Пластилін
Іра Баковецька-Рачковська вміє вражати, як поетка, як виконавиця, як организаторка, і - як письменниця теж. Детективна історія з несподіваним підтекстом, який примушує замислитися про кілька важливих речей. Загадка, яка здається легкою, але тільки повертає до початку і ставить нові питання. Людський пластилін здається таким слухняним, наче з нього можна виліпити що завгодно, але наслідки виходять несподівані. Вони лише загострюють питання ідентичності... Якщо цю історію можна порівняти з чимось, то я б порівняла з "Осиною фабрикою" Ієна Бенкса. Але питань і проблем в "Пластиліні" висвітлено більше)
Невелика цитата: "Жінка жінці - вовчиця, говорить давня жіноча мудрість. Через те в сучасному світі не може існувати винятково жіноча спільнота. Раніше жіноча стервозність досягала свого апогею при ліквідації суперниці уколом голки з отрутою, а нинішня гендерна рівність дозволяє привселюдне поступове болюче знищення через звільнення з роботи, відмову в правовій допомозі, високі ціни в медицині й закінчення набору дітей до дитячого садочка - так може вчинити жінка, яка керуватиме жіночим суспільством".
Оригінал на Дрімі