Рипнули двері і в кабінет Голови Секретаріату Президента зайшла його прес-секретар Світлана. Вона тримала у руках велику трьохлітрову банку.
- О!!! - зрадів, Олег Борисович - то шо треба.
- Куди ставити? - запитала Світлана
- Ось сюди - сказав Рибачук, розсуваючи папки на столі і роблячи вільне місце
Прессекретар поставила на стіл банку і заходилася згинати листи паперу формату А4. Вона розривала їх на дві половини і подавала шефові. Рибачук писав на листочках якісь прізвища і ретельно зімнувши кидав їх у банку. Коли набралося десь літр кандидатур, процес припинився.
- Ну шо, Свэта, будеш тягнути. Сідай у моє крісо, але заплющ очі і не відкривай доки не скажу.- скомандував Годова Секретаріату.
- Добре, - відповіла дівчина і сіла.
Олег Борисович узяв банку і побовтавши поклав у руки Світлані.
- Тягни - наказав Рибачук
Дівчина напружилася у намаганні тримати очі закритими. Вона пропихнула руку в банку, поборсала папірцями, а далі вхопила один і витягнула.
„ Очі закриті ? - суворо запитав шеф і дівчина кивнула - тепер розгортай папірець, але очі тримай закритими”. Рибачук відвернув голову і підставив папку під руки своїй падопічній. „Тепер випускай”- крикнув Голова - дівчина здигкувшись розімкнула пальці. „Відпустила?” - перепитав Рибачук і почувши стверджувальну відповідь ляснув половинками папки.
- Можеш відкрити очі - дозволив шеф
- Ой - скрикнула Світлана від світла чо вдарило їй у очі
- Справа зроблена. Кандитати готові? - запитав Олег Борисович
- Так, чекають у приймальні - відповіла дівчина
- Ну тоді поїхали робити СЮРПРИЗ на НТКУ...