Побував у майбутньому.

[nehrebeckyj]

Заїжджав учора на Позняки. Це горор. Жах, по-нашому. Троєщина супроти нього - оаза, людське поселення. Густо-густо натицяні на дорогій землі пребагацькоповерхові кролячі клітки. Інкубатори. Тераріуми. Машини для ночівлі. Щось таке. Житло в них покупляли люди небідні, такі що попривозили зі своїх Єнакієвських Херсонів розвідні ключі до краників з фінпотоками, тому машин повно. Нових, не юзаних. Вузесенькі дороги між житлоагрегатами заставлені ними з обох боків. Заставлені куці газончики, заставлені стежки. Для проїзду лишається прогалинка між багажниками. Снігу ніхто не прибирає, нема дурних. Тому слизько, тоскно і ще тісніше. Какальне наріччя на вузеньких вулицях представлено не кумедним київським гешоканням, а маскофскім ґерґотом. Українська, якщо трапляється, то понаїхавше-літературна. Ці люди перебралися жити нібито в Київ, а живуть у геть іншому місті, де київського нема нічого. Навіть моя дрипана жлобська Воскресенка - це вже Київ з великої букви. Не дивно, що населення цього "міста сонця" у своїх офісах активно помагає донищувати той давній Київ, що був досі. Нехай по-своєму противний, але живий, не схожий на декорації до комп'ютерного шутера.
От і я загундів як Адольфич.
Столицю треба перенести в Черкаси.