На дворі йшов дощ. Він давав приємну прохолоду і допомагав Жені працювати. Женя сидів в м’якому кріслі і працював. Він мислив, він намагався раціоналізувати роботу міністерських гілок і покращити наповнення держбюджету.
На коліні лежав записник, в якому Женя виводив якісь закарлючки. Поки з закарлючок вимальовувалась якась машинка, але Женя розумів, що рано чи пізно він щось таки придумає. Придумав же ж з туалетами.
Женя поліз в кишеню і дістав мобілку. В меню вибрав "музика/звуки”, потім "мелодії". На весь пєнтхауз заграла „7/40”. „Должно помочь,” - закривши очі почав медитувати, але в голову лізли якісь дурниці, нічого вартого уваги.
„Вот поєзда, возьмьом поєзда. Хулі может нєхватать людям???? Мєню разнообразіть? - Ну развє что кошерной добавіть. Но там же всьо равно нє кушают, а закусивают. Может позволіть крєдіткамі ращьот... А что, било б нормально как по мнє. Єдєт чєловєк с другой стрни, москаль напрімєр... наших дєнєг нєт, а жрать хоче... хотя карточки нє у всєх...”, - потік думок почав прискорюватись, серце почало битися частіше. П’ятою точкою Женя відчув, що просвітління не за горами, що він скоро вознесеться в своїх думках. „Вот, карточкі нє у всєх, НО У ВСЄХ ЄСТЬ ДЄНЬГІ!!!! ТОЧНО - ОБМЄН ВАЛЮТ!!!! РУБЛІ НА ГРІВНИ, ЄВРО НА ГРІВНИ!!!!!! І ШОБ КУРС БИЛ ДЛЯ НАС ХОРОШИЙ!!!” - голова ледь не закипіла, на скронях з’явилися пульсуючі темно-сині жили. „Значіть указ - для удобства пасажиров мєждународних рєйсов во всех вагонах-ресторанах і буфєтах модернізіровать туалєти в обмєннікі. Тобіш прорубіть акошко - і гатова. А нєхуй срать там гдє кушаєш - пользи мало, а воняєт, как от Нєстора”, - початок було зроблено. Женя все прискорював і прискорював свої думки, в голові у нього вони чомусь ганяли по колу, як машини на перегонах. "Думка-обмєннік" вже фінішувала, але потрібно було б ще хоча б оду ідею. Женя завтикав. З такого стану його вивела СМСка, яка до того ж збила програш „7/40”.
Женя нервово відрив спочатку ліве, а потім і праве око і злодійкувато озирнувся. „Ну хто, блять, там вже шо хочєт от мєня”, - пробурчав він заходячи в „Прочитати СМС”. „Шановний абоненте, раді вам повідомити, що відтепер послуга роумінгу стала ще більш доступна...” - Женя жбурнув телефон на підлогу. „Вот бляді, портят своїм роумінгом работу государствєнного мужа. Умниє люді, єслі надолго єдут, то покупают тут стартовиє пакєти і нє паряца...нє паряца... нє паряца... а дєйствітєльно... чего б нє продавать в поїздах стартовиє пакєти і карточкі пополнєній всєх єтіх УМС, Кієвстаров, Лайфов і іже с німі. Єдєт такой гость с Москви, сразу послє Конотопа хлоп... і бабка тєлєжку толкаєт: „Піво, водичка, пєчєньє, Кієвстар, УМС!!!” І он такой хлоп... купіл... і звоніт тем к кому єдєт: „Ти де? А я на Українє”. Заєбісь как я прідумал. І оператори виіграют, і міністерство бюджет наполніт ”.
Женя сів в крісло і почухав живіт. Його задоволенню не було меж. Він знов був на висоті, він знов - король просторів України, він знов - хазяїн планети, він знов - володар всесвіту. СТОП!!!! Женя зрозумів, що краще зупинитися... але в той же час - космічний корабель теж транспорт. Женя поліз в стіл і дістав „Пріоритетні напрямки розвитку транспортної галузі” і почав перечитувати. Він знав до чого прагнути.