Звір

[ne_znaiko]

Я веду такий усамітнений спосіб життя

Що по кілька днів проминають в мовчанні

В розумінні зі світом рухаюся навмання

Та щоденно отримую зізнання в коханні

В середньому сто п’ятдесят разів на день

Звір кладе голову мені на коліна

Заглядає в очі, дарує безліч прощень

За минулі й прийдешні провини.

Коли не звертала уваги або впадала у гнів

вимагала покори, поводилася суворо

Він дивувався і мовчки все це терпів

А потім тулився і поглядав знизу вгору.

Коли йшла - лише поглядом проводжав

І чекав цілу ніч, чи годину, чи тиждень -

Це однаково, бо повернення зустрічав

І радів кожен раз як навіжений.

Так ніхто не радіє без згадок, без докору слів

Що була неуважна, а часом і просто жорстока.

Що не вміла любити - мій звір терпляче навчив

Не навчив, що швидкість життя в нього дуже висока.

Звісно, знала, кожен попереджав

Навіть ледачий кілька разів нагадує

що для любові, якщо її хто забажав,

звір віддає життя, а людина лиш зраджує.

Оригінал на Дрімі