя литовського О. Ягеллончика їх названо селом. У 1592 р. селом володів Черкаський і Канівський староста О.Вишневецький, який добився для населеного пункту магдебурзького права. Він же сприяв спорудженню тут замку і костелу. З 1649 р. Мошни були приписані до Черкаського козацького полку. Подейкують, що перші козацькі чайки виготовили саме мошнівські майстри.
1679 р., за наказом московської влади та гетьмана І.Самойловича, більшу частину населення Мошен було насильно переселено на Лівобережну Україну (так званий "Великий згін").
Костел Прсв.Богородиці (1857р.)
Фасад. Вежа-дзвіниця / вежа водонапірна
У XVIII ст., за Радзівілів, в Мошнах відбудовано костел та запроваджено унію, продовжувалась політика утисків. У відповідь жителі бралися за зброю, ішли в гайдамацькі загони. Далі були Моравські та Любомирські, а згодом Мошни продали князю Потьомкіну, по смерті якого містечко успадкувала його небога О. Браніцька. 1819 р. Мошнівський маєток перейшов до графа Михайла Воронцова як посаг його дружини Є.Браніцької. Відтоді починається розквіт в історії містечка: запрацювали гуральня і цегельня, продводилась активна меліорація земель задля збільшення площі сільськогосподарських угідь, була організована робота лікарні. За кошт графа мошнівські умільці у 1823 р. спорудили перші в історії України пароплави «Бджілка» та «Надія». Саме в цей час був закладений комплекс козацького Мошногірського Вознесенського монастиря.
Храм,він же млин
Спасо-Преображенський храм (1830-1839рр.)
На мошнівських горах місцеві майстри створили унікальний,найбільший у Європі парк англійського типу із оригінальним комплексом архітектурних споруд. Навколо палацу виросли флігелі та господарські будівлі, а найвищу точку кряжу прикрасила башта висотою 58 м. В народі її величали Мошнівським стовпом, а князь назвав її баштою Святослава.
Мошнівський палац Воронцова було розграбовано та вщент зруйновано більшовиками у 1920 р. У грабунку прийняли участь волоцюги з усіх навколишніх сіл, а залишки розтягли селяни. Башта Святослава простояла до 1943 р.- її підірвали фашисти під час відступу . Сьогодні від парку залишилась лише центральна алея, що веде до Софіїного стовпа, розташованого на Софіїній горі. Існує легенда, що того стовпа встановлено за наказом княгині на місці, де, прогулюючись парком верхи, княжна Софія Воронцова впала з коня.
Навіть брама й та,-незвична
Романтична неоготика
В Мошнах було кілька дерев'яних церков, але їх нині немає. Єдиною православною церквою, що збереглася, є Преображенська. Цю унікальну муровану споруду збудував на замовлення Воронцова відомий архітектор Джорджо Торрічеллі. Будівництво було розпочато 1830 р., на місці дерев'яної церкви (1709 р.), та було завершено 1839 р. Церква споруджена у стилі романтизму із елементами тюдоровської готики. Доповнюють будівлю стрункі колони-каплички з невеличкими банями, які додають храму східного колориту.
1917 р. була здійснена невдала спроба зруйнувати церкву. Згодом врятувало храм надання йому 1926 р. статусу архітектурної пам'ятки. Остання реконструкція закінчена 2009 р.
Романтична неоготика-2
На сучасній базарній площі Мошнів височіє колишня будівля мошнівського римсько-католицького храму Пресвятої Богородиці,збудованого в 1857 р. коштом дружини М.С. Воронцова для польської громади села. В радянські часи будівлю зробили одним із цехів місцевого агропідприємства, а високу дзвіницю переобладнали у водонапірну вежу. В результаті надлишкова вода пошкодила дзвіницю й вона нині у аварійному стані. Звичайно, було знищено весь інтер'єр костелу. В приміщенні зараз діє млин(?).
Церква.Тил
Фото
На південній околиці Мошнів розташований будинок станції юних техніків, який у минулому був волосною управою. Водночас тут розміщувалися містечкове управління і суд. Відомою в історії ця будівля залишилась завдяки тому, що 1859 р. тут під наглядом пристава перебував Т. Г. Шевченко. Хата, де тоді ночував поет, збереглася, і в ній віднедавна працює музей. Загалом Григорович нерідко бував у Мошнах: у сусіднійСофіївці жили сестри поета, яких сюди видали заміж.
Творіння Д.Торічеллі
Вежа-дзвіниця висотою 44м.
Коли дружина Балашова Катерина Андріївна (уроджена Шувалова) у 1884 р. успадкувала від свого дядька князя Воронцова маєтності при містечках Мошни і Городище, вона розгорнула активну господарську діяльність. У 1890 р. К.Балашова замовила архітектору В. Городецькому проект лікарні, урочисте відкриття якої відбулося 9 листопада 1894 р. Дотепер зберігся у первісному вигляді лише один із її корпусів - оригінально декорована дерев'яна споруда,єдина дерев’яна будівля Городецького. На жаль, ця унікальна пам’ятка архітектури стоїть і руйнується.
Також за наказом графині у 1901р. біля канцелярії, збудованої її дідом, з'явився двоповерховий корпус пансіону благородних дівиць, де навчалися дівчата із заможних сімей навколишніх сіл і містечок. Офіційно школа звалася Еллінською, тобто грецькою. За радянських часів у будівлі розташовувалась загальноосвітня школа, нині споруда не використовується і перебуває в занедбаному стані..