Восток - дєло тонкоє (36)
Наталя Михайлівна вкотре перекручувала запис урочистостей на Майдані, роблячи паузу на місці, де Юлю несли на руках. "Какая дєшовка, какая вопіющая пошлость, бєздарная тєатральщіна" - з презирством думала Наталя Михайлівна, - "нєбось, от зятя пєрєбрала еті дурацкіє прівичкі. Хорошо, что хоть нє разбіла мікрофон і нє бросілась со сцени в толпу...". Роздуми Наталі Михайлівни були перервані стуком в двері. "НатальМіхаллна" - зазирнула до кабінету Вєрочка, - "рєбята із штаба прінєслі сценарій мітінга на поддєржку Сіріі". Наталя Михайлівна вимкнула відеомагнітофон і почала уважно перечитувати розклад мітингу, запланованого на сьогодні. Перша частина цілком була присвячена виступам рядових членів партії: спочатку невеликий вступ із інформацією про Сірію, екскурс в історію, виконання сірійсьокого фольклору партійним ансамблем самодіяльності, топтання і спалення американького прапора ("хорошо би каждий пріньос і сжог маленькій амєріканскій флажок в знак солідарності" - проставила на полях ремарку Наталя Михайлівна), і, нарешті, кульмінація - молоді партійці виносять в паланкіні на сцену лідерку партії в національному сірійському вбранні. Наталя Михайлівна нервово намацала мобільний і швидко набрала Вову. "Убрать паланкін і рабов" - відрубала Наталя Михайлівна і відключила трубку.