Читландія: Ульф Старк «Мій друг Персі, Бофало Біл і я»
Не можу пояснити, чому ми з Вітусею, маючи вдома стосик ще не прочитаних новинок з форуму, знову понабирали в бібліотеці книжок. Вітуся взяла «Таємний сад» Френсіс Бернет і «Другу планету» Анатолія Дімарова. А я - книжку одного з найвідоміших у британському світі шведських письменників Ульфа Старка «Мій друг Персі, Бофало Біл і я». Зі шведської повість переклала, як завжди, дуже яскравою і емоційною мовою, Галина Кирпа.
Повість - автобіографічна, і в ній Старк ділиться спогадами з дитинства, зокрема, розповідає про одне літо на хуторі своїх дідуся і бабусі. Літо завжди сповнене пригод, а те, описане у книжці - й поготів: адже до Ульфа вперше приїхав погостювати шкільний друг Персі, хоч це не викликало спершу радісних емоцій ані в батьків, ані в дідуся з бабунею.
Зате - шквал емоцій самого Ульфа, адже там, на хуторі, в нього інше життя, інші друзі, і навіть… перше кохання до красуні Пії, яке залишається нерозділеним. Ульф вчить Персі плавати, а той вчить Ульфа… керувати почуттями. А найбільша інтрига в тім, що нещасливо закоханий не лише хлопчак, а і його дідусь, який за всеньке життя, виявляється, так і не зумів…завоювати по-справжньому серце бабусі.
Старк вміє легко і почасти з іронією, дуже лаконічно і водночас ємно говорити з читачами-підлітками про почуття. Наприклад, Персі запитує, що думає Ульф про Пію, і чує у відповідь: «Про те, як вона пахне. Про те, як сопе, коли в неї нежить. І про те, як вона тримається на сідлі, їдучи на велосипеді».
Письменник говорить про прекрасне тіло юних, але і про те, що літня бабуся, як і замолоду, теж є прекрасною для свого чоловіка. Однак тілесність присутня у повісті в усіх виявах - ідеться не тільки про піднесене, а й про приземлене: піти до вітру, пуркати чи виколупати залишки обіду із зубів. Люди з плоті і крові, і письменник пише про вияви тілесного, створюючи достовірних й реалістичних персонажів.
«Книжки ж існують не просто для дитячої освіти чи певної прокламації. Вони - для дитячих душ. Щоб змусити дітей посміятися навіть із найабсурднішого дорослого світу. Щоб змусити їх думати про екзистенціальні поняття - скажімо, любов, смерть, дружбу. Над тим, як бути людиною», - сказав Ульф Старк в одному з інтерв’ю, пояснюючи, чому він працює в жанрі реалістичної прози.
І в повісті Старк говорить про багато важливих речей - непрості стосунки між дітьми й дорослими, між людиною і Богом (дуже цікаві моменти, коли Ульф і Персі розглядають Біблію з ілюстраціями Гюстава Доре), ставлення людини до тварин, безконечна і багата уява дитини а підлітка, вміння ставити перед собою ціль і досягати її, докладаючи максимум зусиль, сила дружби і любові у перетворенні світу.
Шкода, що українською на сьогодні перекладено всього дві книжки письменника. Однак он-лайн можна прочитати російські переклади його книжок «Чудаки и зануды», «Маленький Асмодей» (дуже глибока філософська казка! раджу) та декілька інших. До цього і я візьмуся невдовзі.
Повість - автобіографічна, і в ній Старк ділиться спогадами з дитинства, зокрема, розповідає про одне літо на хуторі своїх дідуся і бабусі. Літо завжди сповнене пригод, а те, описане у книжці - й поготів: адже до Ульфа вперше приїхав погостювати шкільний друг Персі, хоч це не викликало спершу радісних емоцій ані в батьків, ані в дідуся з бабунею.
Зате - шквал емоцій самого Ульфа, адже там, на хуторі, в нього інше життя, інші друзі, і навіть… перше кохання до красуні Пії, яке залишається нерозділеним. Ульф вчить Персі плавати, а той вчить Ульфа… керувати почуттями. А найбільша інтрига в тім, що нещасливо закоханий не лише хлопчак, а і його дідусь, який за всеньке життя, виявляється, так і не зумів…завоювати по-справжньому серце бабусі.
Старк вміє легко і почасти з іронією, дуже лаконічно і водночас ємно говорити з читачами-підлітками про почуття. Наприклад, Персі запитує, що думає Ульф про Пію, і чує у відповідь: «Про те, як вона пахне. Про те, як сопе, коли в неї нежить. І про те, як вона тримається на сідлі, їдучи на велосипеді».
Письменник говорить про прекрасне тіло юних, але і про те, що літня бабуся, як і замолоду, теж є прекрасною для свого чоловіка. Однак тілесність присутня у повісті в усіх виявах - ідеться не тільки про піднесене, а й про приземлене: піти до вітру, пуркати чи виколупати залишки обіду із зубів. Люди з плоті і крові, і письменник пише про вияви тілесного, створюючи достовірних й реалістичних персонажів.
«Книжки ж існують не просто для дитячої освіти чи певної прокламації. Вони - для дитячих душ. Щоб змусити дітей посміятися навіть із найабсурднішого дорослого світу. Щоб змусити їх думати про екзистенціальні поняття - скажімо, любов, смерть, дружбу. Над тим, як бути людиною», - сказав Ульф Старк в одному з інтерв’ю, пояснюючи, чому він працює в жанрі реалістичної прози.
І в повісті Старк говорить про багато важливих речей - непрості стосунки між дітьми й дорослими, між людиною і Богом (дуже цікаві моменти, коли Ульф і Персі розглядають Біблію з ілюстраціями Гюстава Доре), ставлення людини до тварин, безконечна і багата уява дитини а підлітка, вміння ставити перед собою ціль і досягати її, докладаючи максимум зусиль, сила дружби і любові у перетворенні світу.
Шкода, що українською на сьогодні перекладено всього дві книжки письменника. Однак он-лайн можна прочитати російські переклади його книжок «Чудаки и зануды», «Маленький Асмодей» (дуже глибока філософська казка! раджу) та декілька інших. До цього і я візьмуся невдовзі.