Лосяч та Колиндяни
Була рання година- половина десятої,а для нас Лосяч був вже шостим у списку відвіданих (так,ми виїхали о шостій,хоча це після попереднього насиченого дня та важкої ночі було ой як нелегко!). Ми перевиконували заплановану програму,зривали "план" і з цим треба було щось робити: зупинитись,полежати,поснідати,покупатись,-та будь-що!!
І ми затримались,але ненадовго,-затримуватись у Лосячі варто лише заради одного-костелу Св.Антонія та чудової панорами,складовими якої є власне храм та сільська водойма.
За народними оповідями на полях теперішнього села під лісом Сандурщина було місто Рогожна (Рогізна). Давня назва пов’язана з лозами, в яких жителі міста ховались від нападників.
Життя на місці теперішнього Лосяча було ще в давньоруську пору. Свідченням цьому рештки знайденого городища. Як Лосяч поселення згадується з 1785р.
Відомо, що в ХІХ ст. в селі мали маєток Ґолуховські. Родина була досить заможна, адже у їхній власності також були землі і маєтки у багатьох селах і містечках Борщівщини. Оскільки на той час в селі проживала досить чимала польська громада, а до Скали-Подільської було бл. 10 км., то ГОлуховські побудувала в Лосячі свій храм.Пейзаж,заради якого ми там...
Тама-яма
Костел Св.Антонія Падуанського (1889р.)
Храм зведено в 1889 р. в неоготичному стилі. Завдяки необробленим кам’яним стінам, невеликим контрафорсам та високому шпилю костел справляє враження середньовічної будови. Костел офіційно закрили у 50-х рр., але богослужіння тривали ще наступні 20 років.На поч. 70-х рр. його все ж таки закрили радянські "визволителі". У приміщенні святині розмістили склад запчастин для тракторів та вантажівок. Костел повернули віруючим на поч. 1990 р. і освятили під титулом Св. Антонія. Тоді було перевезено один з бічних вівтарів борщівського костелу та встановлено в якості головного. Поруч з костелом збереглася одноповерхова плебанія.
Храм.Тил
Шпиляста неоготика
Фото
Наступна наша зупинка-село Колиндяни,перша документальна згадка про яке датується 1661 р. Раніше ж поселення на правому березі Нічлави згадується у 1444 р. під назвою Райгород. Сама назва говорить, що це було містечко. У цьому ж 15 ст. шляхтичі Стражменські споруджують на пагорбі над рікою замок.
Згодом дідичами Райгороду були Володийовські. Вони подарували містечко домініканам і відтоді назва змінена на Колиндяни дякуючи колядкам ?)
Патріотичні Колиндяни
Храм Св.Миколая (2009р.)
Палац Городицьких та стара замкова вежа
Замок-фортеця в Колиндянах був зведений в XVII ст. Кому належав замок в ті часи достеменно не відомо.
В кін. XVIII ст. фортеця вже стояла зруйнована. На поч. XIX ст. замок належав до родини Альбіновських, далі фортецю успадкував Корнел Городиський. Він почав відбудову замку, та облаштував тут свою резиденцію. У 1840 р. між двома вежами було споруджено палац, для будівництва якого використали каміння з оборонних мурів та старого замку. Палац було зведено у два поверхи, прямокутним у плані. Одна із двох шестигранних веж та частина флігеля
Центральна будівля замку-палацу
Друга вежа споруди
Парадний вхід прикрасили великим портиком з чотирма колонами на квадратних постаментах. Дві кутові вежі, що збереглися від старого замку, були переобладнані в павільйони, та з’єднані з палацом галереями-переходами. В галереях розмістилися кухня та кімнати для гостей. З тильної сторони палацу, на пагорбі що спадає до річки, було розбито декоративний парк з квітковими клумбами. У 1898 р. палац-замок успадкував наймолодший син Корнела - Людвіг Городиський, який відбудував палац після Першої світової війни.
Під час боїв палац було зруйновано і при відбудові, з метою здешевлення реставраційних робіт, більшість зовнішнього та внутрішнього декору не відновлювалися. Під час Другої світової війни палац-замок не зазнав руйнувань. В комуністичні часи в будівлі розмістили технікум, а потім тракторну бригаду. Зараз замок стоїть пусткою і поступово руйнується. Бічне крило будівлі Володийовських-Городиських
Колонада
Палац.Фасад ( ? ; 1840р.)
Поблизу села було віднайдено два давньоруські городища - "Вали Великі" і "Вали Малі". У лісовому урочищі «Коло дуба» ростуть дуби Трентовського, один з них - черещатий «Межовий» (понад 360 років)
Фото
І ми затримались,але ненадовго,-затримуватись у Лосячі варто лише заради одного-костелу Св.Антонія та чудової панорами,складовими якої є власне храм та сільська водойма.
За народними оповідями на полях теперішнього села під лісом Сандурщина було місто Рогожна (Рогізна). Давня назва пов’язана з лозами, в яких жителі міста ховались від нападників.
Життя на місці теперішнього Лосяча було ще в давньоруську пору. Свідченням цьому рештки знайденого городища. Як Лосяч поселення згадується з 1785р.
Відомо, що в ХІХ ст. в селі мали маєток Ґолуховські. Родина була досить заможна, адже у їхній власності також були землі і маєтки у багатьох селах і містечках Борщівщини. Оскільки на той час в селі проживала досить чимала польська громада, а до Скали-Подільської було бл. 10 км., то ГОлуховські побудувала в Лосячі свій храм.Пейзаж,заради якого ми там...
Тама-яма
Костел Св.Антонія Падуанського (1889р.)
Храм зведено в 1889 р. в неоготичному стилі. Завдяки необробленим кам’яним стінам, невеликим контрафорсам та високому шпилю костел справляє враження середньовічної будови. Костел офіційно закрили у 50-х рр., але богослужіння тривали ще наступні 20 років.На поч. 70-х рр. його все ж таки закрили радянські "визволителі". У приміщенні святині розмістили склад запчастин для тракторів та вантажівок. Костел повернули віруючим на поч. 1990 р. і освятили під титулом Св. Антонія. Тоді було перевезено один з бічних вівтарів борщівського костелу та встановлено в якості головного. Поруч з костелом збереглася одноповерхова плебанія.
Храм.Тил
Шпиляста неоготика
Фото
Наступна наша зупинка-село Колиндяни,перша документальна згадка про яке датується 1661 р. Раніше ж поселення на правому березі Нічлави згадується у 1444 р. під назвою Райгород. Сама назва говорить, що це було містечко. У цьому ж 15 ст. шляхтичі Стражменські споруджують на пагорбі над рікою замок.
Згодом дідичами Райгороду були Володийовські. Вони подарували містечко домініканам і відтоді назва змінена на Колиндяни дякуючи колядкам ?)
Патріотичні Колиндяни
Храм Св.Миколая (2009р.)
Палац Городицьких та стара замкова вежа
Замок-фортеця в Колиндянах був зведений в XVII ст. Кому належав замок в ті часи достеменно не відомо.
В кін. XVIII ст. фортеця вже стояла зруйнована. На поч. XIX ст. замок належав до родини Альбіновських, далі фортецю успадкував Корнел Городиський. Він почав відбудову замку, та облаштував тут свою резиденцію. У 1840 р. між двома вежами було споруджено палац, для будівництва якого використали каміння з оборонних мурів та старого замку. Палац було зведено у два поверхи, прямокутним у плані. Одна із двох шестигранних веж та частина флігеля
Центральна будівля замку-палацу
Друга вежа споруди
Парадний вхід прикрасили великим портиком з чотирма колонами на квадратних постаментах. Дві кутові вежі, що збереглися від старого замку, були переобладнані в павільйони, та з’єднані з палацом галереями-переходами. В галереях розмістилися кухня та кімнати для гостей. З тильної сторони палацу, на пагорбі що спадає до річки, було розбито декоративний парк з квітковими клумбами. У 1898 р. палац-замок успадкував наймолодший син Корнела - Людвіг Городиський, який відбудував палац після Першої світової війни.
Під час боїв палац було зруйновано і при відбудові, з метою здешевлення реставраційних робіт, більшість зовнішнього та внутрішнього декору не відновлювалися. Під час Другої світової війни палац-замок не зазнав руйнувань. В комуністичні часи в будівлі розмістили технікум, а потім тракторну бригаду. Зараз замок стоїть пусткою і поступово руйнується. Бічне крило будівлі Володийовських-Городиських
Колонада
Палац.Фасад ( ? ; 1840р.)
Поблизу села було віднайдено два давньоруські городища - "Вали Великі" і "Вали Малі". У лісовому урочищі «Коло дуба» ростуть дуби Трентовського, один з них - черещатий «Межовий» (понад 360 років)
Фото