Запис№2: Після брифінгу
Рипнули двері, і в кабінет зайшов господар - Державний Секретар України Олег Рибачук. З шафи на робочий стіл зіскочила руда киця.
„О, привіт! ” - чемно привітався держсек і повісив портфель на спинку крісла. Він попустив вузол краватки і підійшов до вікна.
- Добре, що коти не говорять, хоча тваринки вони любазнатєльні - уголос подумав Олег Борисович, дивлячись на рупор у дворі секретаріату.
- Хоч би листочок ковбаски приніс, - нявкнула киця.
- Хм ? І чому вона нявчить ? - знову уголос подумав держсек і повернувся до Мурки.
- Ну хоч щось дай за драбину кинути! - жалібноо нявкнула тваринка.
„Ти дивися!? Щось же та бестія хоче?” - мовчки здивувався Олег Борисович і дістав з штанів мобільний телефон. Він пильно подивився кішці в очі, та ще раз нявкнула і держсек впевнено набрав старпома.
- Слухай, старий, ти сюди йдеш ?... Ага, супер. Давай зараз у Ірки нарий картонку і у малярів чи у пожежників трохи пісочку в коробочку, ОК ?... Угу, чекаю за 15 хвилин - закінчив розмову господар кішки.
Рипнули двері, і у кабінет увійшов помічник; у руках у нього була картонка з піском. Вдвох чоловіки прилаштували картонку в дальньому кутку і вкинули туди кішку. Тваринка обнюхалась, вирила ямку і присіла робити свою справу. Спостерігаючи за процесом Борисович подумав: „От і добре, просцяла. Сьогодні усі усе мусять просцяти. А я їм мушу в цьому допомогти ...”
„О, привіт! ” - чемно привітався держсек і повісив портфель на спинку крісла. Він попустив вузол краватки і підійшов до вікна.
- Добре, що коти не говорять, хоча тваринки вони любазнатєльні - уголос подумав Олег Борисович, дивлячись на рупор у дворі секретаріату.
- Хоч би листочок ковбаски приніс, - нявкнула киця.
- Хм ? І чому вона нявчить ? - знову уголос подумав держсек і повернувся до Мурки.
- Ну хоч щось дай за драбину кинути! - жалібноо нявкнула тваринка.
„Ти дивися!? Щось же та бестія хоче?” - мовчки здивувався Олег Борисович і дістав з штанів мобільний телефон. Він пильно подивився кішці в очі, та ще раз нявкнула і держсек впевнено набрав старпома.
- Слухай, старий, ти сюди йдеш ?... Ага, супер. Давай зараз у Ірки нарий картонку і у малярів чи у пожежників трохи пісочку в коробочку, ОК ?... Угу, чекаю за 15 хвилин - закінчив розмову господар кішки.
Рипнули двері, і у кабінет увійшов помічник; у руках у нього була картонка з піском. Вдвох чоловіки прилаштували картонку в дальньому кутку і вкинули туди кішку. Тваринка обнюхалась, вирила ямку і присіла робити свою справу. Спостерігаючи за процесом Борисович подумав: „От і добре, просцяла. Сьогодні усі усе мусять просцяти. А я їм мушу в цьому допомогти ...”