nash_zhenya - Історія №19
Женя сидів у себе в пєнтхаузі на проспекті Перемоги 14 і бавився на мобільному в „Тетріс”. До проходження рівня не вистачало „от такої довгої-довгої” фігури. Женя все гарно забудував, але з лівого краю був вакантний коридор, заповнивши який, Женя міг поставити новий рекорд.
Відчуваючи всю урочистість моменту Женя розпихував непотрібні фігури вбік, і відчував, що нова вершина скоро буде покорена. Напруга наростала, а „довгої-довгої” так і не було. До фіаско лишалось кілька міліметрів. У Жені затремтіли руки і запотіли окуляри. Крізь розмиту димку Женя побачив, що програв. Його добив "квадратик". „Блять, стратіл,” - матюкнувся міністр і підняв догори руку, шоб гепнути телефоном об підлогу. У верхній точці замаху підлий винахід сучасності заграв „7/40”. Вийшло так, що Женя підняв руку на святе!!!!!!!!
Хтось дзвонив. Номер був невизначений.
- Альо, хто ето? - проговорив Женя.
- Ето звОнят бєдниє мєталотрейдєри і мєталургі. Ми протєстуєм протів повишенія таріфов на перєвозкі нашей продукції, - заплакав в трубку якийсь знайомий голос.
- Шо ти там піздіш? - Женя почав дратуватися.
- Вся страна нуждаєца в желєзє, война кругом. Власті нужни пулі, снаряди, шлєми і тєхніка. Ви своімі таріфамі і аморальним повєдєнієм ламаєте всю стратегію войни. Пєтя протів Юлі, Юля протів Віті, Вітя за Льоню, Люню вчєра поздравіл Вождь, Льоня хаоший, - продовжив плаксивий голосок.
- Рєнат, ти штоль балуєшся, - запитав Женя, - хулі сразу замолчал, бєдний металург, блять? Єто вот ти бєдний - сидіш в Монако і по роумінгу развлєкаєшся?
На тому кінці телефону без дроту почулося хіхікання. Хіхікало двоє.
- Шо, мож і Вітя там? Как дєті бля, чесслово... Вітька!!! Пінчук!!! Ну хулі ти на старості лєт вєдьош сєбя как в школє. Помніш, как ми вдвойом найобивалі учітілєй?
- Канєшно помню, - відповів телефон, ледь не лопаючись від сміху.
Наступні 30 хвилин пройшли в розмовах, спогадах і гиготінні. Потім Женя сказав на прощання: „Нічем помочь нє могу”. Сів в крісло і почав бавитися в „Арканоїд” - тепер вона стала улюбленою грою міністра.
Відчуваючи всю урочистість моменту Женя розпихував непотрібні фігури вбік, і відчував, що нова вершина скоро буде покорена. Напруга наростала, а „довгої-довгої” так і не було. До фіаско лишалось кілька міліметрів. У Жені затремтіли руки і запотіли окуляри. Крізь розмиту димку Женя побачив, що програв. Його добив "квадратик". „Блять, стратіл,” - матюкнувся міністр і підняв догори руку, шоб гепнути телефоном об підлогу. У верхній точці замаху підлий винахід сучасності заграв „7/40”. Вийшло так, що Женя підняв руку на святе!!!!!!!!
Хтось дзвонив. Номер був невизначений.
- Альо, хто ето? - проговорив Женя.
- Ето звОнят бєдниє мєталотрейдєри і мєталургі. Ми протєстуєм протів повишенія таріфов на перєвозкі нашей продукції, - заплакав в трубку якийсь знайомий голос.
- Шо ти там піздіш? - Женя почав дратуватися.
- Вся страна нуждаєца в желєзє, война кругом. Власті нужни пулі, снаряди, шлєми і тєхніка. Ви своімі таріфамі і аморальним повєдєнієм ламаєте всю стратегію войни. Пєтя протів Юлі, Юля протів Віті, Вітя за Льоню, Люню вчєра поздравіл Вождь, Льоня хаоший, - продовжив плаксивий голосок.
- Рєнат, ти штоль балуєшся, - запитав Женя, - хулі сразу замолчал, бєдний металург, блять? Єто вот ти бєдний - сидіш в Монако і по роумінгу развлєкаєшся?
На тому кінці телефону без дроту почулося хіхікання. Хіхікало двоє.
- Шо, мож і Вітя там? Как дєті бля, чесслово... Вітька!!! Пінчук!!! Ну хулі ти на старості лєт вєдьош сєбя как в школє. Помніш, как ми вдвойом найобивалі учітілєй?
- Канєшно помню, - відповів телефон, ледь не лопаючись від сміху.
Наступні 30 хвилин пройшли в розмовах, спогадах і гиготінні. Потім Женя сказав на прощання: „Нічем помочь нє могу”. Сів в крісло і почав бавитися в „Арканоїд” - тепер вона стала улюбленою грою міністра.