Лесь Подерв'янський
"...побалакати в Києві вже ніде: куди піти творчим людям? Щоб просто бухнути і посидіти, ходили в "Очеретяний кіт" на Подолі, але його звідти вигнали. Сава Богу є ще генделик у Гідропарку, який тримає наш друг Мамука. Там перфектна грузинська кухня, недорого і дуже добре - сидиш на березі Дніпра, насалоджуєшся краєвидом... і все. Київ не Париж, де повно прекрасних недорогих гендликів. І навіть не Львів. Столичні заклади якісь однакові, нецікаві і сидіти там противно і дорого.
...Судячи з того хто ходив на "Павліка Морозова", глядач у мене дуже різнийю Одні ржали, як коні, але потім пеертстали, принишкли. А згодом вийшла зарьована жіночка і, витираючи сльози сказала: "Я б того Павліка прдушила своїми руками!" Коли їй попався актор, який грав головну роль, нагородила його словами: "Йди звідси, сукин син!" Значить, є в моїх творах якаь правда життя.
...Слава Богу, що політики не дзвонять і квитків не просять, як до інших. Депутат же найбідніший, завжди хоче на халяву, гад, проскочить: і в театр, і в кіно...
Часто запитують, чи не соромлюся я нецензурної лексики. А чому я один на всю країну має це роботи? Чи, може, в армії, наприклад, соромляться, коли п"яним солдатам кажуть: " Смирно стоять, б..ть! Болтаетесь в строю как клизмы в жопе!"...Колись читав дослідження якогось російського академіка - так він каже, що всі матюки походять звідси, з Подніпров"я, де був матріархат. При матріархаті "й...б твою мать" означало не більш ніж "іди сюди, синку!". Бо батька не знав ніхто, знали тільки, хто мати. Матюки - це наше, питоме, й віддавати їх ані кацапам, ані татарам не можна.
Хоча хто знає, від чого залежить вона, та любов (про читача)... Одного разу дзвонить якийсь мужик: "Александр Сєргєєвіч, можна я до вас прийду?". - "Ну, приходь, - кажу, - чого не можна?". Думав, кореспондент. Коли відчиняю - стоїть на порозі мужик із букетом квітів, коньяком і коробкою шоколадних цукерок. "Так, - кажу я собі, - дожилися..." Аж ні, не п...рас. Виявляється, його донька, підліток років 14-ти, із бой-френдом накурилися трави, дуркували, хлопець впав у шахту ліфта і загинув. А їй відняло мову. Батько не знав що робити, аж поки хтось не приніс мою касету. Не знаю, що почула дівчинка, але одразу почала сміятися і заговорила. Чоловік ледь не плакав, повторюючи: "Спасибі за доньку..."
...Судячи з того хто ходив на "Павліка Морозова", глядач у мене дуже різнийю Одні ржали, як коні, але потім пеертстали, принишкли. А згодом вийшла зарьована жіночка і, витираючи сльози сказала: "Я б того Павліка прдушила своїми руками!" Коли їй попався актор, який грав головну роль, нагородила його словами: "Йди звідси, сукин син!" Значить, є в моїх творах якаь правда життя.
...Слава Богу, що політики не дзвонять і квитків не просять, як до інших. Депутат же найбідніший, завжди хоче на халяву, гад, проскочить: і в театр, і в кіно...
Часто запитують, чи не соромлюся я нецензурної лексики. А чому я один на всю країну має це роботи? Чи, може, в армії, наприклад, соромляться, коли п"яним солдатам кажуть: " Смирно стоять, б..ть! Болтаетесь в строю как клизмы в жопе!"...Колись читав дослідження якогось російського академіка - так він каже, що всі матюки походять звідси, з Подніпров"я, де був матріархат. При матріархаті "й...б твою мать" означало не більш ніж "іди сюди, синку!". Бо батька не знав ніхто, знали тільки, хто мати. Матюки - це наше, питоме, й віддавати їх ані кацапам, ані татарам не можна.
Хоча хто знає, від чого залежить вона, та любов (про читача)... Одного разу дзвонить якийсь мужик: "Александр Сєргєєвіч, можна я до вас прийду?". - "Ну, приходь, - кажу, - чого не можна?". Думав, кореспондент. Коли відчиняю - стоїть на порозі мужик із букетом квітів, коньяком і коробкою шоколадних цукерок. "Так, - кажу я собі, - дожилися..." Аж ні, не п...рас. Виявляється, його донька, підліток років 14-ти, із бой-френдом накурилися трави, дуркували, хлопець впав у шахту ліфта і загинув. А їй відняло мову. Батько не знав що робити, аж поки хтось не приніс мою касету. Не знаю, що почула дівчинка, але одразу почала сміятися і заговорила. Чоловік ледь не плакав, повторюючи: "Спасибі за доньку..."