Мотузка
В рамках продовження теми сучасного мистецтва - витвір Івана Семесюка 2012 року. Порождєніє совка рано чи пізно проявляє себе, і знищує чергову дозу міфу і штучних ілюзій
Liuba Morozova :
Друзі, про "славетний хор Верьовки" - ви це серйозно?
На початку грудня 1934 року в Харківському оперному театрі відбувся З'їзд народних співців Радянської України. Сліпих музикантів погрузили у вагони і ростріляли на станції Козача Лопань, а інструменти - спалили. На цьому, власне, заснований фільм "Поводир" Олеся Саніна.
Менше, ніж за 10 років, 11 вересня 1943 у тому ж Харкові організували Хор Верьовки. У більшості біографій сором'язливо значиться, що Григорій Гурійович згуртував довкола себе ентузіастів.
Ні.
Ось що написано на офіційному сайті хору:
"Постановою Ради Народних комісарів УРСР № 246 «Про організацію Державного українського народного хору» був створений наш хоровий колектив, художнім керівником та головним диригентом якого призначено на той час наукового співробітника Інституту фольклору АН УРСР Григорія Гурійовича Верьовку. В постанові говорилося «Організувати Державний українській хор в кількості 134 чоловіки (84 співаки, 34- артисти оркестру народних інструментів, 16 - артисти балету), поставити перед ними завдання: сприяти розвитку українського народного хорового та музично-хореографічного мистецтва та його пропаганди серед трудящих мас".
Отже
На місці винищення справжньої народної традиції кобзарства під час Другої світової було створено штучний колектив величезного складу, в якому артисти танцювали і співали "строєм". Ну бо в народі 150 виконавців в однаковому одязі на три голоси оди Сталіну не співають.
Це від початку пропагандистський колектив!
Він таким був усю радянську історію.
Він анітрішечки не змінився сьогодні.
То чому ви дивуєтеся?
ок, якщо стільки суперечок щодо того з'їзду - грець із ним. Мова про інше.
У Харкові у 30-ті зникли кобзарі. Зникли. Як явище. Були репресовані поодинці чи купою. А на їхньому місці у 1943-му Постановою Ради Народних комісарів УРСР виник Хор Верьовки. Тобто автентичну народну культуру викосили і замінили штучною, радянською, пропагандистською картиною "щасливих селян у вишиванках"
Оригінал на Дрімі
Liuba Morozova :
Друзі, про "славетний хор Верьовки" - ви це серйозно?
На початку грудня 1934 року в Харківському оперному театрі відбувся З'їзд народних співців Радянської України. Сліпих музикантів погрузили у вагони і ростріляли на станції Козача Лопань, а інструменти - спалили. На цьому, власне, заснований фільм "Поводир" Олеся Саніна.
Менше, ніж за 10 років, 11 вересня 1943 у тому ж Харкові організували Хор Верьовки. У більшості біографій сором'язливо значиться, що Григорій Гурійович згуртував довкола себе ентузіастів.
Ні.
Ось що написано на офіційному сайті хору:
"Постановою Ради Народних комісарів УРСР № 246 «Про організацію Державного українського народного хору» був створений наш хоровий колектив, художнім керівником та головним диригентом якого призначено на той час наукового співробітника Інституту фольклору АН УРСР Григорія Гурійовича Верьовку. В постанові говорилося «Організувати Державний українській хор в кількості 134 чоловіки (84 співаки, 34- артисти оркестру народних інструментів, 16 - артисти балету), поставити перед ними завдання: сприяти розвитку українського народного хорового та музично-хореографічного мистецтва та його пропаганди серед трудящих мас".
Отже
На місці винищення справжньої народної традиції кобзарства під час Другої світової було створено штучний колектив величезного складу, в якому артисти танцювали і співали "строєм". Ну бо в народі 150 виконавців в однаковому одязі на три голоси оди Сталіну не співають.
Це від початку пропагандистський колектив!
Він таким був усю радянську історію.
Він анітрішечки не змінився сьогодні.
То чому ви дивуєтеся?
ок, якщо стільки суперечок щодо того з'їзду - грець із ним. Мова про інше.
У Харкові у 30-ті зникли кобзарі. Зникли. Як явище. Були репресовані поодинці чи купою. А на їхньому місці у 1943-му Постановою Ради Народних комісарів УРСР виник Хор Верьовки. Тобто автентичну народну культуру викосили і замінили штучною, радянською, пропагандистською картиною "щасливих селян у вишиванках"
Оригінал на Дрімі