Іскушеніе свободой (19)
Наталя Михайлівна сиділа в своїй квартирі на Оболоні і читала статтю по фітотерапії. З набережної долинала музика і нецензурні вигуки, чувся дзенькіт пляшок, вибухи петард, регіт, гавкіт, гвалт, і взагалі бозна-шо. Наталя Михайлівна роздратовано піднялася з дивана і засмикнула штори. Вчора вона разом із Гєною передала в регіональні осередки опозиції інформацію про бойкот Дня Незалежності. "Нє создавать лішнєго ажіотажа і масовості! Нє виходіть на уліцу, нє включать тєлєвізор, нє чітать газєт. Піть шиповнік і зєльоний чай." - таким приблизно був зміст повідомлення. Вранці Наталя Михайлівна виявила, що немає шипшини, і тому виштовхала сонного Вову разом з обома собачками в аптеку за рогом. "Ні з кєм нє говорі! Нє вєдісь на провокациї, Вова. Дєржи сєбя достойно" - строго наказала Наталя Михайлівна, відраховуючи 4 гривні 60 копійок на пачку сушеної шипшини. Пройшло вже більше чотирьох годин, але ні Вови, ні собак вдома ще не було. Наталя Михайлівна вдесяте почала нервово читати "... іспользуєтся для улучшенія кровоснабженія тканєй, актівізіруєт мємбранную функцію і екскрєцию мочі; прімєняется также как слабоє слабітєльноє, а также прі головной болі і головокруженіях...", аж нарешті біля вхідних дверей почулось якесь вовтузіння і до прихожоїї ввалився Вова з синьо-жовтим ковпаком на голові і собаки з помаранчевими стрічками замість ошийників. "Ната-ік-ха! Паздравл..лля! Ю! сдньомнізвстмті!" - загорланив Вова і почав витягати з кишень флаєри на дискотеки, надувні кульки, порожні металеві банки з-під пива, прапорці мобільних операторів, серпантин, порожню упаковку з кальмарів, напівпорожню пляшку коньяку, недоїдений біляш і футболку "born to be free! Ukraine". "Ето што такоє?" - рявкнула Наталя Михайлівна, хапаючись за серце, - "гдє шиповнік? Гдє твоя совєсть?! Гдє твої прінципи?!..".
Коли Наталя Михайлівна отямилася, Вова спав перед кухонними дверима. На його обличчі грала посмішка. Собачки примостилися поруч. "Тьфу" - сплюнула Наталя Мхайлівна, і, перестувши через Вову, пішла заварювати собі зелений чай.
Коли Наталя Михайлівна отямилася, Вова спав перед кухонними дверима. На його обличчі грала посмішка. Собачки примостилися поруч. "Тьфу" - сплюнула Наталя Мхайлівна, і, перестувши через Вову, пішла заварювати собі зелений чай.