Кути
Сідаю у потяг і їду-їду,їду...Виходжу на потрібній станції та й чвалаю собі до бажаного об*єкту. Ніби й стандартний набір дій,які передують побаченню з чимось цікавеньким,та чомусь такі відчуття,що зараз трапиться "ЩОСЬ"!
В результаті не трапилось нічого такого,що би змогло вплинути на подальший хід маршруту,та може це й на краще,оскільки крім села Кути у мене були й інші цікавенькі об*єкти для оглядин.
Отож,одного лютневого дня о 12.00 я стояв біля храму Св.Михаїла в селі Кути Буського району.
Перша згадка про Кути датована 1441 р. За часів Речі Посполитої село належало роду Гнєвушів. Назва села пов’язана з лісистою та непрохідною місцевістю,що називалася Кут, де перші поселенці сучасного села ховалися від татар.
Храм Св.Михаїла (1697р.)
Залишки дзвіниці (18ст.)
Залишки дзвіниці-2
В Кутах збереглося дві дерев’яні церкви, які є пам’ятками національного значення,обидві будівлі стоять на центральній вулиці села. Домінантою є монументальна Михайлівська церква, побудована 1697 р. майстром Г.Саковським( Г.Гебичим ?).
У 1865 р.до будівлі було добудовано аркадну галерею під опасанням, трохи пізніше до східного об'єму прибудовано ризницю. У 1910 р.та 1930-их рр.в храмі проведено кілька ремонтів, зокрема було замінено гонтове покриття стін на шалівку, а у 1954 р.куполи покрили бляхою. У 1974 р. проведено реставраційні роботи, під час яких відновлено гонтове покриття та аркаду-галерею, розібрано північну ризницю, відремонтовано інші конструкції, а також піднято святиню на кам'яний фундамент. Того ж року храм попадає під опіку Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури та Львівської картинної галереї. Один із храмів с.Кути
Церква Св.Архистратига Михаїла.Профіль
До другої світової війни покровителькою дерев`яної церкви була місцева землевласниця Марія з Замойських Гнєвошова.
У 2000 р. церкву було пограбовано і після цього закрито.
Аркадна галерея
Інтер*єр крізь щілину
Зимова
У 2008 р. студенти Університету банківської справи НБУ завдяки благодійній акції «ІІІ Аукціон надій», яка тривала 2 роки та з допомогою директора Львівської галереї мистецтв Б. Возницького зібрали понад 220 тис.грн. на реставрацію храму. Урочисте відкриття відновленої святині відбулося 26 вересня 2010 р. Нині у святині також діє перший в Україні Храм пам'яті.
Поряд з храмом стоїть дерев'яна дзвіниця, збудована у XVIII ст.,а вірніше-її залишки,оскільки під час проведення реставраційних робіт дзвіницю відновити не вдалося.
Центр з монументом
Церква Собору Прсв.Богородиці з дзвіницею
Церква Собору Прсв.Богородиці (1750р.)
Друга дерев'яна церква знаходиться в центрі села поблизу старовинного цвинтаря, на якому збереглося багато поховань 1830-1850 рр.
Церква Різдва Пр. Богородиці збудована в 1750 р. До 1939р. покровителькою храму(як і в попередньому випадку) була місцева землевласниця Марія з Замойських Гнєвошова.
В інтер'єрах зберігся різьблений іконостас з друг. пол. XVIII ст. Дзвін
Дзвіниця
Каплиця на храмовому подвір*ї
У 1930 р. гонтове покриття святині було замінено на бляху,того ж року поряд було зведено двоярусну дзвіницю. Протягом останніх років церква декілька разів піддавалася ремонту. Колись дочірньою церкві Різдва Пресвятої Богородиці була церква Св. Архистратига Михаїла.
Храм.Тил
Другий храм с.Кути
Оглянувши об*єкти на території храму, а саме-власне будівлю церкви,дзвіницю,капличку(яка абсолютно нецікава) та старий дзвін біля дзвіниці,направляюсь в сторону старого кладовища,домінантою якого являється класична споруда з колонами "а-ля Пантеон". Гігантський за своїми мірками мавзолей-усипальня Гнєвошів різко контрастує з рештою поховань,-видно пани любили себе за життя,та й після смерті мали намір нагадувати про себе таким-от велетом.
Майже античний мавзолей
Усипальня Гнєвошів на кладовищі
В самому селі дуже багато покинутих хатин,а добра третина заселених має досить убогий вигляд. Цікава специфіка-стіни багатьох будиночків у селі зашиті листами пофарбованого ДВП (деревноволокниста плита, - матеріал, що отримується гарячим пресуванням маси або сушкою деревноволокнистого килиму, що складається з целюлозних волокон, води, синтетичних полімерів і спеціальних добавок),виглядає це,ммм...досить і досить (враховуючи те,що здебільшого двп від вологи набухло і здулось,а фарба вицвіла та потріскала).
Опісля огляду цікавинок села Кути я почвалав в Олесько,головна атракція якого,-замок Конєцпольських, бовванів на пагорбі і виглядав з сторони траси вельми привабливо..
Колони
Фото
В результаті не трапилось нічого такого,що би змогло вплинути на подальший хід маршруту,та може це й на краще,оскільки крім села Кути у мене були й інші цікавенькі об*єкти для оглядин.
Отож,одного лютневого дня о 12.00 я стояв біля храму Св.Михаїла в селі Кути Буського району.
Перша згадка про Кути датована 1441 р. За часів Речі Посполитої село належало роду Гнєвушів. Назва села пов’язана з лісистою та непрохідною місцевістю,що називалася Кут, де перші поселенці сучасного села ховалися від татар.
Храм Св.Михаїла (1697р.)
Залишки дзвіниці (18ст.)
Залишки дзвіниці-2
В Кутах збереглося дві дерев’яні церкви, які є пам’ятками національного значення,обидві будівлі стоять на центральній вулиці села. Домінантою є монументальна Михайлівська церква, побудована 1697 р. майстром Г.Саковським( Г.Гебичим ?).
У 1865 р.до будівлі було добудовано аркадну галерею під опасанням, трохи пізніше до східного об'єму прибудовано ризницю. У 1910 р.та 1930-их рр.в храмі проведено кілька ремонтів, зокрема було замінено гонтове покриття стін на шалівку, а у 1954 р.куполи покрили бляхою. У 1974 р. проведено реставраційні роботи, під час яких відновлено гонтове покриття та аркаду-галерею, розібрано північну ризницю, відремонтовано інші конструкції, а також піднято святиню на кам'яний фундамент. Того ж року храм попадає під опіку Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури та Львівської картинної галереї. Один із храмів с.Кути
Церква Св.Архистратига Михаїла.Профіль
До другої світової війни покровителькою дерев`яної церкви була місцева землевласниця Марія з Замойських Гнєвошова.
У 2000 р. церкву було пограбовано і після цього закрито.
Аркадна галерея
Інтер*єр крізь щілину
Зимова
У 2008 р. студенти Університету банківської справи НБУ завдяки благодійній акції «ІІІ Аукціон надій», яка тривала 2 роки та з допомогою директора Львівської галереї мистецтв Б. Возницького зібрали понад 220 тис.грн. на реставрацію храму. Урочисте відкриття відновленої святині відбулося 26 вересня 2010 р. Нині у святині також діє перший в Україні Храм пам'яті.
Поряд з храмом стоїть дерев'яна дзвіниця, збудована у XVIII ст.,а вірніше-її залишки,оскільки під час проведення реставраційних робіт дзвіницю відновити не вдалося.
Центр з монументом
Церква Собору Прсв.Богородиці з дзвіницею
Церква Собору Прсв.Богородиці (1750р.)
Друга дерев'яна церква знаходиться в центрі села поблизу старовинного цвинтаря, на якому збереглося багато поховань 1830-1850 рр.
Церква Різдва Пр. Богородиці збудована в 1750 р. До 1939р. покровителькою храму(як і в попередньому випадку) була місцева землевласниця Марія з Замойських Гнєвошова.
В інтер'єрах зберігся різьблений іконостас з друг. пол. XVIII ст. Дзвін
Дзвіниця
Каплиця на храмовому подвір*ї
У 1930 р. гонтове покриття святині було замінено на бляху,того ж року поряд було зведено двоярусну дзвіницю. Протягом останніх років церква декілька разів піддавалася ремонту. Колись дочірньою церкві Різдва Пресвятої Богородиці була церква Св. Архистратига Михаїла.
Храм.Тил
Другий храм с.Кути
Оглянувши об*єкти на території храму, а саме-власне будівлю церкви,дзвіницю,капличку(яка абсолютно нецікава) та старий дзвін біля дзвіниці,направляюсь в сторону старого кладовища,домінантою якого являється класична споруда з колонами "а-ля Пантеон". Гігантський за своїми мірками мавзолей-усипальня Гнєвошів різко контрастує з рештою поховань,-видно пани любили себе за життя,та й після смерті мали намір нагадувати про себе таким-от велетом.
Майже античний мавзолей
Усипальня Гнєвошів на кладовищі
В самому селі дуже багато покинутих хатин,а добра третина заселених має досить убогий вигляд. Цікава специфіка-стіни багатьох будиночків у селі зашиті листами пофарбованого ДВП (деревноволокниста плита, - матеріал, що отримується гарячим пресуванням маси або сушкою деревноволокнистого килиму, що складається з целюлозних волокон, води, синтетичних полімерів і спеціальних добавок),виглядає це,ммм...досить і досить (враховуючи те,що здебільшого двп від вологи набухло і здулось,а фарба вицвіла та потріскала).
Опісля огляду цікавинок села Кути я почвалав в Олесько,головна атракція якого,-замок Конєцпольських, бовванів на пагорбі і виглядав з сторони траси вельми привабливо..
Колони
Фото