В. Домонтович про Миколу Зерова

[natyak]

Однаково закоханий в античність, в українське бароко і французький парнасизм Леконт де Ліля й Ередіа; бібліограф, швидше критик, ніж історик літератури, ніколи не "перціанець", ані "лободист". Людина оцінки, ґурман і естет, що вище над усе ставив мистецькі, естетичні цінності; провозвісник грецького ідеалу калокагатії: вроди-добра, ототожнених і злитих. Врода як добро, і добро як врода.
Однаково високо він цінив добре загострені олівці, добрі пера, добрий атрамент і добрий письмовий папір, міцний, за власним рецептом заварений добрий чай, добрих приятелів, вроду жінок і жіноче товариство, добрі вірші, книги і саме добре оправлені книги, вбрання, щоб було елеґантне.

(з "Болотяної Лукрози")