Aug 12, 2005 16:53
Огидно гикнула чайка. Володя смикнувся. Дурна птаха, перебила думку. Суднобудівників та судноремонтників Херсонщини не нітила мовчанка - вони не надивилися ще вдосталь на живого спікера. А Володі не хотілося починаті відразу з інфляцій, брудних виборів, криз теперішніх та криз майбутніх. Йому сподобались ці люди, з першого погляду сподобалися. Побутово-рутинні слова, вони ж спаплюжать всю чарівність цієї зустрічі, її магічну енергетику. Володя глянув за куліси - там вже чотири чи п'ять добровільних суфлери розмахували свіжозбарудненими бюлетенями. Але ж у актовому залі - суднобудівники. Та судноремонтники. Вони не цього чекають. Потім - так, але не прямо зараз. Що ж робити... Як зламати цю кригу...
-Кри-го-ла-ми - сказав Володя залі.
Суфлерів наче паралізувало.
-Криголами- повторив Володя впевненим голосом та махнув рукою у бік моря.
-Сейнери, траулери, китобої, канонерки...
Суднобудівники/ремонтники радісно закивали.
-...джонки, чайки,катамарани, есмінці, авіаносці, крейсери, катери, тримарани, байдарки,каное, галери, моторки, галеони, яхти, барки, баржі, рудовози, танкери,міноносці, кліпери... - кулеметними чергами видавав Володя. Він спіймав хвилю.
-...а окремо від них - каравели й гондоли- завершив вступну частину Володя.
Грянули гучні аплодисменти.
-Оксаночко! - вже ввечері кричав спікер в слухавку (поганий зв'язок), і слова його ланцюжком летіли по проводах прямісінько до Києва - Оксаночко! Чуєш мене? Ірванцю - грамоту! Грамоту, чуєш? І премію!