Висічка. Руїни замку та шикарні краєвиди
Ще одна із мальовничих руїн,якій вже ніколи не відновитись. Залишки величі минулого та німий докір сьогодення. А краєвиди навкола такі ж вражаючі та чаруючі як і багато років назад..
Про село Висічка інформацію знайти настільки "легко" ,як передбачити вартість комунальних послуг для населення наступного року. А може й ще важче. Тому історію придумувати не буду,одразу переходимо до цікавинок.
Замкова вежа на горі
Південно-східна вежа,- єдина з вцілілих
Замкова гора була укріпленим пунктом ще з ХІІІ ст., це було вигідне місце на високому мисовому пагорбі між ріками Драпанка і Нічлава. На поч. 17 ст. на місці стародавнього городища спорудили замок. Фортеця була чотирикутною, з місцевого пісковику, на кутах були вежі у кілька ярусів. Крім стін каменем було укріплену східну сторону пагорба, з північного боку, який виходив на поле був розширений рів городища і споруджені земляні вали.
До наших днів більш-менш вціліла лише шестигранна південно-східна вежа, що має висоту 10 м. і ширину 5,3 м. Товщина її стін становить бл. 1,6 м. Башта має два яруси. На першому збереглися прямокутні бійниці з лучковими перемичками. Бійниці другого ярусу пізніше були розтесані у прямокутні вікна.Замкова вежа та вид на Пищатинці
Руїни... А там квітне бузок
Залишки південно-західної вежі та замкових мурів
Замок був досить могутнім і виконував свою оборонну функцію, проте встояти перед османським військом не зміг. У 1672 р. замок захопили турецькі війська, однак Бучацький мир не був ратифікований сеймом, війна продовжилася. Вже в 1675 р. замок був опорним пунктом польских військ на чолі з Яном ІІІ Собеським.
Після входження Поділля до складу Австро-Угорської імперії у 1772 р. є відомості про приналежність замку у Висічці Шимановським.
У 1800 р.замок стає власністю посла галицького сейму Тадеуша Чарковського. У 1820 р. власниця замку Марія Голейовська-Чарковська перебудовує його у палац. На місці житлового приміщення замку у південній стіні з'явився пишний неоготичний палац, прибудований до південно-західної вежі. В самій південно-західній вежі з'явилися два додаткові яруси з цегли, які були стилізовані під готику. В інтер'єрі палац прикрашала велика кількість портретів і картин. Власники колекціонували порцеляновий посуд, мисливську зброю, старовинні меблі. Вони зібрали велику кількість книг XVIII-XIX ст. Панорама
Вид на с.Висічка
Вид на с.Пищатинці
У 1900 р. у замок вдарила блискавка, внаслідок чого виникла велика пожежа. Власник Кирило Чарковський-Голейовський наказав розібрати в'їзну браму і частину мурів, засипати рів. Сам палац зазнав реконструкції, оскільки потребував ремонту після пожежі. Під час Першої світової війни замок не зазнав пошкоджень. З приходом радянської влади у 1939 р. власники ще жили у своєму маєтку. Солдати пограбували палац, Кирила Чарковського заарештували, а його синам вдалося втекти. Після Другої світової війни палац розібрали, залишили лише фундамент і дві вежі. Прекрасний парк на схилі замкової гори було винищено.
Всередині вежі
Двоярусна вежа
У 1991 р. місцева сільська рада прийняла рішення про знищення північно-західної вежі замку, оскільки вона перебувала в аварійному стані. Каміння дозволили забрати селянам для будівництва господарських приміщень. Вежу руйнували трактором, однак не змогли її повністю знести, залишився нижній ярус.
Будівля непогано вписується в замково-палацовий комплекс
Конюшня (?)
Поруч із замком зберігся невеличкий костел. Кажуть, що під його будівництво було використано фундамент оборонної вежі.
Будівництво споруди припало на кін. XIX ст. Його уособлюють як родову усипальницю родини Чарковських - Голейовских. Архітектурно костел-каплиця споруджена в стилі ампір, досить незвичному і не характерному для Поділля та Галичини. Незважаючи на невеликі розміри храму він досить вишуканий.
Над вхідною аркою збереглися родові герби: Абданк - родини Чарковських, та Косцеша - родини Голейовських , власників замку.
За совітів в храмі була колгоспна комора,зараз будівля стоїть пусткою і поступово руйнується.Костел-каплиця (19ст.)
Костел Св.Кирила. Профіль
Тил
Дерев’яна церква Св. Миколая в Висічці побудована в 1763 р. Належить до зразків пам’яток дерев’яної архітектури подільської школи. Церква тридільна однобанева, не велика за розмірами.
На місці дерев’яного бабинця, в 1954 р. було зведено кам’яний бабинець більшого розміру, який зовсім не вписується в класичні форми храму. Вхід в храм, після перебудови, обладнали збоку бабинця. Нава квадратної форми закінчується восьмигранною банею, увінчаною невеликим куполом з хрестом. Вівтар також квадратної форми. Дерево видно лише в нижніх зрубах, все інше обшите бляхою. Стара дерев’яна дзвіниця також обшита бляхою. До вівтарної прибудували ще одну кам’яну кімнату для священника. Церква Св. Миколая (1763р.; 1954р.)
Храм та дзвіниця
Милуємося краєвидами,спілкуємось із місцевими, запитуємо про варіанти ночівлі. Як варіанти - Борщів (де ми й забазувались) або санаторій "Лісова пісня" (сезон закінчився,заклад закритий). Відправляємося в сторону районного центру..
Дерев*яна церква. Колись..
Річка Нічлавка
